ГАПТУВАННЯ (ЗОЛОТОШВЕЙНИЦТВО)
(з книги К. Р. Сусак та Н. А. Стеф’юк "Українське народне вишивання")
Гаптування (золотошвейництво) — це вишивання металевою золотою або срібного ниткою.
Гаптування виникло на основі простої народної вишивки у зв’язку з появою панівних верств суспільства і їх побутом — природнім потягом до розкоші, а також до потреб церкви — прикрашати дорогими тканинами інтер’єр храмів (скатертини, покривала, плащаниці, рушники) та вишукано оздоблювати літургійне вбрання. Особливого розвитку золотошвейництво набуло в час Гетьманщини як в оздобленні вжиткових речей для інтер’єру, так жіночого та чоловічого, а насамперед, вбрання козацької старшини.
Матеріалами для виконання гаптування є міцні, щільні тканини: шовк, оксамит, парча, сукно, шкіра та нитки: сухозлітка, прядене золото і срібло, скані металізовані нитки, а також шовк різної товщини.
Сухозліткою називають волочене золото — металева нитка у вигляді тонкої стрічки (срібної або срібно-золоченої).
Прядене золото, або срібло — тонка золота (срібна або срібно-золочена) стрічка, обвита навколо шовкової або лляної нитки, що створює враження суцільної металевої нитки.
Сканим золотом або сріблом називається блискуча металева нитка з кольоровою шовковою ниткою.
У гаптуванні для прикріплення золотої або срібної нитки використовується кручений і некручений шовк різної товщини.
Техніки вишивання золотом або сріблом вимагають використання відповідних ниток. Малоеластичною сухозліткою вишивається декор технікою «в прикріп». Гнучкими еластичними сканими нитками виконується техніка «у прокол». Пряденим золотом або сріблом шиють технікою «по настилу», «по карті», «по мотузці».
При вишиванні золотом і сріблом необхідно користуватися спеціальними інструментами і приладами.
Найважливішим предметом для гаптування є міцні і щільні п’яльця для зап'ялювання робочої тканини або рамка, якщо необхідно вишивати декор більших розмірів.
Тканина, на якій слід виконувати гаптування, накладається на внутрішнє кільце п’ялець так, щоб композиція стала в центрі кільця. Потім верхній обручик накладається поверх нижнього так, щоб тканина надійно закріпилася між двома обручиками.
Якщо рисунок вишивки великий, слід користуватись рамкою. Спочатку на рамку натягується цупка тканина з полотняним переплетенням рівно і туго. Після цього в центрі натягнутого шматка прорізується квадратний або прямокутний отвір, в якому добре вміщується рисунок вишивки. Потім тканина, підготовлена для гаптування (робоча тканина), підкладається під цей отвір (необхідно чітко витримувати напрям ниток полотна і робочої тканини) та прикріплюється до полотна булавками, а потім приметується дрібними щільними стібками. Решта робочої тканини звертається і акуратно прикріплюється до робочої рамки.
1. Гаптування «у прикріп»
Багатоваріантність вишивання золотом у цій техніці творять прикріпи, які виконуються в різному порядку.
Золота або срібна нитка накладається на площину тканини рядами. Тонкою шовковою ниткою виконуються прикріпи протягом кожного настилу золотянки, чергуючись в шахматному порядку знизу вверх або зверху вниз по одному, по два, по три або поступово піднімаючись чи опускаючись — рядочками, кривульками, прямокутниками, ромбиками, паралельними або почерговими ромбами, ромбами з ромбиками, прямими або хвилястими лініями тощо, утворюючи щільний декор з цікавою світлотіньовою грою золота або срібла.
2. Гаптування «по карті»
Картонні елементи і мотиви можна також пришивати.
Зайві нитки від наметаного рисунка витягуємо.
З лицьового боку на тканині тоненьким шилом проколюємо дірочку на межі картону, а зі звороту знизу вверх у цю дірочку вколюємо голку з закріпленою шовковою ниткою відповідного кольору. Виводимо голку на лицьову сторону, робимо петлю і спрямовуємо голку у цю ж дірочку зверху вниз навиворіт. В утворену петлю протягуємо золоту нитку. Затягуючи петлю, прикріплюємо золотянку з цього боку контуру. Зі звороту шовковою ниткою переходимо на протилежний бік контуру, виводимо голку на лицьову сторону і так само петлею прикріплюємо золотянку з іншого боку контуру.
Золотянку накладаємо паралельними щільними рядами по всій площині картону, щоразу прикріплюючи наступний ряд настилу.
3. Гаптування «по настилу»
Переводимо рисунок вишивки на тканину за допомогою копіювального паперу або наметування яскравою ниткою. На необхідних елементах декору паралельно і щільно накладаємо стібки грубими м’якими нитками відповідного кольору. Середину елементу настеляємо більшою кількістю рядів. Поверх виконуємо ще кілька рядів щільного настилу грубими нитками, які закріплюємо тоншими. При накладанні кожного іншого ряду настилу, змінюємо кут настиланням стібків.
Поверх останнього настилу вишиваємо двобічною гладдю, а поверх неї, в протилежному напрямку, накладаємо золотянку і закріплюємо її, як у техніці гаптування «по карті».
Золоту або срібну нитки можна настеляти і за формою мотиву, прикріплюючи їх тонкою шовковою ниткою, як у техніці гаптування «в прикріп».
4. Гаптування «по мотузці» («по шнурочку»)
За рисунком декору прикріплюємо шнур до тканини тонкою ниткою. Золоту або срібну нитку накладаємо на шнурочок поперечними паралельними і щільними настилами, закріплюючи кожен настил тонкою шовковою ниткою відповідного кольору то справа, то зліва шнурочка.
5. Гаптування «у прокол»
Техніка вишивання золотом «у прокол» характеризується тим, що золота або срібна нитки проколюються через тканину або шкіру.
Переводимо рисунок вишивки на тканину за допомогою копіювального паперу або наметування яскравою ниткою. Зап’ялюємо тканину в п’яльця. Закріплюємо золотянку. Тонким шилом з лицьового боку проколюємо отвір і вколюємо в нього голку з робочою золотою або срібною ниткою.
Ілюстрації по темі:
За матеріалами: К. Р. Сусак, Н. А. Стеф’юк. "Українське народне вишивання". Навчальний посібник (техніки, методологія, методика). Київ. Видавництво "Науковий світ", 2006 р., стор. 208 - 216.
Більше про вишивання з книги Катерини Сусак та Ніни Стеф’юк:
