ОЛЕСИНІ СПІВАНОЧКИ
Солов'ї в садочку, солов'ї...
Їм дарую я співаночки свої.
Хай у їхнім солов'їному віночку
Й мій тоненький заспіває голосочок.
Солов'ї в садочку, солов'ї...
В їх віночку - і співаночки мої.
* * *
І ВИШНІ, Й МАК
На городі нашім пишно
Зацвіли весною вишні.
А улітку пишно так
Зацвіте червоний мак.
* * *
ПАВУЧОК-ТРУДІВНИЧОК
Павучок-трудівничок
Сплів собі підсаку
Та й забрався під стіжок –
Ловить здобич всяку.
Тут і муха, і комар
А пилюки – скільки!
Лиш в підсаці тій нема
Золотої рибки.
* * *
ХМАРКА
До Дніпра прийшла у гості
Синя хмарка з високості.
Мовить хмарка до Дніпра:
– Дніпре, я твоя сестра.
Довго я блукала в світі…
Ось тобі мої гостинці –
Срібен дощик у рукав…
Ти чекав мене? Чекав?
* * *
ГОЛУБІ В МЕТРО ВАГОНИ
Голубі в метро вагони -
Мов хмарини-вітрогони.
У метро вагони повні
Пасажирів невгамовних -
Катайся досхочу!
А хмарки у високості
(Що й не докричу!)
Повні вщерть
Дощу.
* * *
ВЕСНА
В легкий туманець взувши ноги,
Весна полями напрямки!
В піжмурки граючись, струмки
Перебігали нам дорогу.
А ми – у поле напрямки!
Нема, нема весні угаву…
І ніби ластівки, струмки
Шугали під ногами.
* * *
ВИПУРХНУЛИ ГРОЗИ
Випурхнули грози
З хмарних вікон неба...
На вранішні роси
Косар косу клепле.
Випурхнули грози
В золотих громах...
Де над верболози
Вів співанку птах.
Випурхнули грози
На пахучі квіти...
Буду ніжки босі
Квіточкам я мити.
* * *
БІЛЯ ТЕЛЕФОНУ
- Дзінь-дзень! -
Дзвонить День.
Сонце:
- Хто це?
- Це я, День.
- Чом прокинувся так рано, трударю?
- Півень вже прокукурікав
На зорю -
Час до праці,
Де ж бо спать?
Вже й тобі
Пора вставать.
Поспішай мерщій
На ґанок
Та сурми, сурми світанок...
Все прокинеться довкруг:
Річка,
Став,
Дерева,
Луг,
Друзі Петрик і Гаврилко,
І калинова сопілка,
І синичка жовтогруда -
Всі радіти Сонцю будуть.
- Дзінь-дзень,
Дзінь-дзень! -
Дзвонить День.
* * *
ВІТЕР
Ходить вітер навкруги,
Гонить хвилю з берегів,
Задира стогам шапки
Набакир.
З гір несе льодовики...
Ох, який він, ох, який!
Лиш під вечір вгамувавсь.
...На погоду кіт вмивавсь.
Стало скрізь на лузі
Тихо, як у вусі.
* * *
ХВИЛЯ
Хвиля
хвилю
наздогнала
Там,
де річка вже
впадала
у морози...
Знала б хвиля -
не спішила б,
В літі більше погостила б,
Більше в осені помріла б...
А тепер уже
і сльози
Марно лить -
взялись морозом.
А воно ж кому охота
До весни тремтіть під льодом?
* * *
СНІГУРІ
Зграйка діток у дворі
Годувала снігурів.
Між зернятами пшениці
Зацвіли на годівниці
Снігурі рожевобокі…
Прилетіла і сорока.
Снігурі снігурували.
На сороку не зважали.
Бо смачна пожива дуже,
До сороки їм байдуже.
Раптом віхола-завія
Закружляла на подвір'ї.
Снігурі снігурували,
На завію не зважали.
Бо смачна завія дуже,
До завії їм байдуже.
Тільки ж хуга-завірюха
Розхурделилась,
Що й духу
Не звести малятам –
Хух!
Мов стонадцяць завірюх
Хтось роздмухав, розкрутив…
Вже і зерен не знайти.
І летять в усі боки
Снігурі, немов сніжки.
* * *
КИЦЯ ЗАХВОРІЛА
– Що робить?–
Не знає Ніла.
Киця раптом захворіла.
Простудилась, мабуть,
Киця.
Не стриба,
не бадьориться.
Молоко
не п`ється киці.
Не смакують їй
гостинці.
Киця
В ліжечку лежить,
Може,
в неї зуб болить?
Чи голівка розболілась?
– Що робить? –
Не знає Ніла.
Може, хто образив
Кицю?
Не стриба,
не бадьориться.
Погляда лише
На Нілу.
Киця тиха і змарніла.
– Що робить?
У чім причина?
В Ніли
льози під очима.
В Ніли
погляд у зажурі…
Може, грип?
Температура?..
Десь термометр
Був у скриньці…
Та ховає
Лапу
Киця.
І тремтить аж:
– Мя-у!
Пробі!
Киці
Це не до вподоби.
Бо термометра
Боїться.
Вередуля
Наша киця.
* * *
КІНЬ І СЛОН
Вирішив сестричку братик
Научити в шахи грати.
На новеньку шахівницю
Сам розставив, як годиться,
Всі фігури - чорні й білі,
Погукав маленьку Нілу
І почав, приміром, так:
- Це ось - ферзь, а це - пішак.
Це - король, найстарший він.
Це ось - слон, а це ось - кінь.
- Як?- звела сестричка війки,
Здивувавшися з тих слів,-
Кінь і слон - такі великі,
Ну а тут - такі малі.
* * *
ДВІ СКОРОМОВКИ
В мами
В руці
Млинці.
Цій
Ситій
Киці
Не до млинців.
* * *
Білий
Бик
Біг
З гір
Ріг
Збив
Білий
Бик.
Був
Бик
Білий
Без
Ріг.
* * *
СОРОКА І ГОРОБЕЦЬ
Сорока
Город
Скородила.
Горобець
Горопашний
Горох
Шорохав.
Сорока
Зором зорила
На горобця
Чи на горошину.
* * *
СОЛОВЕЙ І СОЛОВ’ЇХА
Соловей
На соломині
Вів соло
Золоте.
А солов’їха
Збирала волос
Під волом
Воловим.
Голос, на лихо,
Не солов’їний
У солов’їхи.
* * *
ПЕРЕПЕЛ, ПЕРЕПЕЛИХА І ПЕРЕПЕЛЯТКО
Перепел
У черевичках
Пасе череду невеличку.
Край берега
Перепелиха
Пір’ячко пере на втіху.
Перепелятко
Бережно
Переходить брід,
Перепелу-татові
Мамі-перепелисі
Перепелятко несе обід.
* * *
ПРО МИШКА ТА ГУСАКА
По дорозі з батіжком
Крокував малий Мишко.
Як дорослий, крокував,
Дзвінко пісеньку співав:
- А я буду
пастушком, пастушком,
Я корівку -
батіжком, батіжком...
Тільки ж треба -
сталось так:
З-під землі мов -
гульк
гусак
(- Га,
га,
га... -
Й до Мишка).
З переляку й батіжка
Не втрима
Мишко в руках.
У найближчу хвіртку -
пурх...
І сховавсь.
Ото Мишко!
Аж гусак розреготавсь:
- Го,
го,
го,
го...
* * *
СИВА КАЧЕЧКА
Серед осені
в синім озері
Сива качечка
"кря" та "кря"…
Мабуть, холодно
качці босою,
Мабуть, в ірій
летіть пора.
* * *
ЗЕЛЕН-ДУБ
Зелен-дуб –
Велетень,
Леле!
Вперезався хмелем
Зеленим.
Зелений барвіночок
Гінке та веселе
Зелене вишиваннячко
До ніг йому стеле.
* * *
МАЛЮНОЧОК
Зелен ліс, зелен гай,
Зелен бір-дідуган,
Зелен дуб-сонцелюб,
Зелена травичка,
На траві – лисичка.
* * *
СТРУМОЧОК
На зеленім моріжечку
Кинув срібну хтось вервечку.
Дзюркітлива, сміхотлива,
Не вервечка – просто диво.
* * *
СПАТИ ПОРА
Заснула хвилька у Дніпрі,
Вітрець приліг на плесі...
Вже й песик на нічліг побрів...
І спать пора Олесі..
За матеріалами: http://www.linguist
|