Більше...

Поезії Анатолія Мойсієнка


Українська література. Поезії Анатолія Мойсієнка.

"Анатолій Мойсієнко – поет не зі самоспонукання до творчості, не з нав’язливого самопримусу бути поетом, а від природи своєї, а за станом душі... за манерою письма – образний, метафоричний."  (Євген Гуцало)

«Поезія Анатолія Мойсієнка відкриває унікальні можливості пізнання естетичної, зображальної, змістової, звукової цілісності поетичного твору»(Микола Жулинський)

 

Анатолій Кирилович Мойсієнко народився 9 липня 1948 року в селі Бурівка Городнянського району на Чернігівщині. Батьки - Марія Іванівна та Кирило Іванович - були сільськими трудівниками. Віршував Анатолій із дитинства. Закінчивши Бурівську восьмирічку, три роки навчався в Тупичівській середній школі, де вчителював Григорій Кузьмович Лопухівський, який цікавився писаннями юного автора. Одну з порад учителя Анатолій запам'ятав назавжди: «Треба писати так, як ще ніхто не писав». Оригінальність самовираження відзначали й керівники літературної студії в Ніжинському педінституті імені Миколи Гоголя, де Анатолій Мойсієнко навчався на філологічному факультеті. Райські місця Чернігівщини, на яких сьогодні розташований державний заповідник «Замглай», з раннього дитинства формували й вигранювали поетичну душу вразливої дитини. З юних літ Анатолій дуже багато читав, а вірші виявились його способом розуміння світу. Уже ставши знаним в Україні поетом і науковцем, в інтерв’ю для польського видання «Наше слово» Анатолій Кирилович сказав: «Для мене вся поезія, можна сказати, - нещоденна. Звісно, йдеться про справжню поезію, яка нічого не має спільного з недолугим віршописанням. Отже, віршувати я почав ще в школі, з молодших класів, трохи згодом друкувався в місцевій газеті... Я завжди відчував себе поетом. Зрештою, і сьогодні відчуваю себе більше поетом, аніж професором». Закінчивши з відзнакою педінститут, упродовж року Анатолій Кирилович працював учителем української мови і літератури в Криму. Потім була служба у війську на Кольському півострові. Після демобілізації Анатолій Мойсієнко працював журналістом Ріпкинської районної газети на Чернігівщині, викладачем у рідному педагогічному інституті в Ніжині, завідувачем відділу поезії у видавництві «Молодь». Відчувши смак самостійних мовознавчих досліджень, почав серйозно займатися науковою діяльністю. Зараз Анатолій Кирилович Мойсієнко - доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри сучасної української мови Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, автор багатьох вагомих наукових праць.
Анатолій Кирилович видав поетичні збірки «Приемлю» (1986), «Сонети і верлібри» (1996), «Шахопоезія» (1997), «Сім струн» (1998), «Віче мечів» (1999), «Нові поезії» (2000), «Спалені камені» (2003), «Вибране» (2006), «Мене любов’ю засвітили скрипки» (2006), «З чернігівських садів: нові сонети і верлібри» (2008).

Серед сучасних українських поетів Анатолій Мойсієнко є чи не єдиним визнаним майстром віршів-паліндромів, тобто таких поезій, у яких рядки читаються однаково як зліва направо, так і справа наліво. Наприклад, «Жарт - суму страж» чи «Козакую у казок».

Паліндромом стала навіть назва однієї з поетичних збірок Анатолія Мойсієнка - «Віче мечів». Паліндромні вірші можуть набирати вигляд візуальної (зорової) поезії, яка була дуже популярною ще в давній українській літературі, що охоплювала період від найдавніших часів до кінця XVIII століття. Проте придумати один-єдиний паліндромний рядок чи навіть три рядки, звісно, набагато легше, ніж цілу поезію, адже її окремі рядки мусять спільно витворювати певний смисл, змістовну конструкцію. Такі вірші засвідчують оригінальний талант автора:

А та хата - 
Хата на канатах;
І таланило, коли на латі 
Будь-де летите. 
Ледь дуб 
У гіллі - гу!
У гудінні - дугу 
Аугує у гуд.
У ву-Хах:
У-гу!
Хата - шум у шатах. 
Хата - гопака по гатах. 
Хата - чумакам у чатах. 
Хата - пракут у Карпатах.


Анатолій Мойсієнко - тонкий лірик, прекрасний пейзажист, який завжди змальовує природу одухотвореною, бодай частково олюдненою, власне, живою істотою:
 

Трава траві легенько гладить гриву.
Громи далеко, аж ген-ген з узвищ,
Озвались буркітливо, ніби в вірш 
Спроквола й довго добирають риму.


Твори Анатолія Мойсієнка перекладено німецькою, англійською, російською, білоруською, польською, угорською, румунською мовами. Митець і сам перекладає з німецької та слов’янських мов. Анатолій Кирилович - уважний і сумлінний упорядник двотомної антології «Золотий гомін: українська поезія світу», що виходила друком двічі у 1991 та 1997 роках, антології поезії України різними мовами «На нашій, на своїй землі» в трьох книгах (також - два видання: у 1995 та 1996 роках). Анатолій Мойсієнко - один із засновників гурту поетів-паліндромістів «Геракліт» (1991 рік). За творчі здобутки Анатолій Кирилович Мойсієнко став лауреатом літературних премій імені Бориса Нечерди (2000 р.), «Благовіст» (2001 р.), імені Івана Кошелівця (2004 р.).

За матеріалами: Слоньовська О. В. Українська література: підручник для 8 класу загальноосвітніх навчальних закладів. Київ, "Літера ЛТД", 2016 р., стор. 114 - 116.


Анатолій Мойсієнко. Жовтень жовті жолуді. Вірш про осінь. Багряна осінь. Картина Олега Щербакова."Жовтень жовті жолуді 
На базар несе.
Пише осінь охрою 
Золоте есе."

(Анатолій Мойсієнко)

Анатолій Мойсієнко. Добірка поезій для дітей. збірка У солов'їному віночку.

До цієї добірки дитячих віршів Анатолія Мойсієнка увійшли такі поезії: "Олесині співаночки", "Малюночок", "Струмочок", "І вишні, й мак", "Сива качечка", "Павучок-трудівничок", "Хмарка", "Голубі в метро вагони", "Весна", "Випурхнули грози", "Біля телефону", "Вітер", "Хвиля", "Снігурі", "Киця захворіла", "Про Мишка та гусака", "Кінь і слон", Дві скоромовки", "Сорока і горобець", "Соловей і солов’їха", "Перепел, перепелиха і перепелятко", "Зелен-дуб", "Спати пора".


Останні коментарі до сторінки
«Поезії Анатолія Мойсієнка»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар
На сайті