На малюнку: Картина Олега Щербакова "Багряна осінь".
|
ЖОВТЕНЬ ЖОВТІ ЖОЛУДІ…
Жовтень жовті жолуді |
|
Справжня поезія здатна змінювати наше сприйняття світу. Вона дає змогу побачити те, чого ми просто не помічаємо через щоденні турботи. Саме завдяки поезії ми щоразу по-новому відкриваємо для себе казкову красу природи. Звичайний осінній пейзаж під пером майстра слова олюднюється й оживає, наповнюється в нашій уяві яскравими кольорами та звуками. Анатолій Мойсієнко зображує осінь у стані її найбільшої краси. Вона викликає не сум, а захоплення. Присутність ліричного героя у творі «Жовтень жовті жолуді...* виражена мінімально. Він постає як заворожений спостерігач, який читає «золоте есе« осені в загадковій книзі природи.
З неабиякою майстерністю автор використав прийом персоніфікації, наділивши явища природи людськими властивостями. В уяві читача послідовно зринають виразні зорові образи: жовтень нагадує дбайливого господаря, який несе на базар зібраний урожай; вітер набиває свій золотий кисет не тютюном, а листям і павутинками бабиного літа; дощ походжає, як завзятий пожежник... Загальну картину доповнює незвичний образ сонця: воно незграбне, немов рак. бо має золоті клешні-промені, і дуже обережне, бо осіннє.
У творі панують осінні кольори, золотий і жовтий. Не раз уживаний епітет «золотий« викликає в уяві привабливу картину не сумної і плаксивої, а саме красивої і величної осінньої природи.
Інтонаційної виразності цій поезії надають повтори приголосних і голосних звуків алітерації й асонанси. Сполучаючись між собою, вони формують неповторний звукопис усього твору, який збагачує яскравий малюнок осінньої природи.
За матеріалами: О. І. Борзенко, О. В. Лобусова. Українська література: підручник для 8 класу загальноосвітніх навчальних закладів. Харків, видавництво "Ранок", 2016, стор. 105 - 106.
Більше творів Анатолія Мойсієнка на "Малій Сторінці":
Что нормальный стих.
Хароши. Стих он. Красивий