Публікації за тегом: Осінь

"Падає з дерева листя жовтеньке,
Падає з дерева листя руде.
Ще би дощу хоч малесеньку жменьку,
Вересень кладку для жовтня кладе.

Хай розмалює нам жовтень намисто,
Вкутає стежку і вкриє траву. 
Хай сорочину пошиє барвисту,
Вересень вив’язав жовтню канву."

(Наталя Карпенко)

"Летять лелеки вдалині,
А з ними лелечатко.
Йому не страшно в вишині,
Бо поруч мама й татко.
Та сумно залишати край,
Де в радості зростало.
Тут рідні поле, річка, гай.
Тут весело кружляло.
А я прошу: "Лети! Лети!"
І в небеса дивлюся.
А лелеча: "Курли! Курли!
Весною повернуся!"" (Ганна Максимович)

"Їжачок народився навесні. Тоді, коли лише починала пробуджуватися від сну природа. Мама з татом облаштували йому дитячу кімнату, що залишилася від  старших братика та сестрички, які уже виросли. Як відомо, перше,що надається від народження - ім'я. Але ніхто не міг придумати як назвати малого. "Може Пушок чи Колько?" - думав вголос  тато. "Та ні, він не пухнастим буде,коли виросте!" - говорила мама, -"Та й зараз не дуже м'які чи гострі у нього колючки". Як ви вже зрозуміли, поки що їжачок був без імені. Одного разу сестричка повела його на прогулянку. Маля неквапливо брело по стежці та позіхало. Не дійшовши й  до середини шляху, малий заснув і молодша їжачиха понесла його додому..." (Юлія Забіяка)

Зміст: Вишенька взимку     Зима     Гарна баба снігова     Снігурі     Щічки-полунички     Журавлики-веселики Березень      Соняшник     Танцювали кавуни  Ходить осінь

"Кожен місяць, кожну пору
на землі нове вбрання.
Й ми самі не ті, що вчора, –
ми зростаємо щодня.
Глянь навколо оком пильним
і побачиш зміни ці.
Ось повільно, неухильно
Йдуть по черзі місяці."
(Наталя Забіла)

"День за днем,
за тижнем тижні –
непомітно лине час.
Різні зміни дивовижні
відбуваються круг нас.
От зима, весна та літо,
осінь, потім знов зима…
Сивий час летить над світом,
і кінця йому нема."

(Наталя Забіла)

"Барвно травень одягає
Сади, парки, ліси;
Ніжно розчісує
Вербам довгі коси;
Яблуням дарує
Білі хустки;
Щоранку розсипає 
Блискітки роси."

(Людмила Кибалка)

"Листопад рахує кроки – раз, і два, і три, 
З ним крокують попід руки хмара і вітри. 
Розминає хмара ноги, вниз ось-ось пірне, 
А вітрисько вздовж дороги долу гілля гне."

(Наталя Карпенко)

"Осінній лист – кленовий лист
Він за вікном моїм завис.
Тремтів багряним прапорцем
І заглядав мені в лице."

(Світлана Пасенюк)

"Все навколо ніби в самоцвітах.
Може, то й для мене зокрема
Білі-білі рушники на вітах
У саду розвішала зима?

І зоря ранкова злотом чистим
Рушники ті дивно вишива.
Навіть вітер ходить урочисто
Так, щоб не хитались дерева."

(Петро Сингаївський)

"Осінній лист – кленовий лист
Він за вікном моїм завис.
Тремтів багряним прапорцем
І заглядав мені в лице.
Та, раптом, з купою братів.
Зірвавсь і в небо полетів..."

(Світлана Пасенюк)

"Причаїлася Марія під яблунею в саду. Чатує, коли прийде яснозора осінь по яблука. Час минав, а жовтокосої красуні не було. Над головою курликали журавлі. Диво-птахи відлітали у вирій. Сонечко спускалося за багряний ліс, кидаючи останні промені на землю. Раптом почувся бабусин голос, який розбудив дівчинку від мрій..." (Людмила Кибалка)

"Стежини лісові мережить осінь,
Янтар і золото розсипались до ніг,
Були берізки в пишних платтях досі,
Красу згубили — вітер допоміг.
Яскраві  вчора, нині — сірі будні.
Сумні дерева, листя шарудить
Про дні щасливі, теплі, незабутні
І сонцесяйну березневу мить..."

(Марія Яновська)

 

"Облітають квіти, обриває вітер
пелюстки печальні в синій тишині.
По садах пустинних їде гордовито
осінь жовтокоса на баскім коні."

(Володимир Сосюра)

"Це сталося давним-давно. У далекій і незвичній країні Ладії, де жили в мирі й злагоді чарівні чотири Пори Року, якось несподівано посварилися золотава Осінь і білосніжна Зима. І так, що навіть перестали спілкуватися між собою. А все через онуку бабусі Зими Снігуроньку. Змалку мала вона досить гарну звичку гостювати у своїх родичів. Та чомусь найбільше їй подобалося відвідувати тітоньку Осінь..." (Віктор Васильчук)

Пригоди Квачика, які відбуваються в усі пору року, - надзвичайно цікаві оповідки як для дітей, так і для дорослих. Читаймо!!!!

                

 

"По́ро моя пізня, злякана зимою,
не тремти останнім листом, 
не біжи за мною
жовтим вітром, шляхом битим,
полем, полем, полем…" 

(Сергій Губерначук)

"Затулили сонечко
Хмари дощові,
Скачуть за віконечком
Краплі по траві."

(Наталя Карпенко)

"Жовтогарячий  ранок
Заплітає коси травам, 
Вмиває прозорими крихтами
Роси.
Сьогодні буде краще,
Ніж учора,
Бо сонце Боже усміхається мені."  

(Людмила Кибалка)

"На зеленому серпанку
Розсипало сонечко
Намистинки зранку.
Покотилися, розгубилися
У травиці-муравиці.
Круглолице сонечко
Промінчики-рученята простягло:
- Любі діточки!
Як на ниточку намистинки нанизати,
Щоб докупи все зібрати..." (Людмила Кибалка)