Сергій Ґуберначук
ВІРШОВАНА АБЕТКА
Осінні дива́ злива змива,
барви плутає вітер.
Давай, іди – зривай плоди,
розписані золотом літер.
А. Апельсин. Сонця син.
Сік з вогняного чарунку.
Ллється в уста правда густа –
перша з Господніх дарунків.
Бе. Барвінок аж до сніжинок.
Зелена ковдра під білою.
Віночок розплівся, поплив, покотився
з-під білого вельону хвилею.
Ве. Виноград. Божественний сад.
Ґрона рясні у вересні.
Темне вино – на полотно
з ока красного селезня.
Ге. Гриби. Де. Дуби.
Еге-ге-ге-ей! Ґа-аздо-о!
Він заблукав, добра́ шукав –
з дуба на гриб упасти.
Є. Це вже́ плід. Є вічний світ.
Євангеліє, Єва.
Же. Жито, і все прожите
жовтим лягло під дерева.
Зе. Земля. Озимі поля.
Зерно́ загартують морози.
И?! Індик. Клювати звик,
як зе́рна, мої сльози.
Ї. Їжак не носить рюкзак,
бо на голка́х – його їжа.
Йосип йоржем – мов гострим ножем!..
Йой! Йодом на рану свіжу!..
Ка. Калина у лузі достигла.
Терпко, гірко і солодко.
Кетяг зриваю, тебе визиваю.
Одпий цеї крові, золотко!
Льон на те́рниці треться, терниться.
Полотняне волосся чеши.
Ге-ен, лелека, остання, далека.
Ой, виший її, лиши.
Мак у сту́пі, мов зорі вкупі.
У тісто, в макітру – і в піч!
Небо осіннє ще трішечки синє
й смолисте у зоряну ніч.
О! Огірочки. Солоні, з бочки,
під чарочку гарно йдуть!
Пе. Перцівку, козацьку горілку,
пани́ на Покро́ву п’ють!
Ер. Русалку кохаю палко.
Для того й рибалкою став.
Лише під осінь її за коси,
в любов потонувши, – спіймав.
Соняшник сірий тулився без міри
все літо до сонця – і всох.
Звихнулася шийка, його насінинки
дід з бабою лускають вдвох.
Трактор торохкає трактом,
розгублюючи запчастини.
Везе на спині добро чи злидні?
Увесь урожай України…
Фарби розводжу, мов скарб віднаходжу.
Хліб для художника – осінь.
Натуру, пейзажі, ліси-вернісажі
я зберігаю назовсім.
Цибуля. Часник. – І вірус зник,
бо запах надходив з малюнку.
Шпинат. Щавель. – І борщ пливе
зеленою річкою в шлунку.
Юнак розквітав і вірші складав,
і осінь – не на заваді.
«Я, – він признавсь, – у рай прокравсь
і яблук нарвав для Наді».
І Бог сказав: «Ти дав, що мав.
Отримай за це здачі».
І був м’який знак – одна із ознак,
що осінь не любить ледачих.
Осінні дива́ злива змива,
барви плутає вітер.
Давай, іди – збирай плоди,
розсипане золото літер.
За матеріалами: Літературно-художнє видання. Сергій Ґуберначук. «Осінь золота». Київ, видавницво «Тропеа», 2023 р., 28 с.
Ілюстрації Дар'ї Букші.
Більше віршів Сергія Губерначука на нашому сайті:
"Дай, я буду таким, як хочу,
Дуже цікава абетка. Яскраві образи вірша, поєднуючись із образами та колористикою ілюстрацій, допомагають передати дитячу наївність у коротеньких сюжетах твору. Абетка корисна і дітям і дорослим. «Дорослі діти» знайдуть у ній своє дитинство, пригадають забуті відчуття і від того краще розумітимуть малечу. Дякую за публікацію.
Відчувається, що все зроблено з любов’ю. Гарно! – дотепні вірші, самобутні думки дійсно майстра слова поета Сергія Губерначука. Вони доповнюються цікавими, добрими і яскравими ілюстраціями Дар’ї Букші. Дякую за публікацію!
Дуже гарно!