БОРИС ОЛІЙНИК: «СТОЮ НА СВОЇЙ ЗЕМЛІ...»
Полтавська земля зростила Україні цього прекрасного поета. Тут минули дитинство і юність, звідси пішов у доросле життя Борис Олійник. Він проспівав таку величальну пісню матері й рідній землі, яка живе в кожному серці, змушує пам'ятати: найбільша трагедія в житті - побачити материні сльози, а найбільше щастя - посміхнутися матусі у відповідь. І писав, і пише він завжди про вічні цінності, а тому й носить горде ім'я народного поета, яке дається не владою і не урядом, а виключно тими, до кого у скрутну й щасливу хвилину звертався поет:
Ми ще у ті осиротілі дні
Закарбували правило залізне:
З усіх - два слова:
«Мати» і «Вітчизна» —
Існують звіку тільки в однині.
"Віро Іванівно, спогадом перевисаю
В класну кімнату, де цифри гудуть, як рої...
А за вікном голуба розтривоженість маю,
І в мене в щоденнику двійка похмура стоїть..."(Борис Олійник)
" І сірий зайчик,
такий маленький,
такий... один.І вовчик-братик,
і біла білка,
і хитрий лис...
Куди розбіглись..."(Борис Олійник)
Борис Олійник - про кохання у своїх віршах: "Я до тебе йшов", "Музика". "О дивна ніч", "Мелодія", "Був я вітром", "Парубоцька балада", "За рікою тільки вишні", "Повернися!"
Вірші Бориса Олійника, присвячені мамі:"Тривога", "Мати", "Мати сіяла сон", "Стою на землі", "Та було у матері чотири сини", "Пісня про матір", "Мамо, вечір догоря".
"Мати сіяла сон
під моїм під вікном,
А вродив соняшник.
І тепер: хоч буран, хоч бур’ян чи туман,
А мені — сонячно..."(Борис Олійник)
"І гнів, і жах. І білі маски
Облич. І злами рук, як ринв.
І от затихло. Тільки пласко
Лисніє квадратовий ринг..."(Борис Олійник)
"Над штормом, над шабельним зблиском,
Над леготом теплим в житах
Гойдається вічна колиска
Маятником Життя..."(Борис Олійник)
Полтавська земля зростила Україні цього прекрасного поета. Тут минули дитинство і юність, звідси пішов у доросле життя Борис Олійник. Він проспівав таку величальну пісню матері й рідній землі, яка живе в кожному серці, змушує пам'ятати: найбільша трагедія в житті - побачити материні сльози, а найбільше щастя - посміхнутися матусі у відповідь. І писав, і пише він завжди про вічні цінності, а тому й носить горде ім'я народного поета, яке дається не владою і не урядом, а виключно тими, до кого у скрутну й щасливу хвилину звертався поет...