Більше...

Поезія Бориса Олійника, присвячена вчительці: "Формула"


Борис Олійник

ФОРМУЛА

Вірі  Іванівні  Левкович
 
Віро  Іванівно,  спогадом  перевисаю
В  класну  кімнату,  де  цифри  гудуть,  як  рої...
А  за  вікном  голуба  розтривоженість  маю,
І  в  мене  в  щоденнику  двійка  похмура  стоїть.
 
Я  був  нагороджений  нею  в  той  ранок  по  праву
За  те,  що  не  взяв  Піфагорових  гострих  вершин.
І  сумно  зітхала  праворуч  сусідка  білява,
А  сонце  сміялось,  хоч  скаргу  на  нього  пиши!
 
Я  плутавсь  у  формулах,  наче  в  тропічних  ліанах,
Я,  наче  сліпий,  натикавсь  на  кути  пірамід,
І  всі  мінуси  мої  спроектувалися  рано
На  вашім  обличчі  у  зморшки  до  болю  прямі.

Ах,  Віро  Іванівно,  гуси  ячать  над  землею,
І  роки,  мов  гуси,  зникають  за  вічний  кордон...
А  вам  уже  в  коси  не  личить  тендітна  лілея,
Й  мені  вже  нелегко  зробити  в  «дев’ятку»  кидок,

І  наші  сини  вже  шкільну  припасовують  форму
Під  дзвін  малиновий  нових  вересневих  світань...
А  я  ж  іще  й  досі  не  вивів  найважчу  формулу:
Як  повернуть  вам  розгублені  в  класах  літа.
 
 За матеріалами: Олійник  Б. І. Поезії. Передмова  Володимира Моренця. Художник  В. Є. Перевальський. Київ. Видавництво  художньої  літератури  «Дніпро»,  1986, стор. 38 - 39.


Останні коментарі до сторінки
«Поезія Бориса Олійника, присвячена вчительці: "Формула"»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар
На сайті