Борис Олійник, "Ялинка"


Борис Олійник

ЯЛИНКА
 
 І  сірий  зайчик,
 такий  маленький,
 такий...  один.

 І  вовчик-братик,
 і  біла  білка,
 і  хитрий  лис...
 
  Куди  розбіглись,
  куди  сховались  —
  агей,  куди?

 Не  чуть  нікого.
 Скінчилась  казка
 давно...
 колись.
 
 Над  синім  бором,
 над  сивим  бором,
 в  рудих  корчах

 Мела-крутила,
 ревла  і  рвала
 крута  зима.

 Прибіг  сховатися
 під  ялинку
 малий  зайчак.

 Заплакав  гірко,
 бо  вже  ялинки
 тії  нема.

 Купив  я  вчора
 її  на  торзі
 і  в  дім  заніс.
 
 Поставив  гордо:
 вона  сягнула
 верхів’ям  крокв.
 
 Круг  неї  грають
 в  дитячу  щирість
 лукавий  лис

 Лякливий  заєць,
 кокетка  білка
 і  лисий  вовк.
 
 Ах,  що  зі  мною?
 І  як  це  сталось,
 і  де,  й  коли,

 Що  я  всміхаюсь,
 де  треба  бити,
 щоб  стигла  кров?!
 
 Мене  ж  по  спині
 по-братськи  ляска
 лукавий  лис,

 Лякливий  заєць,
 кокетка  білка
 і  лисий  вовк.
 
 Вони  не  з  казки,
 вони  реальні,
 як  п’ятаки.

 Вони  все  ділять,
 вони  все  важать,
 кому  дають.

 І  я  між  ними,
 а  отже,  й  з  ними
 у  дві  руки

 Жбурляю  казку
 на  рахівницю
 і...  продаю.
 
 Так  що  це  сталось
 зі  мною,  друзі,
 і  де,  й  коли?!

 Я  вийду  з  хати
 у  срібний  вечір
 до  яворів.

 Порожнє  серце
 моє  не  гріє
 і  не  болить.
 
 Порожні  зорі,
 порожній  місяць,
 що  одгорів.

 Згоріла  казка...
 Прийшли  турботи,
 сухі,  як  хмиз...

 Це  хто  ще  шепче
 і  припадає
 до  рукава:
 
 —  Дивись...  Дивися...
 Он  за  ялинку
 сховався  лис,
 
 І  вовчик-братик
 біжить  до  нього
 погостювать...

 —  Це  ти,  мій  синку?..
 Ти  віриш  в  казку?!
 Стривай...  посидь.

 Ти  віриш...  Вір  же  —
 і  ні  на  хвилю
 не  похитнись!..
 
 Я  не  відкрию,
 що  то  сусідські
 жирують  пси,

 Хай  буде  вовчик,
 хай  буде  братик
 і  хитрий  лис.

 Ти  візьмеш,  сину,
 мене  з  собою
 в  моє  колись?
 
 Ми  підем  разом
 із  малюками
 у  царства  ті,
 
 Де  два  ведмеді
 горох  молотять
 і  ходить  лис.

 Де  білка  лущить
 горіхи  дивні
 і  золоті.

  Це  буде  завтра...
  А  зараз,  сину,
  я  повернусь

 У  ситу  хату,
 де  з  лисим  вовком  —
 лукавий  лис.

 Там  з  перехрестя
 сумну  ялинку
 я  виверну,

 Візьму  на  руки
 і  понесу  її
 в  мудрий  ліс.
 
 І  прийде  ранок,
 і  встане  сонце,
 і  сніг,  і  день.

 І  буде  казка,
 і  буде  білка,
 і  хитрий  лис.
 
 І  сірий  зайчик
 своїми  лапками
 припаде

 До  ніг  ялинки,
 що  повернулась
 в  моє  колись.

 Простіть,  синочку,
 і  біла  білко,
 і  хитрий  лис,
 
 Що  я  на  хвильку
 згубив  дорогу
 і...  постарів.
 
Дивись:  вертають
з  полону  меблів
ялини  в  ліс...

І  ми  вертаєм...
у  вічну  казку...
до  матерів.


За матеріалами: Олійник  Б. І. Поезії. Передмова  Володимира Моренця. Художник  В. Є. Перевальський. Київ. Видавництво  художньої  літератури  «Дніпро»,  1986, стор. 46 - 49.


Останні коментарі до сторінки
«Борис Олійник, "Ялинка"»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар
Топ-теми

Пропозиції інтернет магазинів на тему:

PlayStation Classic (SCPH-1000R)
Ціна: 1999 грн
інтернет-магазин: rozetka
PlayStation Classic (SCPH-1000R)
Ціна: 1999 грн
інтернет-магазин: rozetka