"Ану, малята, пригадайте, яких ви птахів знаєте? Лелеку, перепілку, шпака... Ну а ще? Соловейка, журавля... А це здогадалися хто? «Біла латка, чорна латка по березі скаче». Так, сорока! А горлицю, дрозда, мухоловку не забули? Та хіба всіх пригадаєш? Он тільки на Україні птахів 360 видів. А всього на Землі близько 8600! Є птахи, що дуже швидко літають, і є птахи, які люблять ходити пішки. Є дереволази і навіть навіть птахи-водолази. Одні залишаються із нами на зиму, а інші відлітають далеко-далеко... А гадаєте, що пташка так просто щебече? От і ні! Вона не тільки співає, а й водночас говорить. А сьогодні пташки принесли вам, діти, на своїх крилах абетку. В ній вони самі про себе й розказують. А вас абетка навчатиме читати." (Віктор Терен)
"Все навколо ніби в самоцвітах.
Може, то й для мене зокрема
Білі-білі рушники на вітах
У саду розвішала зима?І зоря ранкова злотом чистим
Рушники ті дивно вишива.
Навіть вітер ходить урочисто
Так, щоб не хитались дерева."(Петро Сингаївський)
"Чи то соняшник гойднувся біля тину, чи білявий хлопчик заглядає в подвір’я баби Стехи. Старенькій уже важко розпізнати. Сидить вона на ослінчику біля хати, на колінах руки тремтять — купаються в щедрому сонячному промінні. А довкола — зграйка білих ромашок, ніби сузір’я.
"Бабуню, — крутнувся біля неї Андрійко. — Послала мати, щоб я обірвав вишні. Ви, мабуть, самі не здужаєте?" "Еге ж, не здужаю-таки", — старенька привітно глянула на сусідського хлопчика..." (Володимир Сенцовський)
"Переді мною розстеляєшся ти, нібито путь. Невже от саме я піду шукати, де кінець твоїх задумок? Але ж, окрім мене одного, є ще десятки інших, є сотні кращих, тисячі таких; окрім мене одного, є ще мільйони років, мільярди слів і безліки вітрів. Їх я враховую так само, як тебе; беру до відома і йду обабіч. Але коли вже збочувати час, оскільки ти є путь, – тебе лишаю; так само, як лишити можу все, що самостійним є зайти далеко. Хай ґрадусів на сорок повернувши вбік звідтіль, де розстеляєшся ти, нібито путь, я опинюся осеред роздолля, піду красою світу, не зважаючи на жоден орієнтир; а там, де тільки-но окреслюватиметься дорога, пускатиму сльозу чи слину за тим минулим дивним часом, коли переді мною розстелялися і говорили загадками про майбутнє. (Майбутнє – це табу на всі загадки..." (Сергій Губерначук)
"Ярик - невеличкий на зріст хлопчик з карими випуклими оченятами, як каштани, і чорними, як два шнурочки, бровами – був дуже непосидющим і влізливим. Його мама Ольга завжди за нього хвилювалася. Бувало, залишить Ярика в хаті на декілька хвилин, а сама піде чи дров внести, чи до криниці по воду, то він такі вже переверти робить - все кругом встигав: і кота за хвоста потягнути, і до плити полізти попіл понабирати в чашки і в каструлі понасипати; а як знайде ручку в буфеті, то всі фіранки помалює. Ользі було спокійно лише тоді, коли він ішов гратися до сусідської дівчинки Наталочки. Дівчинка була трохи старша за Ярика. Вона навчалася у четвертому класі, любила розповідати хлопчикові казки або якісь цікаві історії. Це дуже подобалося малому, і він з цікавістю їх слухав. Якось одного дня, коли в школі були канікули, Ярик ще зранку навідався до Наталочки. Тільки-но ступив на їхнє пордвір’я, як одразу ж відчув смачний запах, який ще швидше погнав хлопця в хату..." (Юлія Хандожинська)
Сергій Губерначук. Поезії циклу "Щодня"
"Над кожним днем ще вище небо.
Бо нижчає земля.
Пітьом та сонць смугаста зебра
носила немовля.
Воно зросло на чоловіка.
А згодом – старика.
З тих літ між поколінь без ліку
і ллється ця ріка." (Сергій Губерначук)
"На городі цвіте Мак,
А у річці плава Рак…
...
Це було. Сам бачив як
Розквітав у річці Мак…"(Володимир Нагорняк)
Хто любить життя, природу планети, світ дітей, свою рідну земленьку, мовоньку предків, відчуває в собі Живий Дух Волі і Незрушність у прагненні робити світ кращим, кожну мить наповнює Ділом — у нас з Вами багато спільного. Тож не впадаймо в паніку, не розчаровуймось від негараздів, а якщо трішки втомлюємося - швидко відновлюймося й ростімо, адже можливості людини — без меж!! Вітаю, друзі, і рада бачити Вас у своїй Маленькій Творчій Майстерні вчителя початкових класів, української мови та літератури й зарубіжної літератури. Щиро — Галина Федорівна Римар.
"Сідайте, діти, круг мене,
Умощуйтесь, будь-ласка,
І вже за хвильку, що мине,
Я розповім вам казку.
Якось під стріхою в селі
Горобчик жив сіренький,
Сидів з братами він в гнізді,
Бо був іще маленький..."(Світлана Пасенюк)
"Панове, сьогодні ми продовжуємо знайомити вас із діяльністю історико-просвітницького проекту «Бункер». Отож вашій увазі перший випуск цієї історичної рубрики. Що у початковій своїй частині повертає нас на 370 років у минуле та розповідає про битву під Корсунем, а у другій – переносить у зовсім недавні події ведучи мову про перший бій за Донецький аеропорт. Такі різні події, такі різні епохи. Що ж їх об’єднує? Все дуже просто. Спільним знаменником для них обох є бажання жити на своїй Богом даній землі, вільній, без примарних кайданів збоку так званих сусідів, що тільки й чекають, коли ми спіткнемося..." (Володимир Ухач)
"Хаю-хай, зі святами вітай! За часів мого студентства для покращення своєї розмовної англійської я відвідувала однойменний клуб ‘English speaking club’. Й одного разу, якраз переддень Хеллоуіну, наші вельмишановні куратори Террі Апплінг (Terry Appling) Пол Щікл (Paul Shickle) та Дуглас Бріттон(Douglas Britton) поділилися деякими цікавими фактами зі святкування. Презентація в мене збереглася, тож поділюся слайдами. Ну, й українським перекладом..." (Ольга Шарко)
У розділі зібрано статті, які поповнять наші знання про культуру завдяки лекціям викладачки Юлії Сєрової:
– Різновиди культур від Юлії Сєрової
– "Знайди свою культуру! Підвалини міжкультурної комунікації від Юлії Сєрової"
– "Як виникають стереотипи?" (лекція викладачки Юлії Сєрової)
"Доброго дня, шановні підписники та гості блогу. Знову пропоную вам 20 перлів із української реклами. Мабуть, це єдина рубрика, яка житиме в блозі вічно. Ну, і відповіді на запитання читачів чи які-небудь інші анкети. Колись у мене вже питали «На кого розраховані ці вислови?» Питання, як завжди, суперечне. Так, більшість із нас ставиться до реклами або негативно («О боже, знову ця реклама, ну не можна спокійно телевізор подивитися/ файл скачати!») або взагалі нейтрально («Так, реклама, піду поки чай/каву/какао зварю, в неті пошарюся, машинку увімкну, посуд помию… О, диви, я все встиг(ла), а реклама ще не скінчилася! Ну, піду ще в крамницю сходжу.» ). Та ми її недооцінюємо..." (Ольга Шарко)
"Жовтий листочок, жовта мітла,
Купа велика, купа мала.
Листя червоне, листя руде…
Тепле кубельце жовтень пряде."(Наталя Карпенко)
Пряжа: шерстяна або мохерова — 100 г пухнастої шерсті або 80 г мохеру білого кольору.
Спиці: № 3 і 3,5.
Берет в’яжеться узором «діагональні смуги з горбиками».
Обідок берета - хустковою в’язкою.
23 жовтня 2019 року у відділі мистецтв ОУНБ ім. Д.І. Чижевського відбулася презентація англомовного видання «Розповідь про писанку. Збірка статей про українські великодні яйця». Це спільний проект ОУНБ ім. Д.І. Чижевського та обласного краєзнавчого музею. Книга побачила світ у 2019 році в Сіднеї. До передмови збірки увійшла інформація про відому українську майстриню-писанкарку з Олександрії, що на Кропивниччині, Ірину Михалевич, яка зробила реконструкцію колекції писанок Володимира Ястребова.
"дуне вітер
і серцем украй
я знайду де Морава впадає в Дунай
щоб нестись
виграючи то брижма то вздовж
огинаючи Девін що вгору пішов
(де він Девін)
найпотужніше
рвучись навчас у віки
Чорне море утримає русло ріки
між цямринами щільно навріг берегів..." (Галина Мирослава)
"По сонячній доріжці
Біжать, стрибають ніжки
Хто то біжить? Дитятко?
А може козенятко?
Біжить то – мій синочок,
Малесенький росточок,
Тонесенький пагінчик,
Яснесенький промінчик..."(Світлана Пасенюк)
"Доброго дня, мої шановні читачі. Як ви вже знаєте, попри диплом україністки я планую реалізуватися як перекладачка художньої літератури. Тож зі студентами з перекладу у своїй шаразі я теж була знайома. І вони поділилися зі мною деякими матеріалами зі своєї навчальної програми. Наприклад, ось цією анкетою перекладача. Хоч вона й створена для студійців цієї спеціальності, та буде корисна й для широкого кола читачів. Я, своєю чергою, відповіла на запитання, як змогла, і пропоную цю інформацію до вашої уваги..." (Ольга Шарко)
