Марія Дем’янюк. «Як сміється і співає радісно малеча…» - дитячі вірші з поетичної збірки «Світань»

Віршенята

На хмарині диво-хата,
Де маленькі віршенята.
Цілий день вони трудились
І від того потомились. 
Намагалися в поета
Взнати ключик від секрету:
Поетичний журавель 
Вірші носить до осель?
Чи знайшли їх, в риму вбраних,
На сторінках капустяних?
Натомились. Болять ніжки. 
Радо мостяться у книжки.

* * *

Новорічне

Як Новий рік святкує нічка?
Глядить прямісінько у річку.
Смереки, сосни і ялини
Навколо річки-скатертини.
Їх гілки-рученькі яскріють –
Про чудо Новорічне мріють.
А в небі Місячний ясир
Зіркам наказує: “Мерщій!”
І вітер рученьки хитає:
На гілку зіронька сідає.
У Новорічну дивоніч
Вже й сон покинув теплу піч,
І видноколо дивувалось,
Як сосни в зорі повбирались!

* * *

Зимовий ранок

Сніг – молоком,
Сосни – корицею,
Блюдечко-сонце
Ясніє сторицею.
Озеро – гарний 
Лискучий льодяник.
– Ось, тобі, Зимонько,
Сніжний сніданок!
В небі блакитнім
Цукрові хмаринки,
Що карамелять
Солодкі сніжинки!
Зимоньці цукор 
Додав у напій 
Щедрий і добрий
Дідусь Сніговій.
І задивоване
Чудом зайчатко
Носик вистромлює
З білої хатки!

* * *

Про хмаринку

Висока ялинка
торкалась хмаринки
і їй лоскотала животика.
Сміялась хмаринка,
і білі сніжинки
Зі сміхом стрибали із ротика.
Краса неймовірна!
І вже Зимовії
фарбують миловано
Голочки-вії!
Срібляться сніжинки
на віях ялинки.
А рада хмаринка
сніжить без зупинки!

* * *

Небесна чудасія

Хтось на небі ліпить хмари –
Кращої нема забави!
Ось великий бегемот
з подиву роззявив рот.
Там повільна черепаха,
Що живе під власним дахом.
Далі зайчик-сіромашка
Заховався між ромашки.
Ще там є пухнаста кішка,
Лапки догори здіймає:
Їй здається, що ще трішки,
Клубок сонця упіймає.
Враз з’явилася жар-птиця,
Веселковий хвіст яскриться.
Диво-казка, чудеса
Розглядаймо небеса!

* * *

Хмарка

Хмарка сіла на тополю і глядить донизу,
усміхається небесно жовтому нарцису,
розглядає білу шубку ніжної кульбабки,
далі озирнулась хутко: дивиться на грядки.
Там росте уже петрушка, кріп, салату листя,
І кущі вже зеленіють в ягіднім намисті.
Аж до вечора сиділа в біленькій косинці,
Дуже гарно примостилась на високій гілці.

* * *

Хмаринка

Сиділа хмаринка в долонці,
У мріях гляділа на сонце
І думку гадала: “А може, злетіти
І сяєво ніжною ковдрою вкрити?
Світило вже довго трудилось
І зрештою добре втомилось,
Весь час працювати негоже –
Поспати натомлене зможе.”
Всміхається хмарка раденько,
Бо має хустину руденьку,
Що сонечко їй пов’язало,
Як солодко спати лягало.

***
Хмарка нюхала цвіт вишні –
Запахи такі розкішні!
Пелюстками милувалась –
Синьонебо зачекалось!
Небо в диві причаїлось:
Хмароквітка розпустилась!

* * *

Черевички

- Ой, куди ви біжете, мої черевички?
- На узліссі вже з’явилось листячко сунички!
Там ростуть духмяні трави і цвітуть кульбабки,
Дзвоники бринять привітно:
             дружньо й по порядку!
Там берези ніжні віти небо обіймають,
І усміхнені ялини весноньку вітають!
Ще квітує дика вишня, соловей співає –
Сонячна весела казка діточок чекає!
– Поспішаємо мерщій, мої черевички!
Заяскріли оченята, червоніють щічки.

* * *

Про ведмедика

А ведмедик Косолапко
Тягне до полиці лапку.
Бо стоїть там банка меду –
Приховали до потреби,
Щоб не просто ласувати,
А корисні ліки мати.
Хоча горло не болить,
Солоденького кортить!

* * *

Слоник-бешкетник

Вночі слоник мандрував.
Зірки хоботом знімав.
Потім гарно позіхнув –
круглий місяць проковтнув.
Далі стало всюди темно,
і заплакав слоник щемно.
Миттю зорі відшукав,
їх до неба лаштував!
Ротик старанно відкрився –
місяць колобком скотився.

* * *

Зимова радість

Цукром посипані гілки ялинки.
Шишки, немовби солодкі родзинки.
Білочка глянула – гарний пиріг,
Кинула влучно великий горіх.
Аж Миколай задивився на диво:
Дітям слухняним зима милостива!

* * *

Сніжинка

Виткане небо. Білі хмаринки.
З них вилітають тендітні сніжинки.
Мить, і сніжинка у мене в долоні.
Та не годиться їй бути в полоні:
Вільний політ – то сніжинчина доля.
Крапельку срібла дарує за волю.
Вітер повіяв... Летить сніговиця...
Раді сніжинки... Усміхнені лиця...

* * *

Зимове

Сніг під ніжками хрустить,
Зайчик морквою хрумтить,
А малому ведмежаті
Сняться сни в барлозі-хаті.
Бачить повну діжку меду,
Бджілок рій посеред степу,
Темний ліс, плоди малини
І грибів цілі корзини!
Яблука такі духмяні,
Ягоди солодко-пряні.
Жовту та пахучу грушку
Схожу на пухку пампушку!
Білка прямо із ялинки
Шишки кидає в корзинки!
В сні подумав: як проснуся –
З усіма я поділюся!

* * *

Про сніг

Десь на небі живе дивовижний павук.
Має він кільканадцять умілих рук.
Виплітає сніжинки,
що летять із хмаринки.
Мов сухенькі скоринки,
під ногами хрустять!
Мов коштовні лаштунки,
білим шовком блищать!
Мов казкові дарунки –
Сріблосяйні малюнки.
З діаманта сережки
Павукові мережки!

* * *

Святвечір

Як сміється і співає радісно малеча!
Бо на неї вже чекає сяючий Святвечір.
Зимонька готує Землю –
          сповиток біленький,
Бо народиться ось-ось Той,
          хто всім рідненький.
Щиро-рясно Небеса снігом посипають:
В білосніжні пелюшки душі сповивають.

* * *

Колядка

Коляд, коляд, колядниця,
Сяє небо, бо зірниця,
Промені від зіроньки
Дістають голівоньки,
Місяць ясно усміхнувся
І миттєво поковзнувся:
Мчать на санах сріблоясних
Мрії в кожушках атласних.

***
Сяйвом світ умився – Христос Народився!
Радісно співаймо – Його величаймо!
Дай нам, Боже, сили,щоб лани родили,
Добробут, хлібину в кожну родину,
Діточок багато господарю в хату.
І мирного неба просимо у тебе!

***
Коляд-коляд-колядниця,
Сонце, наче паляниця.
Там, у небі, білий млин:
Мука сиплеться з хмарин.
Я вареники зготую –
Всю родину почастую.
Пампушки і завиванці
Приготую рано-вранці.
Врожаї будуть багаті –
Українці заповзяті.

* * *

Ялинка у Хмельницькому

Впала зіронька на ялинку,
Засміялася лунко-дзвінко.
І від сміху такого яскравого
Гілоньки вигравали загравою. 
У святкових перлинах-сережках!
У шовкових сніжинках-мережках!
Сині мрії з відтінком лаванди
Утворили намисто-гірлянди!
Сріблоясно вона усміхається –
З хмельничанами радо вітається!

* * *

Черешеньки    

Кожен ранок на черешні,
Серед смачних ягідок,
Появляється дівчатко:
Дві косички і платок.
І черешня пригощає...
А дівча собі гадає,
Що ніколи і ніде
Вже солодшу не знайде!
Хоч на дерево вилазить, 
Та сама з нього не злазить...
Щополудня добрий хлопчик
До черешні поспішає,
І замурзане дівчатко
Вміло з дерева знімає.
Знає, що мала сестричка
Їсть черешні у дві щічки!

* * *

До 8 Березня

І несе мамі Максим
Найсолодший апельсин,
Бо казав Максимку тато,
Що сьогодні в мами свято.
Говорили й на уроці
Про жіночий день у році.
“Я матусю і сестричку
Поцілую радо в щічку,
Буду їх оберігати,
Подарунки дарувати,
І знайду я швидко змогу
Їм прийти на допомогу.
Та не лише у це свято,
Днів таких буде багато!”

* * *

Тролейбусик

Жовтий гарний слимачок
По дорозі їде,
І везе додому він
Мене і сусіда.
Ще багато пасажирів
Їдуть до домівки,
Гарні ріжки в слимачка –
Окраса голівки.
Жовтий-жовтий слимачок
Оселився в місті,
І чекають всі його,
Тупцяють на місці.

* * *

Дощенятко

Не дощ, а дощенятко за вікном,
У шибку стукає маленьким кулачком.
Уже убрало листя у краплини,
Засяяли на травах намистини,
Проміння сонця їх позолотило,
Природа усміхнулась ніжно-мило...
Хмарина-мама дощик зве до себе,
Барвиста стежка у блакиті неба.
Сміється радісно маленьке дощенятко,
Біжить веселкою до себе, в хмарохатку.

* * *

Місяць

Безсонна і темна нічка
Зірок накидала в пічку,
Додала розмарин, чебрець
Та спекла золотий млинець.
Вчепила поміж хмаринок,
Пухкенького, щойно з жаринок.
Духмянить млинець літньонічкою,
Аж котиться пара над річкою...

* * *

Рукодільниця

Ніч крючком в’язала зірку
І латала нею дірку.
Латки світяться строкато,
В темнім небі їх багато.
Й на зірчастій скатертині
Сяє місяць в середині!

* * *

Літачок

Найвродливіша хмаринка
Дуже хутко, без зупинки
Здоганяла літачок.
Він помітив, усміхнувся,
І крилом її торкнувся –
Похилився на бочок.
Фарами мигнув хмаринці:
Гарна ти в білій косинці!

* * *

Про Місяць

Ніччю жовте каченятко
Тихо вибігло із хатки,
І на небо піднялося:
Золотіє там колосся.
Ласувало тим зерном –
Тепер сяє за вікном!

***
Зібрав пелюстки яблуневі,
Робив з них пухкі хмарини
І клеїв їх на небесну хустку
Із голубого сатину.
Тюльпанову виплів корону
Із жовто-червоного квіття.
Її одягав на сонце –
Засяяло все у світі.
Нарцисів зірвав оберемок,
То місяцю білоквітки,
Щоб тішив маленькі зорі,
Самотні, наче сирітки.
Опісля до самого ранку
Блукав у чудесному лісі:
Мелодію білих дзвіночків
Приніс лелечатам на стрісі.

* * *

Жонглер

Місяць – сяючий жонглер –
зорі підкидав.
Мимоволі забарився,
шар вогняний впав.
А верба його піймала,
В коси заплела,
І смарагдом заяскріло
Тоненьке гілля.

* * *

Малюнок

Намалюю на папері біленькі хмаринки.
Хай летять у небо синє хутко, без зупинки.
Щоб нічого не гнівило сонечко палюче –
І не кидало проміння золоторазюче.
Щоби щедро достигали і грушки, і сливки,
Не хилилися від спеки квіточок голівки.
Щоби врожаї збирали у серпневу днину,
І усі до столу мали запашну хлібину.
Як не вистачить хмаринок – намалюю знову,
Нехай небо зодягає з хмарочок обнову.

***
Хмарки – гойдалки для мрій,
Ти поглянь на них мерщій:
Там блакитне сяйво ллється,
Небо золотом сміється,
Сонце в центрі каруселі
Вертить промені веселі.
Мріяння іскряться дивні,
Але є й хмаринки сливні,
Бо лишилися без мрії,
Їм сльозинки сріблять вії.
Мрію садови хутчіше, –
Буде в небі веселіше!

* * *

Про котика

І муркоче котик
Лагідний Муркотик.
Муркотить тихенько
Пісеньку гарненьку:
“Мур-мур-мур, дитятко,
Треба міцно спатки,
Щоб раненько встати,
Мишку вполювати.
Їй замуркотіти 
Й потім відпустити”.

* * *

Зайчикова мрія

Вітер водить хмару на шнурочку,
Сонце золотить її боки,
Зайчик в темнім лісі на пеньочку
Дивиться у небо залюбки.
І сміялась радісно хмарина,
Прикидалась песиком кудлатим,
А небесна синя скатертина
Дивувала відблиском строкатим.
Зайченя у небеса гляділо,
Стати сонцезайчиком кортіло.

* * *

Маленький чудесник

Я хмаринки ліпив з тіста,
Щоб неслися в наше місто,
І над нами щоб гуляли,
Теплий дощик закликали.
І щоб хмарки крапотіли,
Щоби квіточки раділи,
А червона полуничка,
Червоніла у дві щічки.
Щоби вишні росли рясно,
І врожаї були вчасно,
І цибуля, і петрушка,
Щоб смачною була юшка.
Не чудесник я, матусю,
Але цій науці вчуся!

* * *

Про лялю

А в моєї лялі сяють черевички,
Бо вночі ходила в небо по водичку.
Лляла сяйво-воду прямо у цеберце,
І від того світла посміхалось серце.
Місяць коромислом лялі ліг на плечі,
Щоб землі дістались чари молодечі, 
Щоби пив цю воду світлозорий ранок,
І яскрів ясніше зарева серпанок. 
Оcь чому у лялі сяють черевички –
Мерехтять краплинки золотої річки!

* * *

Сонечка

Весь асфальт у сонечках –
Діти малювали,
І тепер ізнизу вгору
Сонечка заграли.
Розгубилися хмарини:
Де їм треба бути?
І потроху, по краплині
Опустились в люди.
Їм сподобалося тут:
Друзів-сонець цілий гурт!
Як веселкою піднялись,
Всюди сонця усміхались!

* * *

Жу-жу!

Жорж жоржиною милувався,
Жорж в жоржинах добре знався.
У жоржині джміль сховався,
Задзижчав – і Жорж злякався.

***
На небесні подушки
Cонечко лягло поспати,
І тополі височенні
Cтали хмари діставати.
Сонце довго не барилось:
Пухом білим гілля вкрилось.
Осокорова перина 
Така ніжна, як хмарина!

* * *

Хмаринкове

“Уночі мені не спиться,-
Каже хмарка білолиця,-
Знову у цю ніч не спала,
Цілу нічку рахувала
Хвою на гілках ялини,
Не спочила ні хвилини.
Ще на комині хатинки
Підглядала у шпаринку
Як кружляють Янголята
Біля ліжечка маляти.
І подушкою слугувала
Зіроньці, шоб та поспала.
Хоча трішечки втомилась,
Та ранковим сяйвом вмилась!”

* * *

Бедрикова доня

Бедрик, бедрик, сонечко –
Бедрикова донечка,
Одягнула платтячко
Червоне у цяточку,
Прилетіла на кульбабку
Робить крильцями зарядку.
Ой, як радісно сміється,
Бо їй руханка вдається!

* * *

Натомився

«Дуже-дуже хочу спатки, –
Каже тату ведмежатко, –
Я сьогодні геть втомився,
Бо я вправно потрудився:
Застелив в оселі ліжка,
Змайстрував новенькі діжки,
Вимив вікна у барлозі,
Брудні плями на порозі.
А солодкої малини
Назбирав аж дві корзини!
Я зробити все зумів,
Бо медок раненько з’їв!»