Зірка Мензатюк
ЯКБИ НЕ ТОЯ
(зі збірки оповідань "Зелені чари")
Завантажити текст оповідання Зірки Мензатюк "Якби не тоя" (txt.zip)
Ох, як вона мене вабила, як манила до себе! Ніби то не квітка росла, а сама спокуса. Вона мала дивовижні темно-сині квіти, що формою нагадували черевички. От би взути в них ляльку! Але мама строго-настрого забороняла чіпати тою (так називалися ті квіти). Тож я тільки ходила довкола куща з гарним блискучим листям та зітхала.
Тепер я знаю, чому мама була такою суворою. Тоя — смертельно отруйна, одна з найбільш отруйних рослин України. І вона ж — могутня магічна рослина. Люди вірили, що тоя захищає від злих чарів, лікує від насланих хвороб; що від неї втікають гадюки, тому, йдучи в ліс, брали з собою листя тої й любистку. Її боїться навіть сам чорт! По селах переповідали страхітливі історії про те, як саме тоя, вплетена у вінок чи заткнута за пояс, рятувала людей від нечистого або різних марюк. Одного разу чорт, прибравши подобу вродливого парубка, так заворожив дівчину, що вона була готова йти за ним куди завгодно. Та на заваді стала дрібничка: довірлива дівчина не захотіла зняти з себе пучечок тої. Тому нечистий врешті пішов від неї геть, скрушно примовляючи: „Якби не тоя, то була би дівка моя!”.
Тож як було не садити її у квітнику, живучи на відлюдді, де ліс підступав до самої хати? Отже й садили, і плекали, і святили на Маковія, і співали про неї коломийки:
Ой я ходжу, куди хочу, нічо си не бою,
Бо я ношу за поясом зелененьку тою.
Проте існувало й лихо реальне, видиме, від якого рятувала ця рослина: вовки. Колись величезні хижі зграї нищили худобу, загризали навіть людей. Щоби збутися хижаків, їм підкидали м’ясо, протруєне відваром тої. Через це одне з її народних наймень — вовкобій. Ще вона — борець, чорнозілля, черевички. Наукова назва рослини — аконіт: від гори Акон у Греції, на якій вона зростала.
В Європі отруйною витяжкою з аконіту змочували наконечники стріл.
А один із римських імператорів навіть змушений був заборонити вирощувати аконіт у квітниках, тому що в придворних інтригах почастішали загадкові смертельні отруєння.
У природі тоя росте у світлих лісах, на гірських луках, щоправда, трапляється зараз дуже рідко. Два з її видів занесені до Червоної книги України: аконіт Бессера з білуватими квітками, який більше ніде у світі, крім нашого Поділля, не зростає, і аконіт Жакена з жовтим цвітом, що його можна знайти в Чорногорії. Жовті квіти має й аконіт дібровний, що трапляється в лісостепах на Лівобережжі. Проте більшість видів цвітуть синьо чи темно-фіолетово. Квітам тої мав би належати приз за оригінальність, настільки вони незвичайні за формою: схожі чи то на граціозні черевички для пташок, чи на шолом сміливого зеленого воїна, що бореться проти зла.
За матеріалами: Зірка Мензатюк. "Зелені чари". Оповідання. Художники: Людмила Остапенко, Олена Бржосніовська, Вікторія Ярош. Чернівці, Видавничий дім "Букрек", 2012 р., стор. 123 - 126.
Більше творів Зірки Мензатюк на нашому сайті:
