Галина Мирослава. «Маг. І я» (оповідання з книги «Маю вам сказати»)


 

Картина художника Олега Шупляка.

Картина художника Олега Шупляка.

 

 

Галина Мирослава

МАГ. І Я

(оповідання з книги «Маю вам сказати»)


— Ти завжди був моїм натхненником, Сергію. Що найбільше мене інтригує й затягує, так це несподіваний спосіб мислення, неочікуваний погляд на звичні речі. Неважливо навіть, чи він правильний. Від незвичності я дивним чином набираю сил, мені стає цікаво жити, у голові починають роїтись нові думки, з'являються нові бажання. Пам'ятаєш, друже, як ми познайомились просто на вулиці? Нам було по шість.Ти вимальовував паличкою якісь цифри на піску. Я зняв з плечей ранець, поставив на землі та присів біля тебе, а ти водив паличкою або в повітрі, як диригент, або по землі. Ми росли. Ти захопився шуканням чотирьох цифр, які б відображали чотиризначність, як ти тоді казав, ''чотиризначущість'', світу. Ти відкривав мені свій, тепер і мій, світ, звертаючи увагу на несуттєві для мене речі, від чого вони ставали для мене вагомими. Мені не вистачить життя на щирі подяки тобі. 

— То не просто чотири сторони світу та чотири пори року, — пояснював ти, — Ранок відповідає сходу, день — півдню, вечір — заходу, ніч — півночі.

Мені здавалось, що ти маєш якісь особливі ключі до безмежності. Ти завжди першим відкривав двері до недоступного мені світу... Так боляче, що ти в комі, але я знаю, що ти повернешся, помандрувавши незвіданими світами. Не можеш не повернутись. Все буде так, як колись. Я певен. Мусиш знати, що для мене ти справді був і залишаєшся магом. Як я тішився, якби ти знав, що ти дозволив так тебе називати. Маг!

А пам'ятаєш, як під час моєї підліткової розповіді про мандрівку в гори з батьками, ти зауважив, що важливо думати не лише про місце, а про більше. Тоді ти мав на увазі час.

— Довжина, ширина і висота бліднуть без розміщення в часі, вони лише пласка проєкція реальності, — пояснював ти. Ти хвилювався, коли в розмовах про минуле, теперішнє й майбутнє твої співрозмовники не згадували про вічне. Я навчився від тебе теж думати про вічне. Сподіваюсь, і ти в мені знаходив вдячного слухача й підтримку. Хоча я ніколи не мав чим здивувати тебе. Твоє улюблене чотиризначне число 1590, де 0 для тебе означало ніч, 1 — ранок, 5 — день, 9 — вечір, стало й мені дорогим, відколи ти поділився зі мною своїми роздумами про можливість існування математичної моделі світу. Магічне 1590, ліва половина якого, п'ятнадцятка, —  шоста частина правої, і сума цифр лівої частини — саме шість. Пригадую, як ти звернув мою увагу, що сумарно всі цифри числа 1590 дають 15.

І коли я витягав тебе, прошитого кулями, з тієї траншеї, у моїй голові стояло 15, 15.06, і рік був шісткою — 2022. А тобі йшов 33-й. Мене заливав піт, не спиняючись текли сльози. І навіть небо плакало. Воно тиснуло зверху як цегла, притискало до самої землі, плющило, лише потім я зрозумів, що так небо намагалось поберегти від неперервного шару вогню, який прошивав усе над нами. Якби ж я міг передати повністю ту болючу музику, що звучала тоді в мені, зв'язуючи невидимими павутинами усе навколо, точніше — спаюючи. Я тебе намагався нести, але більше тягнув. Вибач, знаю, часом був не зовсім обережний. Я дійсно знемагав, але ми з тобою таки зуміли доповзти до наших. І який я був щасливий, ти собі не можеш навіть уявити, коли ти розплющив очі. Мабуть, голоси хлопців вивели тебе зі стану заціпеніння. Пам'ятаєш, Сергію, що ти тоді мені відповів на запитання:''Як ти?'' Пригадуєш? Ні? Ти зацитував останню версію відповіді польському королю Владиславу I Локе́теку під час огляду пораненого лицаря: ''То менш болісно, ніж страждання Батьківщини''. Це прозвучало як вибух. Навіть у той момент ти тримався висоти. Відпочивай, любий брате. Ми ще повоюємо.

 

Картина художника Олега Шупляка.

Картина художника Олега Шупляка.

Твір люб'язно надіслано авторкою спеціально для читачів "Малої Сторінки".

 

 

Читаймо також на нашому сайті:

Роман Сельський. Натюрморт"Він пишеться Швайка. І не випадково. Шило, як кажуть, не в тому місці. Шварний, однак не швайкало — не шейкається з місця на місце без потреби. Казали, що він шваб, може й так. Вимову має нечітку, тому кличуть його в містечку Швельбавий, та він не ображається. Добрий дуже. З усіх сил старається говорити гарно, не швандрикати, не шварґотати, а коли швидкає — не виходить, змазується. Для його роботи важливіші руки. Працює шевчиком. Має свою шевню, там і шевцює, і готує чоботи до шварцу. Часом принесуть такі, що вже варто швирдиць або швиг, а він шварунок знайде, шварком постукає, щось швигне, десь замінить, швари попідтягує — ніколи не зноситься. І все швидко-швидко. Знайшов собі пару шевчина. Тепер працюють удвох з шевчихою. А ще він, можете від здивування шваркнути, мій шваґер. Отак!" (Галина Мирослава)

 

Дитячі поезії Галини МирославиГалина Мирослава, у дитячій літературі часто підписувалась як Галка Мир, родом з Червонограда. Пані Галина — з родини вчительки української мови, що фанатично любила свою професію та українську літературу, Мирослави Козак, і дизайнера одягу, шанованого у Червонограді закрійника невеличкого ательє, до якого приїздили шити костюми та плащі навіть зі столиці, Івана Козака. За життя навчалась на різних курсах, як потрібних, так і таких, що були даремною тратою часу, змінювала види діяльності, та єдине, що завжди залишалось незмінним — безмежна любов до української мови та поезії.


Останні коментарі до сторінки
«Галина Мирослава. «Маг. І я» (оповідання з книги «Маю вам сказати») »:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар
Топ-теми