Публікації за тегом: Олег Шупляк

Сортувати:    За датою    За назвою

Картина художника Олега Шупляка."— Ти завжди був моїм натхненником, Сергію. Що найбільше мене інтригує й затягує, так це несподіваний спосіб мислення, неочікуваний погляд на звичні речі. Неважливо навіть, чи він правильний. Від незвичності я дивним чином набираю сил, мені стає цікаво жити, у голові починають роїтись нові думки, з'являються нові бажання. Пам'ятаєш, друже, як ми познайомились просто на вулиці? Нам було по шість.Ти вимальовував паличкою якісь цифри на піску. Я зняв з плечей ранець, поставив на землі та присів біля тебе, а ти водив паличкою або в повітрі, як диригент, або по землі. Ми росли. Ти захопився шуканням чотирьох цифр, які б відображали чотиризначність, як ти тоді казав, ''чотиризначущість'', світу. Ти відкривав мені свій, тепер і мій, світ, звертаючи увагу на несуттєві для мене речі, від чого вони ставали для мене вагомими. Мені не вистачить життя на щирі подяки тобі.  — То не просто чотири сторони світу та чотири пори року, — пояснював ти, — Ранок відповідає сходу, день — півдню, вечір — заходу, ніч — півночі. Мені здавалось, що ти маєш якісь особливі ключі до безмежності. Ти завжди першим відкривав двері до недоступного мені світу..." (Галина Мирослава)

 

Картина художника Олега Шупляка."Крапля борщу упала на шкіру. Абищиця, а він здригнувся. У мозку щось знову рвонуло, мовби порох розсипався по тілу і якимось дивним чином вийшов через усі м’язи одночасно назовні укупі з потом. Вдихав повітря через рот, а видихнув через шкіру. Ще трохи — й усе спокійненько. Розшарувався, розсипався, а тоді знову докупи, як віяло — з’єднаними частинами у крило. А коли його триблисте тіло розслаблене, він відчуває себе маленьким хлопчиком, у якого, як при створенні світу, все — одне ціле, єдино правильне, таке, що не викликає жодних сумнівів. Тим біленьким синьооким хлопчиком, який ще не здогадується про двозначність світу, не те, що про багатовимірність, який щиро не підозрює про поділ на позитивне і негативне, не мастить собі голову думками про кордони між взаємно протилежним, йому анітрохи не важливо, величні вони чи не величні, адже попереду до сприйняття багатовекторності ще так далеко..." (Галина Мирослава)

 

Who is like God. Painting by Oleg Shupliak.​"It was in early September last year.
During Ukraine's grinding counter-offensive.
In the southern Kherson region.
That his war ended abruptly.
The soldier's tank drove.
Over a mine as it headed into combat.
When the 30-year-old regained consciousness.
He was surrounded by fire..."

(Kurama)

 

Танець з лелекою. Картина Олега Шупляка."Пробач мені, мамо, за те, що загинув,
За те, що поліг на кривавій війні.
За те, що одну на всім світі покинув,
Благаю, пробач, моя мамо, мені!
Пробач, що не буде у тебе онуків,
Що вже не почую дзвінких солов'їв,
За те, що країна, у кро'ві і муках,
Щоденно втрачає найкращих синів..."

(Наталія Кузьмічова)

 

"Вже рік як у дім наш ввірвалась війна,
І мир розірвала на шмаття,
Рік стогне від болю земля ще жива,
Розтерзана в вирві нещастя.
Удерлася в край наш о лютій порі,
Про сенс щось верзла й неминучість,
Ракетам у небі торувала шляхи,
Шахедам прослала маршрути..."

(Наталія Грегуль)

 

Олег Шупляк. Дерево життя, 2022 р."Хай мир і тиша ці чимдужч-чимдальш,
а з віч і вуст не сходить фальш.
Живемо від війни і до війни,
і Бога славимо, бо грішні ми."

(Сергій Губерначук)

 

 

 

 

Painting by Oleg Shupliak (fragment)."How to be a good partisan.
“Be grumpy,” is one suggestion.
A faceless, hooded figure alongside a warning:
“Kherson: The partisans see everything.”
At the mouth of the Dnipro River.
On the Black Sea coast.
Kherson found itself occupied.
With barely a shot being fired..."

(Kurama)

 

Незалежність України. Ілюстрація Нікіти Тітова."...Болить усім... Це так знайомо.
Йде боротьба за незалежність
В нашій історії не вперше.
Та ворогам не подолати
Народ, що вміє об'єднатись
Й зуміє знищити вражину,
Була щоб вільною країна!.."

(Тетяна Строкач)

 

 

Трипільський бінокль. Картина Олега Шупляка."Якось метикуватий Матвій, якого діти жартома називали Метью, щедрий Даміан, вдома усі його кликали Демко, і максималіст Максим, що намагався усі завдання виконувати якомога краще і дратувався, коли не виходило, почули, що поруч з селом Хоробрів на Сокальщині, звідки їхній рід по одній з бабусь, розташоване село Старгород. Назву Старгород вони чули раніше, бо на світі чимало Старгородів, навіть ресторан поруч зі школою так називається, але що сокальський Старгород відомий ще з трипільських часів, дізнались уперше. - Хто такі ті загадкові трипільці? - відразу вирвалось у Максима. - Чому  в слові трипільці зашифрована цифра 3? - загорівся бажанням довідатись Матвій. - Які пам'ятки по собі вони залишили? - закрутилось ґвинтиком у Демковій голові. Та з ними поруч не було жодного дорослого, а до вечора кожний з братів призабув, що мав би понавипитувати..." (Галина Мирослава)

 

Картина Олега Шупляка."Сохне на сонці білизна, молоточок стукає, 
Мир та спокій у дворі, 
Бджілка над квітами літає,
Голуби воркують у дворі.
Який же «статус» треба мати,
Щоб мирний план цей зруйнувати?
Хто ти? «Бог» чи «цар»? Може, звірина?
Скоріше — нелюд зі звірячою личиною!.."

(Вероніка Кремінна)

 

Izyum. Cut lives. Painting by Oleg Shupliak.​

"The exhumation was conducted mostly in silence.
As police and prosecutors looked on.
One officer put his head in his hands.
Another walked away.
Emergency workers wore blue plastic coverings.
In a pine forest at the edge of Izyum.
The stench of death filled the air.
As a mass exhumation got under way..."

(Kurama)

 

Ukrainian soldiers planted a Ukrainian flag on a captured Russian tank — BBC News"On Monday ‘Gandalf the Green’ raised the ‘elves’ flag.
In the recently-liberated city of Izyum.
The closer you get to Izyum.
The more evidence there is of ‘orcs’ rapid retreat.
‘Elves’ soldiers are grouped.
By the roadside near the city.
Inspecting the spoils of war.
With broad smiles..."

(Kurama)

 

 

Illustration by Nikita Titov."Bleeding. Freeing.
Willing. Mariupol.
Homeland.
Port town.
Remain.
The only one for me.
Bleeding. Freeing.
Shielding. Mariupol..."

(Kurama)

 

Оберіг. Картина Олега Шупляка. "Крапля борщу упала на шкіру. Абищиця, а він здригнувся. У мозку щось знову рвонуло, мовби порох розсипався по тілу і якимось дивним чином вийшов через усі м’язи одночасно назовні укупі з потом. Вдихав повітря через рот, а видихнув через шкіру. Ще трохи — й усе спокійненько. Розшарувався, розсипався, а тоді знову докупи, як віяло — з’єднаними частинами у крило. А коли його триблисте тіло розслаблене, він відчуває себе маленьким хлопчиком, у якого, як при створенні світу, все — одне ціле, єдино правильне, таке, що не викликає жодних сумнівів. Тим біленьким синьооким хлопчиком, який ще не здогадується про двозначність світу, не те, що про багатовимірність, який щиро не підозрює про поділ на позитивне і негативне, не мастить собі голову думками про кордони між взаємно протилежним, йому анітрохи не важливо, величні вони чи не величні, адже попереду до сприйняття багатовекторності ще так далеко..." (Галина Мирослава)

 

Топ-теми