Статті для дітей та батьків

Розвиваючі геоборди (математичні планшети) - це квадратні дерев’яні дошки з рядами кілочків, на які можна натягувати канцелярські гумки і створювати таким чином різні фігурки, цифри та букви. Вони надзвичайно цікаві ще й тому, що Олександр Музика поєднав ці планшети з таблицею Піфагора. Таким чином діти можуть не просто створювати зображення, а й вивчати множення. Всього за кілька хвилин, за допомогою гумок і планшету (з цифрами біля кілочків) можна буквально на пальцях пояснити дітлахам, чому від зміни місць множників не змінюється добуток, чому 2х2 це 2 в квадраті, що таке площа і як множити великі числа.

"Є така чудова нічка,
Що приходить раз у рік,
Бо ж це нічка-чарівничка,
І до неї кожен звик!
Що ніколи не бариться
І мандрує з краю в край,
Бо в цю нічку загадкову
Сам приходить Миколай!"

(Галина Бойко)

 

 

"А у споминів – своя логіка... Це ніби невеликі камінчики, що раптом поєднуються у... якусь незбагненну мозаїку! Мозаїку, що її ти можеш так чи інакше коментувати, а ось змінити уже не зміниш. І події, позначені неабияким драматизмом, і речі, що викликають іронічну посмішку – усе це поруч! Усе це ніби краплини бурхливої хвилі тривожної ріки, якою і є – наше життя..." (Володимир Даник)

 

 

 

 

"За вікном метуть сніги,
Біло-біло навкруги.
У саду й на вулиці
Вітряниця хмуриться.
По самісінькії вуха
Зодяглись кущі в кожуха,
А в шапки кудлаті –
Яблуні крислаті.
Морозенко-борода
Все у вікна загляда..." 

(Марія Деленко)

 

"З нащада світу
Ой як то було з початку світу,
Коли не було ні неба, ні землі,
А тільки синєє море,
А серед моря зелений явір. 
На тім яворочку – вгорі гніздечко,
В гніздечку ж – три соколочки,
Три соколи сидять,
На синєє море зорять.
Три соколочки раду радять,
Раду радять, як світ снувати,
Світ снувати і наповнити..."  (Вадим Пепа)

"Ісусик маленький, як Сонечко з неба
Свої рученята підносить до тебе,
І дякує Богу, і всіх нас вітає,
Усі веселімся: “Христос ся Рождає!”

(Галина Бойко)

 

 

"Вишивала я рушник 
власними руками. 
Гаптувала залюбки 
всіма кольорами.
Мов жива, на полотні — 
калинова гілка.
Під мережкою, внизу,— 
книжка і сопілка."
(Володимир Лучук)

"На ромашковому полі,
Де птахи живуть на волі, 
Там волошок очі сині — 
Це на рідній Україні!
Там, де рік гірські потоки, 
Де ростуть стрункі осоки, 
Де озера журавлині —
Це на рідній Україні!"

(Музика Миколи Ведмедері
Слова Наталії Іванюк)

"Мовонько рідна, мово єдина,
Ти - неповторна, як УКРАЇНА!
З тобою будем жити-творити, 
Просто не можна тебе не любити, 
Просто не можна тебе не любити!"

(слова і музика Галини Римар)

 

 

 

"Коли підсніжник розцвітає, 
тендітна музика лунає, 
її почути зможеш ти, 
лиш зла нікому не чини, 
її почути зможеш ти, 
лиш зла ніколи не чини!"

(Слова і музика Галини Римар)

 

 

"Ті, що народжуються раз на століття,
умерти можуть кожен день.
Кулі примхливі, як дівчата, —
вибирають найкращих..."

(Ліна Костенко)

 

 

"Мудра Книжка говорила:
- У читанні, друже - сила. 
Якщо любиш ти читати 
Разом з мамою і татом - 
Будеш світом мандрувати 
І дізнаєшся багато:
Про чудовий світ рослин,
І птахів, і риб, тварин..." (Ірина Мацкова)

"Дощик знову розігрався...
Сонце кликати він взявся
І Веселку малювати, 
Щоби радість дарувати."

(Слова Ірини Мацкової
Музика Миколи Ведмедері)

 

"Тато розігнув пальці – і на його широкій репаній долоні зблиснули три, діаметром з мізинець, скляні кульки. Такі приємні, прозорі зверху, а ще зсередини з кольоровим яскравим наповненням, і серед них одна з теплим усміхненим жовточком, що викликав бажання пестити його поглядом і доторкатись пучками пальців щоразу, як око падало на цю кульку. Друга примадонна притягувала до себе калиновим відтінком червоної барви, і якби не надто виразна прозорість верху, її можна було б прийняти за приморожену пухку ягідку. А поміж ними по-небесному розважно, оглядаючи своїм синім оком навколишній світ, лежала ще одна, яка завдяки глибині свого кольору претендувала на те, щоб вважатись найстаршою. Відвести погляд від кульок видавалось неможливим. Спочатку я заворожено розглядала кожну зокрема, перебираючи як зернятка вервиці, потім почала складати докупи..." (Галина Мирослава)

 

"Павучок, павучок, ти – малесенький жучок.
Спати вже давно пора, бо на вулиці – Зима!
За віконцем – тиха Ніч, Казочка давно вже спить.
Іграшки побігли спати, бо втомилися вже грати.
А малята все не сплять та у ліжках гомонять.
Просять Зірочку вони: “Казочку нам розкажи!
Й Павучок нехай прийде, Казочку він нам сплете”..."

(Ірина Мацкова)

"День втомився, тихо спить
Новорічна ніч настала
Я виходжу, щоб світить,
Щоб краса всіх здивувала.
Бо я — зіронька  нічна!
Цілу ніч на небі сяю!
Маю ошатне вбрання!
З Новим роком всіх вітаю!"

(Юлія Хандожинська)

 

"Засвіти мені, ясная зоренько,
Приголуб же мене, моя доленько, 
Щоб ранесенько я пробудилася,
Тихо Богові помолилася,
Божій Матері – нашій Заступниці,
Як навчили нас всі наші праотці,   
Щоб землі я низенько вклонилася
І росою світанку умилася..."

(Ірина Мацкова)

"Жив собі Сніговичок,
Скільки років мав? Мовчок...
Сніговик був непростий,
Сніговик був чарівний.

В лісі він хатинку мав,
Де сніжинки малював
Всіх їх сріблом посипав
І  ялинки прикрашав..."

(Ірина Мацкова)

"Сніг по листі шелестить... 
Завіває, в шпари дме, 
Наче куряву здійме... 
Сніг...  Сніг...
Білий сніг..."

(Слова Валеріана Поліщука
Музика Миколи Ведмедері)

"А надія горить, як свіча,
І невпевнено так, і стооко!
Ну, чого нам завжди вистача
І біди, і тяжкої мороки?!
Але кожен погодитись рад –
Бо і доля до болю смугаста! –
Що країна маленьких зарплат –
Все ж... країна найбільшого щастя!"

(Володимир Даник)