"Летіла якось через Полінчин садок одна пташечка. Та непроста! Чому? Просто вона вирізнялася з-поміж усіх інших пташечок, бо була вся веселкова - всіх-усіх кольорів! І чомусь раптом з неї впала пір'їнка. А, може, то птаха сама її скинула добрій дівчинці? Дитина була якраз в садочку, одразу її помітила й вигукнула: "Ой, яка гарненька пір'їночка, візьму її собі у колекцію!" Зайшла в дім, а там - сварка: її сестра і брат щось не поділили..." (Поліна Придибайло)
Сердечні вітання усім читачам!!!
У нас на каналі з'явилося багато нових відео. Нових оригінальних пісень поки немає, але є цікаві кавери. Дивіться!!!
"Матуся вишивала рушника.
Вкладала біль, любов, молитву, віру,
Щоб Бог беріг життя дитиноньки
Й подарував їй славну долю й щиру.Вкладались ниточки у пелюстки
рожевії, червонії, блакитні...
Й листочки зеленіли на стеблі,
щоб радісно було дитині в світі..."(Галина Римар)
"Пливу всім плином по Тобі,
де зупинилися два серця.
Поміж рожевих голубів,
між світлих душ і чорних вдів
Тепер не смійся і не сердься!
Тепер ми зернятко одне,
хай вітер нас закине в гори.
Хто знав Тебе або Мене –
нехай ті гори обмине..,
бо наше щастя – їхнє горе!"(Сергій Губерначук)
"Доброго дня, мої шановні читачі та читачки! На жаль, десь із місяць тому мене огорнув сум – згорнулася одна із найпродуктивніших спільнот в українському сегменті Фейсбука – група «Українські перекладачі». Для тих, хто встиг долучитися до архівації, всі дописи доступні, решта користувачів ФБ, на жаль, уже не зможуть ні вступити, ні побачити попередні пости. На щастя, власник спільноти, перекладач-синхроніст та атівець Максим Козуб дозволив мені скопіювати всі корисні дописи та коментарі за умови, що я зроблю їх анонімними, тобто приховаю аватари й імена акаунтів. Якоїсь обсценної інформації там практично нема (та її б усе одно наш сайт не пропустив), однак учасниками групи стали понад 11 тисяч користувачів ФБ, і питати дозвіл у всіх я буду десь рік, якщо взагалі ще за це мій акаунт адміністрація Фейсбука не видалить.. Тому ми з паном Максимом дійшли такої згоди.." (Ольга Шарко)
"Зустрілися якось у лісі Ведмедик і Мишка. І почав Ведмедик перед Мишкою вихвалятися: "Ось, дивись, який я! Кремезний, товстий, волохатий! Які в мене міцні й сильні лапи! А як зареву, всі навкруг розбігаються! Бо всі мене бояться! То це я ще не Ведмідь, а Ведмедик. То уяви, що буде, як я виросту! А ти оце що? Подивися на себе. Одні вуха та хвіст. А лапи! Ха-ха-ха! Хіба це лапи?! Сміх, та й годі! Яка з тебе користь?" Послухала Мишка Ведмедика, а тоді й каже:
"Велика користь. Ось цими малими лапами, я вже багато добра зробила!" №Ти? Багато добра зробила? Та хіба може добро робити той, кого й за березовим листком не видно?" – зареготався Ведмедик..." (Ольга Зубер)
"Світлинки - це здоров'я,
це добрий, щирий сміх.
Обмінюймось Світлинками -
й затишним стане світ.
Щаслива я, щасливий день,
коли стрічаю рідних,
коли спілкуюся з людьми,
які цінують щирість..."
(Галина Римар)
Володимир Даник. "Згадуючи лозунги..."
"Коли піар-кампанія ефективна, то і її лозунги – частенько згадуються! Ну, скажімо, на бігборді одне-однісіньке слово – думай… А ти дивишся і дивуєшся! Та ніби ж і так постійно думаємо – як жити і як вижити. А виявилося – лозунг правильний! Бо не встигли відшуміти вибори… і ще минуло трохи часу… як дехто почав думати так, що й голова заболіла. Або інший лозунг – кінець... епохи жадібності! І лозунг такий актуальний, що, можливо, і для інших виборів згодився б. І навіть для іншої політичної сили. Отож люди, що займаються політичним піаром, даремно хліб свій не їдять. Ну, мабуть, хліб з маслом... Бо хто ж лише за хліб такою гидотою... ой, вибачте, не те слово вихопилося... такою напруженою розумовою роботою займатися буде! Бо і лозунги складають замашні. Бо ці лозунги – легко згадуються. І навіть можуть підштовхнути до спроб чогось навіршувати. Не віриться?! А вірш перед вами..." (Володимир Даник)
"Пакості коза зробила:
Ріжками вікно розбила,
Перекинула вазонок,
Задзвонила гучно в дзвоник
Увірвалася до хати,
Стала все перекидати.
Усі сплять, ніхто не чує,
Як коза господарює..."
(Вікторія Стасів)
Завдання: Вивчення літер М, Е. Ліплення морквиночки, бочечки з медом. Зображення зайчика, ведмедика. Число і цифра 3. Поняття наголосу, складу.
Завдання. Вивчення літер І, У, Ч; числа і цифри 4.
"Вона народила сина,
Навчила його ходити.
Як виріс, казала: “Дитино,
Приходимо в світ, щоб любити!”
В очах його сині волошки,
А коси, мов стигле жито.
Він жити не вміє “потрошку” –
На краще все прагне змінити...."(Марія Дем'янюк)
У світі існує неймовірна кількість різноманітних свят. Є такі, яким вже не одне століття, а є ще зовсім «молоденькі». Одне із таких свят - День книгодарування. Що ж це за свято? Звідки воно з’явилося та коли? «Чому не існує такого особливого дня, коли всі можуть дарувати один одному книги?», - якось запитав маленький поціновувач свою матусю. Мама замислилася: «А й справді, чому? Треба виправляти ситуацію». Так і з’явився Міжнародний день книгодарування, який відзначають 14 лютого з 2012 року. Його авторкою виявилася матуся 3 дітей і засновниця популярного американського порталу дитячої книжки “Delightful Children’s Books” Еммі Бродмур. Багатьом людям така ідея сподобалася, і її підтримали. Тож за ці 8 років до його святкування приєдналося чимало країн світу. Україна також не залишилася осторонь...
Галина Римар. Вірш "Про Івана Огієнка"
"Малий Іванко народився взимку,
в морозну, сніжну, світлу диво-ніч,
це стало чотирнадцятого січня,
в селянській хаті, у Брусилові.
Про нього гарно дбали діти старші -
Одарка, Федір, і Палажка, і Василь,
й Михайло. Поважали працю змалку.
Усьому вчились у своїх батьків..."(Галина Римар)
"...усмішка міста — слоган "Kiss my Turku", річка Аура, її береги, всіяні будівлями, вулички, мости, бруківка, дивовижні скульптури, слова з путівника по Турку, які неабияк зачепили: "Відповідальна людина допитлива", — більше, ніж достатньо, щоб "розсипатись на пікселі". Можливо, якось повернусь до Фінляндії з внуками, які трішки попідростають, тоді усміхнемося Мумі-тролям і пропливемо з ними вздовж Архіпелагу... А ще, може, до парку "Angry Birds" заскочимо, чому ні? Він теж у Фінляндії. Набавимось так, щоб усі незадоволені пташки поруч затягнули й собі щось життєрадісне й приємне." (Галина Мирослава)
Усі казки відомої української письменниці Марії Дем’янюк утверджують ідеали добра, справедливості, краси, дружби, взаємодопомоги у світі, дотичному до нашого. Закладені змалку, вони обов’язково зійдуть щедрим і добірним врожаєм у дитячих душах, які вірять у чудасію. Тим паче, коли вона ще й небесна. Казки для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку видано відповідно до Програми підтримки книговидання місцевих авторів та популяризації української книги у місті Хмельницький на 2018-2020 роки «Читай українською».
"Є така і проста, і цікава задача. Уявіть собі багатоповерховий будинок. Шлях з поверху на поверх – один і той же. Тоді і питання – а у скільки разів шлях на шостий поверх буде більшим, аніж шлях на другий поверх?! Здавалося б... ну, що ж тут думати! Число 6 поділи на число 2, та й... одержуй результат! Тобто шлях на шостий поверх – у три рази довший. Але... не будемо поспішати. А давайте задамо собі дещо інше питання – а якщо порівняти шлях... на перший поверх і на другий! Бо увійшовши в будинок, ми вже... на першому поверсі. А щоб перейти на другий поверх, треба пройти – одну відстань між поверхами. А щоб пройти з першого поверху на шостий, треба подолати – п’ять таких відстаней! І коли повернутися до питання – у скільки разів шлях на шостий поверх буде більшим, аніж шлях на поверх другий, який же результат одержимо?! Та отож... Тому і числа – річ не така вже і проста. Тому і з числами треба бути уважним..." (Володимир Даник)
"Невиконані обіцянки
На совісті казкарів…
Втратили надію мрійники –
Розгубили жданки…"(Людмила Кибалка)
"Жила на світі чарівниця, яка перетворювала прості ножиці на чарівні. А сили у тих ножиць були такі: якщо поріжеш ними повітря, тоді на тому місці з'явиться портал туди, де потрібна допомога. І от одного дня чарівниця взяла прості ножиці у непростої дівчинки Емілії, яка була дуже доброю, хороброю і надзвичайно допитливою. Аж тут дівчинка дивиться - а її ножиць нема! Вона шукала їх по всьому дому, але так і не знайшла. Коли вийшла на подвір'я - а її ножиці лежать на столі, та вони чомусь стали трішки інакшими, ще й опинилися у срібній коробочці! Дівчинка взяла їх і внесла в дім. Як почала різати - а в повітрі з'явився портал, який затягнув Емілію..." (Поліна Придибайло)
