Статті для дітей та батьків

"Ліс без папороті - не ліс. Внизу, де простелилося мереживо густої тіні й сліпучих сонячних плям, там, дивись, неодмінно й вона: мов панночка на балу, похитує віялом тонко різьбленого листя. І хоч би які нам були милі пахощі суничних місцинок, медовоцвітих галяв, проте запах лісу - це, безперечно, прохолодний вільглий дух прілого листя, грибів і - папороті. Здебільшого чарівними народ вважає рідкісні або й небувалі, вигадані рослини, як едельвейс, аконіт чи казкова розрив-трава. Папороть до рідкісних не належить. А проте саме вона - найвідоміше, найчарівніше зілля нашої землі. Вірніше, її таємничий цвіт, що нібито з’являється в ніч на Івана Купала..." (Зірка Мензатюк)

		ЗМІСТ ПОВІСТІ: 1.ОСІННІЙ РАНОК 2. ОДИН НА ОДИН 3. ПЕРЕСЛІДУВАННЯ 4. СОН 5. САМОНАВІЮВАННЯ 6. ВЕЧОРНИЦІ 7. ПОБАЧЕННЯ 8. НЕВДАЛА  ВИГАДКА 9. НОВОРІЧНЕ  БАЖАННЯ 10. ПЕРЕЖИВАННЯ ЕЛЬКИ 11. ПОРЯТУНОК 12. З ВОРОГА В ДРУЗІ

"Отож торгова база. І там невеликий магазинчик, де можна придбати – цукерки, печиво та й інші товари. Саме там і стаю свідком ось такого діалогу. Одна мила жіночка (ну, мабуть, крутий любитель солодощів...) звертається до продавчині: "Я бачу, що у вас є... і «пристойні» цукерки «Червоний мак», і «непристойні»... Отож ви мені зважте стільки-то грамів «пристойних» цукерок «Червоний мак»!" Погодьтесь, що цікава постановка питання. Бо у нашому суспільстві питання «пристойності» завжди мали помітний відгук. Придивляюся до цукерок, що продаються. І які ж ціни на них. Є серед цукерок і  «Червоний мак». А це марка цукерок відома ще з часів Союзу. І цукерок з назвою «Червоний мак» аж два види. Один «Червоний мак» коштував трохи більше восьмидесяти гривень за кілограм, а другий відповідно більше ста шестидесяти гривень... І ні у мене та і, мабуть, у читачів не виникне сумніву, які ж саме з цукерок під назвою «Червоний мак» вищезгадана поціновувачка солодощів віднесла б... до «пристойних». Цукерок «Червоний мак» я не придбав – ні «пристойних», ні непристойних. А вже потім у іншому районі міста на одному з супермаркетів, що належав до відомої мережі, бачу повідомлення про акцію..." (Володимир Даник)

 

"Час минає швидше, ніж я встигаю у ньому пожити. Один тиждень змінився іншим, відколи я вирушила на 3 дні з дому, повернулась більше, як пів тижня тому, а відчуваю, що подорож була начебто у минулому житті... „Кра, кра, кра, ворона, дітям кашку варила”. Металевою пташкою літака, цього разу Ryanair, залетіла і я собі до Кракова, як те маленьке воронятко, щоб скуштувати смачнющої кашки, якою гостинний Краків щиро готовий ділитися. Вистрибуючи почуттями з невпорядкованих спогадів, починаю відмотувати назад свій сувій з останніх годин у Кракові, коли виїжджала з ледь мокрого і майже порожнього нічного міста, тепло освітленого і гостро забарвленого у весну, що пахне поезією і літературою загалом..." (Галина Мирослава)

 

"Летіла якось через Полінчин садок одна пташечка. Та непроста! Чому? Просто вона вирізнялася з-поміж усіх інших пташечок, бо була вся веселкова - всіх-усіх кольорів! І чомусь раптом з неї впала пір'їнка. А, може, то птаха сама її скинула добрій дівчинці? Дитина була якраз в садочку, одразу її помітила й вигукнула: "Ой, яка гарненька пір'їночка, візьму її собі у колекцію!" Зайшла в дім, а там - сварка: її сестра і брат щось не поділили..." (Поліна Придибайло)

Сердечні вітання усім читачам!!! У нас на каналі з'явилося багато нових відео. Нових оригінальних пісень поки немає, але є цікаві кавери. Дивіться!!!

 

 

 

 

 

 

"Матуся вишивала рушника.
Вкладала біль, любов, молитву, віру,
Щоб Бог беріг життя дитиноньки 
Й подарував їй славну долю й щиру.

Вкладались ниточки у пелюстки
рожевії, червонії, блакитні... 
Й листочки зеленіли на стеблі,
щоб радісно було дитині в світі..."

(Галина Римар)

 

"Пливу всім плином по Тобі,
де зупинилися два серця.
Поміж рожевих голубів,
між світлих душ і чорних вдів
Тепер не смійся і не сердься!
Тепер ми зернятко одне,
хай вітер нас закине в гори.
Хто знав Тебе або Мене –
нехай ті гори обмине..,
бо наше щастя – їхнє горе!" 

                                            (Сергій Губерначук)

"​Доброго дня, мої шановні читачі та читачки! На жаль, десь із місяць тому мене огорнув сум – згорнулася одна із найпродуктивніших спільнот в українському сегменті Фейсбука – група «Українські перекладачі».  Для тих, хто встиг долучитися до архівації, всі дописи доступні, решта користувачів ФБ, на жаль, уже не зможуть ні вступити, ні побачити попередні пости. На щастя, власник спільноти, перекладач-синхроніст та атівець Максим Козуб дозволив мені скопіювати всі корисні дописи та коментарі за умови, що я зроблю їх анонімними, тобто приховаю аватари й імена акаунтів. Якоїсь обсценної інформації там практично нема (та її б усе одно наш сайт не пропустив), однак учасниками групи стали понад 11 тисяч користувачів ФБ, і питати дозвіл у всіх я буду десь рік, якщо взагалі ще за це мій акаунт адміністрація Фейсбука не видалить.. Тому ми з паном Максимом дійшли такої згоди.." (Ольга Шарко)

"Зустрілися якось у лісі Ведмедик і Мишка. І почав Ведмедик перед Мишкою вихвалятися: "Ось, дивись, який я! Кремезний, товстий, волохатий! Які в мене міцні й сильні лапи! А як зареву, всі навкруг розбігаються! Бо всі мене бояться! То це я ще не Ведмідь, а Ведмедик. То уяви, що буде, як я виросту! А ти оце що? Подивися на себе. Одні вуха та хвіст. А лапи! Ха-ха-ха! Хіба це лапи?! Сміх, та й годі! Яка з тебе користь?" Послухала Мишка Ведмедика, а тоді й каже:
"Велика користь. Ось цими малими лапами, я вже багато добра зробила!" №Ти? Багато добра зробила? Та хіба може добро робити той, кого й за березовим листком не видно?" – зареготався Ведмедик..." (Ольга Зубер)

 

"Світлинки - це здоров'я,
це добрий, щирий сміх.
Обмінюймось Світлинками - 
й затишним стане світ.
Щаслива я, щасливий день,
коли стрічаю рідних,
коли спілкуюся з людьми,
які цінують щирість..."
(Галина Римар)

"Коли піар-кампанія ефективна, то і її лозунги – частенько згадуються! Ну, скажімо, на бігборді одне-однісіньке слово – думай… А ти дивишся і дивуєшся! Та ніби ж і так постійно думаємо – як жити і як вижити. А виявилося – лозунг правильний! Бо не встигли відшуміти вибори… і ще минуло трохи часу… як дехто почав думати так, що й голова заболіла. Або інший лозунг – кінець... епохи жадібності! І лозунг такий актуальний, що, можливо, і для інших виборів згодився б. І навіть для іншої політичної сили. Отож люди, що займаються політичним піаром, даремно хліб свій не їдять. Ну, мабуть, хліб з маслом... Бо хто ж лише за хліб такою гидотою... ой, вибачте, не те слово вихопилося... такою напруженою розумовою роботою займатися буде! Бо і лозунги складають замашні. Бо ці лозунги – легко згадуються. І навіть можуть підштовхнути до спроб чогось навіршувати. Не віриться?! А вірш перед вами..." (Володимир Даник)

"Пакості коза зробила:
Ріжками вікно розбила,
Перекинула вазонок,
Задзвонила гучно в дзвоник
Увірвалася до хати,
Стала все перекидати.
Усі сплять, ніхто не чує,
Як коза господарює..."
(Вікторія Стасів)

Завдання: Вивчення літер М, Е. Ліплення морквиночки, бочечки з медом. Зображення зайчика, ведмедика. Число і цифра 3. Поняття наголосу, складу.

 

Завдання. Вивчення літер І, У, Ч; числа і цифри 4.

 

 

"Вона народила сина,
Навчила його ходити.
Як виріс, казала: “Дитино,
Приходимо в світ, щоб любити!”
В очах його сині волошки,
А коси, мов стигле жито.
Він жити не вміє “потрошку” – 
На краще все прагне змінити...."

(Марія Дем'янюк)

 

У світі існує неймовірна кількість різноманітних свят. Є такі, яким вже не одне століття, а є ще зовсім «молоденькі». Одне із таких свят - День книгодарування. Що ж це за свято? Звідки воно з’явилося та коли? «Чому не існує такого особливого дня, коли всі можуть дарувати один одному книги?», - якось запитав маленький поціновувач свою матусю. Мама замислилася: «А й справді, чому? Треба виправляти ситуацію». Так і з’явився Міжнародний день книгодарування, який відзначають 14 лютого з 2012 року. Його авторкою виявилася матуся 3 дітей і засновниця популярного американського порталу дитячої книжки “Delightful Children’s Books” Еммі Бродмур. Багатьом людям така ідея сподобалася, і її підтримали. Тож за ці 8 років до його святкування приєдналося чимало країн світу. Україна також не залишилася осторонь...

"Малий Іванко народився взимку,
в морозну, сніжну, світлу диво-ніч,
це стало чотирнадцятого січня,
в селянській хаті, у Брусилові.
Про нього гарно дбали діти старші -
Одарка, Федір, і Палажка, і Василь,
й Михайло. Поважали працю змалку.
Усьому вчились у своїх батьків..."

(Галина Римар)