Марія Солтис-Смирнова
Великодня казочка про Кролю
В одному лісі, зовсім не зеленому і темному, а з великими яскравими квітами замість трави, з чудернацькими деревами-парасольками з різнобарвними листочками жили кролики.
І була серед них маленька біленька Кроля - велика модниця. Шила собі платтячка сама. А на прохолодну погоду одягала гарне рожеве пальто.
У шафі біля виходу з нірки її чекав кошичок. Саме сюди вона складала ласощі, коли збиралась з друзями на пікнік.
Та якось трапилась з біленькою вухатою модницею пригода.
Як завжди у суботу вранці Кроля взяла кошичок і вийшла на вулицю. А там стільки галасу:
- У мій кошик більше не влазить!
- Мої яйця розкотились!
- Ой, лишенько, а мої й досі не пофарбовані!
Кроличка так і стояла на порозі домівки, нічого не розуміючи.
- А завтра Великдень! - мама взяла її за лапку і повела у комору.
Там в коробочці лежали розмальовані яйця.
- Це твоє перше свято. Візьми кілька, що найбільше тобі подобаються, і поклади до кошика. Їх ти віднесеш і подаруєш дітям.
Кроля виконала все, що просила мама.
І раптом зник ліс, інші кролики, мама, а маленька біленька кроличка сиділа біля величезної подушки і слухала, як спить Дівчинка - її нова подружка. Саме їй вона принесла до свята фарбовані яєчка.
* * *
Великодня казочка про Куця
В одному лісі, зовсім не зеленому і темному, а з великими яскравими квітами замість трави, з чудернацькими деревами-парасольками з різнобарвними листочками жили кролики.
І був серед них маленький сіренький Куць - невгамовне кроленя. Матусі доводило щодня його штанці прати. А улюблена смугаста сорочечка то об гілочку порветься, то гудзичок загубить.
Та якось дідусь-кріль змайстрував малому кораблика. І сказав, що цей подарунок має чарівну силу. Але додав, що обов'язково треба почекати весни.
Добре, що вона не забарилась, а то Куць страшенно не любив чекати.
От якось вранці він почув щебетання пташок і вибіг подивитись. Пташечки співали за потічком. І тільки наш кролик взявся мостик перебігати, як перечепився... І випустив з лапок кораблика.
А той, розпустивши вітрила, поплив.
Куць стрибнув у воду і опинився на кораблі. Довкола співали пташечки, зеленіла солода тревичка, виблискували на камінцях крихвтні краплинки у сонячному проміні.
А кроленя втомилось і заснуло.
Скільки воно спало, ніхто не знає. А прокинулось у теплих хлопчачих руках:
- Який ти гарний! А який сміливий! Я хочу теж бути таким відважним. І малюк пішов показати мамі знахідку - сірого зайчика і його кораблик
(4 травня 2016 р.)
* * *
Кошик
Давно-давно він був лозою.
Ріс собі понад річкою. Вітер наспівував йому пісень, сонечко вранці будило теплими промінцями, а річка напувала прохолодною живицею.
Потім йому пригадувались теплі руки, запах фарби та лаку...
І ось він лежить собі серед інших, круглий, високий, розмальований квітами.
Дощ...
На нього крапали великі краплини. Теплі. Як тоді, коли маленькі листочки зеленіли на лозі, а вітер грався, заплітаючи лози.
Маленькі ручки підняли догори Кошик.
- Мамочко, а можна мені цей!!!
Пальчики пробігли по фарбованих квіточках, по листочках і повернулись до ручки.
Кошичку було лоскотно.
Тільки нічого не вдієш.
В теплі хати новому мешканцю захотілось заснути.
Але Софійка мала на Кошик свої плани.
Вона поклала до нього м'ячик, люльку і гаманця.
- Давай пограємось у магазин, - запропонувала вона мамі. - А я зможу з ним до лісу по ягідки та гриби ходити?
- Аякже, серденько. Тільки весною в лісі хіба що квіти збирати.
Кошик згадав синьоокі волошки, біленькі ромашки..
- А ми поїдемо по квіти?
- Зараз ще холодно. Після Великодня подивимось.
- Я свою пасочку понесу святити, - захлопала в долоньки дівчинка.
Вона поклала покупку на стіл і вийшла з мамою геть.
День чи два Кошик стояв у самоті.
Потім у нього щось поклали. Легке, гладке.
Софійка вийняла, розгорнула, приклала.
- Яка краса, дуже гарна серветка. Дякую, бабусю.
За день до Кошика і Серветки приєднались кілька дерев'яних яєчок. Одне з них було розмальоване такими ж квітами, як і Кошик.
Того ранку в кімнаті всі метушились.
До столу раз за разом підходили, щось клали, щось забирали.
Новим друзям захотілось тиші.
Але не тут то й було.
Кошик знову взяли в руки, а до нього почали щось складати.
"Як гарно все пахне!"
Потім на нього лягла Серветка.
Ручку взяли малі пальчики.
А за мить їх обвіював Вітерець.
Задзвонили дзвони. Так голосно-голосно. І зовсім поряд.
Кошик поклали. З нього зняли покривало, запалили свічку.
Крап-крап-крап!
Кілька крапель впало на боки, одна на ручку.
Свічка зашипіла і погасла.
Його знову взяли в руки, понесли додому. Там розклали. Залишивши всередині лише дерев'яні яєчка, Серветку і Свічку.
І поклали на полицю.
Дверцята шафи зачинились.
Кошику залишилось чекати нових пригод - походу за ягодами, грибами, квітами.
(4 квітня 2015 р.)
* * *
Пасочка
Тісто оживало під руками. Тягнулося вправо і вліво, осідало під долонями і знову висувалося з-під пальців.
Воно стало гладеньким, трішки липло і пахло на всю хату ваніллю.
- Відпочинь трохи, - сказала ґаздиня і поклала тісто до миски, котру вкрила чистим рушником.
Сама ж поклала у тарілочки поруч горішки, родзинки та шоколадну крихту.
Тісто спершу дійсно відпочивало. Дихало, набиралося сил.
А тоді випірнуло з миски та й у тарілку з горішками.
"Треба і в сусідню заглянути," - подумало пустотливо і, звернувшись калачиком, покотилося до шоколадної стружки.
Господиня зайшла якраз тоді, як увесь шоколад опинився в тісті.
Підняли теплі турботливі руки втікача, та й посміхнулася господиня:
- Здається, родзинок тут вже й не треба.
Вона розділила тісто навпіл і поклала його до дечок.
Тоді всадила їх у розтоплену піч.
Тісто спочатку знову намагалося втекти.
Але не вийшло.
Визирнуло трішки з-за деяка та й задрімало в теплі.
А прокинулось від того, що паску, у яке перетворилося, зверху змащували білою глазур'ю і посипали кольоровими цукровими намистинками.
- Яка краса! - захоплювалась пасочкою маленька Лілечка.
- Звісно, це ж справжнє живе тісто...
(17 квітня 2020 р.)
* * *
Історія одного яйця. Казка до Великодня
- Ко-ко-ко! - чулося з всіх боків.
Але маленькому Яєчку навіть не хотілось відкривати оченята: у гніздечку було тепло і затишно.
І малюк охоче заснув.
Його розбудило щось дивне. Мами-курки не було поруч, а його схопило з трьох боків щось тепле, забрало з гніздечка і поклало між таких самих яєчок.
Всі вони погойдувались з боку в бік, коли їх несли.
Яскраве сонечко на блакитному небі спробувало зігріти яєчка у фартушку господині, а кілька курочок кинулись на захист своїх діток, але змінити щось не вдалось.
Найменше серед усіх Яєчко прокотилося з краю до краю, і вже готове було вискочити з фартушка, як господиня підняла вище фартушок:
- Ледь не розбила.
Яєчко злякалось. Воно не хотіло битися. Його бажанням було лише вернутися в тепле гніздечко до мами-курки.
- Скрип-скрип, - відчинились двері, пропускаючи господиню в хату.
Тут було тепліше, ніж на вулиці, чому наш малюк невимовно зрадів.
Але господиня пройшла до ще одних дверцят, відчинила їх, і на яєчок подуло холодом.
Одне за одним яйця виклали в холодильник, а дверцята закрились.
- Холодно і темно! - подумало наше Яєчко, і щоб зігрітися, щільніше притиснулось до сусіда, а тоді заснуло.
Тишу і прохолоду переривало лише відкривання дверей.
Теплі руки взяли одне, друге яйце, легким дотиком зігріло найменше, але не встигли двері зачинитися, як...
- Бух! Хрусь!
- Ой, все таки розбила, - забідкалась господиня, закриваючи дверцята.
Яєчко встигло лише розгледіти внизу щось жовте і білі уламочки.
Цікавість змінилась легким переляком від того, що можна так розбилися і малюк сильніше притиснувся до сусіда.
Холодильник відкривався щодня, навіть по декілька разів.
Ще раз чи два господиня витягала таких схожих на наше Яєчко побратимів, але найчастіше вона банку з чимось білим забирала, а пізніше ставила на місце.
- Ой, смачну кашу зваримо, - говорила вона комусь.
З-за закритих дверей чувся лише тоненький голосок, а слова зникали в легкій яєчній дрімоті.
Одного ранку на кухні була справжня метушня.
Тимчасову домівку Яєчка відчинили, а його самого поспіхов схопили, складаючи до великих долонь ще кілька білолицих братиків.
Тоді почулось шуркотіння, і малюка загорнули у щось тепленьке.
"Знову темно," - подумав він і вже приготувався подрімати, як його схопили і, легенько потрушуючи, понесли геть.
"Голова крутиться, не поспиш".
"Ж-ж-ж," - чулося Яєчку в темноті, але легке покачування заколисало.
Прокинулось поно від різкої зупинки.
Тоді його знову несли.
"Світ крутиться," - думав малюк, коли його розвертали. - "Світло!"
Але радість довгою не була.
Яєчко встигло побачити вербові котики на столі перед собою, швидко опинилось у чиїсь теплих долонях, а потім у прохолоді холодильника.
"Знову те саме," - засумувало воно.
Але так тривало не довго.
Тут іноді так близько до холодильника дзвеніли дитячі голоси, що замість постійної дрімоти Яєчко з нетерпінням їх чекало.
- Мамо, дивись, я паска написала, - щебетала одна з дівчаток.
- Хоцю моко! - пищала менша, відкриваючи холодильник і намагаючись вийняти банку.
"Хоч би про яйця не згадала, бо крихітні пальчики за три дні вже двох друзів не втримали," - переживав малюк.
Та він все таки потрапив у руки. Але великі, теплі і обережні.
Раптом його опустили в щось гаряче і солоне разом з кількома побратимами.
Яєчко подумало, що замість такої спеки можна було б і далі прохолоджуватись у холодильнику.
Та варилось воно не довго, і його занурили в холодну воду.
- Дітки, ходіть яйця фарбувати, - кликала матуся.
І дівчатка поспішили до столу.
- Крапанки робимо? - спитала жінка, і, коли донечки погодились, запалила на столі свічку.
Наше Яєчко опинилось у крихітних ручках, а до боків почало торкатися щось гаряче, залишаючи на білих бочках жовтуваті крапельки.
- Хоцю зовте, - сказала маленька і вкинула яйце у тарілку перед собою.
Малюк подивився на свою купіль.
"Гарний колір!"
Його кілька разів перевертали, тоді вийняли і поклали сохнути.
"Я синій!" - крихітні оченята, що опинились зараз знизу, прискіпливо подивились на помальовані бочки.
Через кілька хвилин, коли Яєчко висохло, його взяли до рук. Маленьких і дуже обережних.
- Я наклею на нього вербові котики!
Малюку було цікаво і трішки лоскотно.
А тоді його поклали назад у холодильник.
Хоч і не надовго.
У кошику пахло ковбаскою і хроном, а посередині красувалась Паска, рум'янощока красуня.
Малюка поклали якраз між нею і кружечком ковбаски.
Кошика обережно прикрили і понесли.
Після того, як зняли серветку і запалили поруч свічечку, Яєчко заворожено дивилося на світло.
Аж поки на нього не впало кілька великих крапель води. Це трохи налюкало малого. Захотілось сховатись.
Дивно, але його бажання швидко здійснилося - кошика знову накрили і понесли назад.
Потім все акуратно повикладали і склали у холодильника.
Наступного ранку господиня все подіставала, гарно нарізала, накрила святковий стіл.
Всі помолилися Богу, і сонечко поцілувало своїми промінчиками яйця і паску.
Кожен взяв по яєчку-крашанці і почали стукатись.
Малюк же лежав на тарілці.
Він навіть не радів, що його залишили там, адже так весело стукатись.
У тарілочці поруч збиралась вже жовта, червона, зелена шкаралупки.
Тоді кілька яєчок, разом з нашим поклали в прозорий кульочок і поїхали до бабусі в село.
Машина зупинилась, і Яєчко почув рідне "ко-ко-ко", побачив маму-курку, а біля неї маленьких жовтеньких курчаток. І так радісно стало малюку, що зовсім не боявся тепер розбитися.
А в будинку його взяла до рук його перша господиня.
Найменша дівчинка піднесля до синього яєчка оранжеве, почувся стук.
- Христос Воскрес!
І на стіл почали падати сині уламочки.
(4 квітня 2013 р.)
Казочки взято з особистого сайту авторки: http://talesworld.org.ua/
Ілюстрація - з ФБ-сторінки Марії Солтис-Смирнової.
Слухайте також казки пані Марії на її сторінці у ФБ: https://www.facebook.com
Дивіться також на "Малій Сторінці":
Пропонуємо до Свята Великодня вірши Катерини Перелісної, Лесі Храпливої, Леоніда Полтави, Олекси Стефановича, Ігоря Січовика, Михайла Левицького, Леоніда Глібова, Романа Завадовича, Леоніда Глібова, Дмитра Чередниченка, Григорія Чупринки, Степана Жупаніна, Олександра Олеся та інших.
Ще цікаво:
Великдень. Святкування та народні звичаї
Одне з головних, якщо не найголовніше, свято всього православ'я - це Великдень (або Пасха, чи, по-народному, паска) Ці назви є стилістичними синонімами в розумінні назви релігійного свята Воскресіння Христового. Слово "Пасха" церковнокнижне, а слово "паска" - просто розмовний синонім до церковного "Пасха", і, крім того, означає обов'язкову великодню здобу, що господині випікають і святять у церкві. Проте основна назва свята Воскресіння - Великдень.