Статті для дітей та батьків

"А у споминів – своя логіка... Це ніби невеликі камінчики, що раптом поєднуються у... якусь незбагненну мозаїку! Мозаїку, що її ти можеш так чи інакше коментувати, а ось змінити уже не зміниш. І події, позначені неабияким драматизмом, і речі, що викликають іронічну посмішку – усе це поруч! Усе це ніби краплини бурхливої хвилі тривожної ріки, якою і є – наше життя..." (Володимир Даник)

 

 

 

 

"За вікном метуть сніги,
Біло-біло навкруги.
У саду й на вулиці
Вітряниця хмуриться.
По самісінькії вуха
Зодяглись кущі в кожуха,
А в шапки кудлаті –
Яблуні крислаті.
Морозенко-борода
Все у вікна загляда..." 

(Марія Деленко)

 

"З нащада світу
Ой як то було з початку світу,
Коли не було ні неба, ні землі,
А тільки синєє море,
А серед моря зелений явір. 
На тім яворочку – вгорі гніздечко,
В гніздечку ж – три соколочки,
Три соколи сидять,
На синєє море зорять.
Три соколочки раду радять,
Раду радять, як світ снувати,
Світ снувати і наповнити..."  (Вадим Пепа)

"Ісусик маленький, як Сонечко з неба
Свої рученята підносить до тебе,
І дякує Богу, і всіх нас вітає,
Усі веселімся: “Христос ся Рождає!”

(Галина Бойко)

 

 

"Вишивала я рушник 
власними руками. 
Гаптувала залюбки 
всіма кольорами.
Мов жива, на полотні — 
калинова гілка.
Під мережкою, внизу,— 
книжка і сопілка."
(Володимир Лучук)

"На ромашковому полі,
Де птахи живуть на волі, 
Там волошок очі сині — 
Це на рідній Україні!
Там, де рік гірські потоки, 
Де ростуть стрункі осоки, 
Де озера журавлині —
Це на рідній Україні!"

(Музика Миколи Ведмедері
Слова Наталії Іванюк)

"Мовонько рідна, мово єдина,
Ти - неповторна, як УКРАЇНА!
З тобою будем жити-творити, 
Просто не можна тебе не любити, 
Просто не можна тебе не любити!"

(слова і музика Галини Римар)

 

 

 

"Коли підсніжник розцвітає, 
тендітна музика лунає, 
її почути зможеш ти, 
лиш зла нікому не чини, 
її почути зможеш ти, 
лиш зла ніколи не чини!"

(Слова і музика Галини Римар)

 

 

"Ті, що народжуються раз на століття,
умерти можуть кожен день.
Кулі примхливі, як дівчата, —
вибирають найкращих..."

(Ліна Костенко)

 

 

"Мудра Книжка говорила:
- У читанні, друже - сила. 
Якщо любиш ти читати 
Разом з мамою і татом - 
Будеш світом мандрувати 
І дізнаєшся багато:
Про чудовий світ рослин,
І птахів, і риб, тварин..." (Ірина Мацкова)

"Дощик знову розігрався...
Сонце кликати він взявся
І Веселку малювати, 
Щоби радість дарувати."

(Слова Ірини Мацкової
Музика Миколи Ведмедері)

 

"Тато розігнув пальці – і на його широкій репаній долоні зблиснули три, діаметром з мізинець, скляні кульки. Такі приємні, прозорі зверху, а ще зсередини з кольоровим яскравим наповненням, і серед них одна з теплим усміхненим жовточком, що викликав бажання пестити його поглядом і доторкатись пучками пальців щоразу, як око падало на цю кульку. Друга примадонна притягувала до себе калиновим відтінком червоної барви, і якби не надто виразна прозорість верху, її можна було б прийняти за приморожену пухку ягідку. А поміж ними по-небесному розважно, оглядаючи своїм синім оком навколишній світ, лежала ще одна, яка завдяки глибині свого кольору претендувала на те, щоб вважатись найстаршою. Відвести погляд від кульок видавалось неможливим. Спочатку я заворожено розглядала кожну зокрема, перебираючи як зернятка вервиці, потім почала складати докупи..." (Галина Мирослава)

 

"Павучок, павучок, ти – малесенький жучок.
Спати вже давно пора, бо на вулиці – Зима!
За віконцем – тиха Ніч, Казочка давно вже спить.
Іграшки побігли спати, бо втомилися вже грати.
А малята все не сплять та у ліжках гомонять.
Просять Зірочку вони: “Казочку нам розкажи!
Й Павучок нехай прийде, Казочку він нам сплете”..."

(Ірина Мацкова)

"День втомився, тихо спить
Новорічна ніч настала
Я виходжу, щоб світить,
Щоб краса всіх здивувала.
Бо я — зіронька  нічна!
Цілу ніч на небі сяю!
Маю ошатне вбрання!
З Новим роком всіх вітаю!"

(Юлія Хандожинська)

 

"Засвіти мені, ясная зоренько,
Приголуб же мене, моя доленько, 
Щоб ранесенько я пробудилася,
Тихо Богові помолилася,
Божій Матері – нашій Заступниці,
Як навчили нас всі наші праотці,   
Щоб землі я низенько вклонилася
І росою світанку умилася..."

(Ірина Мацкова)

"Жив собі Сніговичок,
Скільки років мав? Мовчок...
Сніговик був непростий,
Сніговик був чарівний.

В лісі він хатинку мав,
Де сніжинки малював
Всіх їх сріблом посипав
І  ялинки прикрашав..."

(Ірина Мацкова)

"Сніг по листі шелестить... 
Завіває, в шпари дме, 
Наче куряву здійме... 
Сніг...  Сніг...
Білий сніг..."

(Слова Валеріана Поліщука
Музика Миколи Ведмедері)

"А надія горить, як свіча,
І невпевнено так, і стооко!
Ну, чого нам завжди вистача
І біди, і тяжкої мороки?!
Але кожен погодитись рад –
Бо і доля до болю смугаста! –
Що країна маленьких зарплат –
Все ж... країна найбільшого щастя!"

(Володимир Даник)

"Товариство, сьогодні наша мова піде про шостий випуск історико-просвітницького проекту «Бункер», котрий дарував нам початок 2019 року. Цей випуск на даний час є одним із найуспішніших по переглядах, але для нас, творців, – бажає кращого. Він повідає про подію, котра відбулася рівно сто років тому назад. Перший зимовий похід армії УНР.  Цей похід відбувся тилами Червоної та Добровольчої армії під проводом Михайла Омеляновича-Павленка. Тривав він з 6 грудня 1919 по 6 травня 1920 року. Головним завданням Зимового походу було збереження присутності української армії на українській території, боротьба відбувалася у ворожому запіллі, шляхом партизанських дій. У цьому випуску ви дізнаєтеся про організацію походу, його головні задачі та цілі. Прослідуєте за бравими воїнами УНР та будете учасниками їхніх боїв. Варто зауважити, що Перший зимовий похід мав велике стратегічне значення, про що також ви зможете почути, переглядаючи відео..." (Володимир Ухач)

"Одного разу ряба курочка вирішила знести яєчко. Вибрала вона собі затишне гніздечко у курнику, залізла туди, вмостилася. Розправила свого хвостика, аж раптом у курник вскочив тхір, який був дуже голодний і хотів поласувати свіжим яєчком. Тхір так налякав курочку, що вона скочила з місця аж пір'ячко згубила. Пір'ячко було маленьке, рябеньке і таке легесеньке, що миттю вилетіло з курника, немов маленький літачок, поки курочка не бачила. Летить собі пір'ячко, летить, аж раптом на зустріч йому індикачка чалапає. — Качечко, качечко, я загубилося, а візьми мене до себе на крильце жити. — Ну сідай та й живи, раз тобі так хочеться, — крякнула індикачка і почалапала до найближчого ставка. Сіло пір'ячко на крильце до качечки та й сидить тихенько, обживається, як раптом качечка вскочила в ставок..." (Юлія Хандожинська)