Статті для дітей та батьків

У цьому розділі читаймо поради від мовниці Ольги Шарко про те, як можна інтегрувати рідну мову у життя:

– Порада № 1 – глобалізуймося!

– Друга порада: позбуваймося людського ока

– Порада № 3 – підтримуємо вітчизняних виробників

 

 

"Ми - маленькі козачата,
Станем справжніми людьми.
Ми кохаєм рідну пісню,
Україну любим ми!"

(Ольга Яворська)

"У кожного із нас своя стежинка,
Що із дитинства в юність привела.
Як талісман, там золота росинка
На конюшині білій край села."

(Олександра Бурбело)

"Дід Мороз іде до хати
З новим Роком Вас вітати.
Він гостинці Вам приніс –
Побажань аж цілий віз:
І любові, і удачі,
І діток, котрі не плачуть.
Люблять тата, люблять маму,
Все робить уміють самі.
Щастя, радості, пісень –
Щоб було вам кожен день.
Щоб у затишне віконце
Вам завжди світило сонце.
Тяжко все перелічити.
Тож бажаю добре жити
В новім році вам усім!
Хай вас радує ваш дім!" (Світлана Пасенюк)

"Товариство, минуло трохи днів у плідній роботі над новими проектами. Швидкоплинність часу поки що ніхто не відміняв. Та сьогодні ми хочемо розповісти вам про роботу над п’ятим випуском «Бункеру». Отож відмотаємо календар на цілий рік назад. Саме тоді ми зняли цей епізод. У ньому розповідається про подію, що слугувала утворенню Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР). Отож, Листопадовий чин – повстання організоване в ніч з 31 жовтня на 1 листопада 1918 року Українською Національною радою силами січових стрільців з метою встановлення Української Держави..." (Володимир Ухач)

14 листопада 2019 року побачила світ нова зворушлива пісня "The Rain". Слова пісні написали Serge Bo і Ольга Віжанська, музику - Олександр Бойправ (14 років, Чернігів). Виконує пісню Вікторія Віжанська (14 років, Київ). Барабани - Carl Holz, США. Обкладинку створено за мотивами картини Валерії (Нідерланди). Жанр твору - Hard Rock.​ Про що ця пісня? "Може, про те, що у кожного з нас бувають моменти, коли пелена проблем занадто затягнулася і хочеться сонця? Або про те, що нам всім буває потрібна підтримка - хоча б чашечка запашної кави або слово підбадьорення? А може ця пісня - про любов, на яку так сподіваєшся в 14 років, а в 55 раптом розумієш, що саме вона і була найголовнішим у твоєму житті?" (Serge Bo)

 

"Вже давно відбили куранти й відбахкали феєрверки. Навіть, найзавзятіші гуляки, й ті десь поділися. Мабуть, насвяткувавшись, спали без задніх ніг. А от Пончик не спав. Він сидів на підвіконні й дивився на небо. Він чекав на Санта−Клауса. З подарунками, звичайно ж. Як ви вже здогадалися, це була Новорічна ніч. Незвичайна і чарівна. Надворі було дуже гарно. Сніжинки поволі падали, на й без того вкриті снігом стежки. У світлі місяця вони блищали, наче дорогоцінні камені. Пончику закортіло спати. Але він не міг заснути! Он, минулого року заснув і не побачив, як Санта−Клаус приніс подарунки! Ні! Цього разу Пончик твердо вирішив дочекатися на Санта−Клауса. Він обов’язково повинен прийти! Пончик сам чув у новинах: по телевізору повідомили, що Санта-Клаус приходить у кожен дім, де є маленька дитина. А в їхньому домі була така маленька дитина..." (Ольга Зубер)

 

"В українській літературі ім’я Юрія Яновського належить до найпомітніших, а художня спадщина становить яскраву сторінку її класики. Видатного письменника знають у нашій країні та в усьому світі, його твори входять до тих надбань, які гідно репрезентують духовну українського суспільства. Літературному поколінню, до якого належав Юрій Яновський, випало йти незвіданими шляхами, відкривати нові теми, творити образи нових людей і шукати для цього відповідних художніх форм. За словами Олеся Гончара, «це був художник-відкривач, що дорожив свіжістю, правдивістю образів, нетерпимець до будь-якої рутизни». А творив він на рубежі прози й поезії і, працювавши в багатьох жанрах, лишив по собі неповторні, високомистецькі здобутки. За ним утвердилася слава романтика. Юрій Яновський — один із тих, хто започаткував романтичну течію в українській літературі." (М. М. Острик)

"...Отож передача «Дрімайко»… Назва, якою ця публікація розпочинається, певна річ – просто жарт. Бо передача цікава і приваблива! І таке враження, що слухачі у неї є. Ведучий передачі представився, як Cашко-лірник. І правильно – нема чого занадто розшифровуватися! А то ще переманять кудись... у Париж чи Нью-Йорк! А нам самим в Україні такі люди потрібні. І хоч не так і багато удалося прослухати, виникало враження – талановита передача, зроблена талановитою людиною. Не збираюся когось у цьому переконувати, але деякі аргументи щодо цього усе ж приведу. Звертає на себе увагу прагнення ведучого вести розмову з маленьким українським слухачем, як з рівним собі співрозмовником. Казки – це важливо і цікаво! Бо у них немалий життєвий досвід – і конкретної людини, і цілого народу. Але ж казка і привід зачепити вагомі і неперебутні теми – а якими ж мають бути майбутні українці! А якою б ми хотіли бачити Україну…" (Володимир Даник)

"Моя листопадова закордонна подорож цього року — неабиякий подарунок долі до моїх уродин у грудні. Дні народження кількох минулих років доливали до вина мого приватного свята краплю незахищеності та жури. Наче за правилом канапки, що традиційно падає маслом донизу, завжди знаходився хтось, хто уперто намагався випитати (щоб не відривалась від реальності, чого найбільше потребує моя душа), скільки ж то мені років, або голосно задемонструвати свої знання з арифметики й кількох деталей моєї біографії. Моїм порятунком від осідання в конкретному часі та замкненому певними межами просторі завжди була дорога, вона додавала сил і дозволяла забути бодай на трохи те, що тривожило або допікало. Тому запрошенню від „Geoattractions“ приєднатись до туристичної групи, яка, прямуючи на виставку мінералів і біжутерії „Скарби Землі“ у Любліні (Польща), планувала відвідати Музей скам'янілих дерев польської частини Розточчя, Музей фортифікації у Замості, Собор Різдва Пресвятої Богородиці, збудований князем Данилом Романовичем (Данилом Галицьким) у XIII столітті в Холмі, раділа, як мала дитина, з різних, звичайно, причин. І от, повернувшись домів, дякую усім причетним до цієї події, якою ще живу..." (Галина Мирослава)

 

"Листопад рахує кроки – раз, і два, і три, 
З ним крокують попід руки хмара і вітри. 
Розминає хмара ноги, вниз ось-ось пірне, 
А вітрисько вздовж дороги долу гілля гне."

(Наталя Карпенко)

"Вітаннячка! Пропоную вашій увазі дізнатися значення українських прізвищ, із якими нас ознайомила викладачка курсу «Оніми в сучасній українській мові» Кравченко Людмила Олександрівна. Що не вдалося записати за пані Людмилою, «реконструйовано» за допомогою вже звичного нам словника В'ячеслава Бусла."(Ольга Шарко)

 

"Наближається найособливіша ніч у всьому світі... Різдвяна. От вже й ялинки в домівках прикрашені різнокольоровими кульками, зелені гілочки вдягнуті в яскраві, сяючі гірлянди, а шишечки, немов зелені вогники визирають з-під іграшок то тут то там. Морозець тріщить, аж кашляє. Вітер холодний завиває, свистить, безжально снігами дороги закидає. Тільки дихне, як відразу підкине білу ковдру аж до самісіньких хмар, потім трохи зглянеться, видихне, й сніжок знову на землю відпустить". (Інга Квітка)

"Україно, Україно!
Моє серце на світанку
Із тобою, земле мила,
Ти даруєш мені крила!
Ти – мов пісня журавлина,
Що летить за обрій синій
І краса, і сила твоя
Хай зростають знову й знову..."

(Ірина Мацкова)

Микола Олексійович Ведмедеря — талановитий композитор, який вміє зачарувати новими мелодіями, що народжуються в його серці від поезій, що надихають... На сьогодні у творчому доробку композитора понад 30 збірок пісень для дітей. Микола Олексійович мешкає у місті Лозова, що на Харківщині; закінчив Харківське училище культури. Наразі пан Микола працює музичним керівником у закладі освіти. 

 

 

"По калиновім місточку
Йде Добричка у віночку.
Стільки добрих справ у неї,
У подруженьки моєї!
Квіти сіє-розсіває
У садочку, в полі, в гаї.
Для горобчика й синички
В жменьці принесе водички..."

(Олександра Бурбело)

"Осінній лист – кленовий лист
Він за вікном моїм завис.
Тремтів багряним прапорцем
І заглядав мені в лице."

(Світлана Пасенюк)

"Коли закінчиться війна,
Я хочу тата обійняти,
Сказати сонячні слова
І повести його до хати,

Ти – наш Герой! Тепер щодня
Я буду дякувати Богу 
За мирне небо, за життя,
Всім, хто здобув нам ПЕРЕМОГУ!"

(Ірина Мацкова)

 

Письменниця Ірина Мацкова: "Писати для дітей це — радість! Тішуся, що дітки познайомляться з чарівним світом казок з книги "Казковий подарунок", написаних мною для них з любов'ю, де панують Дружба, Повага, Добро, Вдячність та Любов до рідного краю, своєї родини, справжніх друзів. Дитина поступово пізнає навколишній світ починаючи з рідної мови, материнської пісні, рідної домівки, через українські казки, пісні, легенди, вірші, народні та сімейні традиції. Народна мудрість і народні звичаї передавалися із покоління в покоління нащадкам. Тож щиро бажаю юним читачам бути допитливими та працелюбними, любити та шанувати свою рідну мову, свій рідний край, його історію, народні традиції. Читайте, дітки, якомога більше хороших книжок, адже вони несуть добрі знання. Хай збуваються ваші мрії!"

"Кожного року напередодні найважливішого свята для малечі, діти писали листи до Миколая. Святий отримував їх й перевіряв у своїй величезній чарівній книзі кожного малюка. Діти, які впродовж року були чемними, отримували подарунки та солодощі, а неслухняні знаходили різочки під подушкою. Проте, прийшов рік, коли скринька біля хатини Миколая була пустою. Засумував Святий, задумався: невже маленькі діти перестали вірити в нього? Побачила це білка, стрибнула Святому на плече й спитала..." (Інга Квітка)