Статті для дітей та батьків

Іван Володимирович Братко  — майстер гончарного мистецтва, один з засновників чорнодимленоі кераміки, художник, скульптор, член НСМНМУ з 1994 року. Його твори можна знайти в приватних та національних колекціях Європи та США. Іван Братко понад 20 років живе в Америці (Livingston, New Jersey) і є власником великої арт-студії зі скульптури, має свою гончарну майстерню, займається малярством та скульптурою. У своїй художній студії пан Іван викладає основи скульптури (включаючи гончарство), малювання та живопису. 

"Вітаю шановних гостей та читачів мого блогу! Настав час для другої добірки рекламних перлин. Ну, що тут додати… До речі, на фейcбучній сторінці хтось із дописувачів зауважив, що слогани з попередньої частини соромно використовувати в рекламі. І згодна, і не згодна. Розумію, що всі ми прагнемо до акме, але на сьогодні вертикаль елітарного та егалітарного мистецтв уже не є актуальна десь із півстоліття. Тому нам слід звертати увагу і на такі, здавалось би, буденні й простецькі, проте архіважливі дрібнички. Адже в них – частина нашого життя й нашої культури. До всього, це ж теж праця маркетологів, редакторів, різного штибу креативних керівників, яку нам слід гідно оцінити. Якщо ми звертаємо на неї увагу – значить, їхні зусилля не марні..." (Ольга Шарко)

"Відомий художник-пейзажист з Рівного Костянтин Костянтинович Степанюк викладає. Він - вчитель. Він закоханий в націоналістичну дитячу програму «Пласт». Талановита і тонка людина, яка живе, наче кожен день може стати останнім. Від нього віє такою любов’ю до нашої Неньки-України! Будиночок, в якому живуть і творять художники Костянтин і Аліна Степанюк - біля самісінького лісу... Його двері завжди відчинені для гостей, а кімнати заповнені пейзажами любої України, зображеннями мальовничих храмів та соборів… Чарівний світ… запах фарб та гарячої кави... Так, ми воюємо... За свою свободу ми платимо життями синів і доньок України... Та місія митців в цей складний час надважлива – не дати ворогу занапастити наші душі, замість туги і відчаю, наповнити їх відчуттям краси, яка оточує нас, не зважаючи ні на що!" (Олег Володарський)

"Не будьмо сумні у поточному часі.
Я ще озиваюсь до вас!
Я вас так люблю! Як на іконостасі!
Кохаймо себе – і свій час!"

(Сергій Губерначук)

Світлана Михайлівна Пасенюк жила і творила на Житомирщині. Усе життя вона пропрацювала вчителем математики у сільській школі, а потім - стала писати чудові вірші та казки для дітей. У 2019 році пані Світлана, на жаль, відлетіла у кращі світи... А ми - пам'ятаємо про неї і читаємо її пречудові твори...​

"Пантера Ягуарівна саме пояснювала новий матеріал — віднімання. Вона стояла біля дошки й писала крейдою умову задачі: "У зайчика було п’ять морквин, дві він з’їв. Скільки лишилося?". "Віднімання — це я люблю!" — потираючи лапи, вищирився Вовчик Вовченко. "І я!" — клацнув зубами Рудик Лисовенко. "Щось у когось віднімати — це…" — Вовчик не доказав, бо у цю мить Раїска Мняу несподівано вереснула: "Ой! Дивіться! Диві-іться! Летить!" Усі глянули на небо і завмерли, пороззявлявши роти. Над лісовою школою летіло щось незвичайне..." (Всеволод Нестайко)

Книга «Булька» написана відомою львівською письменницею Галиною Мирославою наприкінці 2004 року; на початку 2005 року вона була прочитана друзям, однак лише у 2018 році вперше опублікована на папері. «Булька» читається досить легко, хоча насправді написана про серйозне і ставить багато запитань, на які кожен читач може знайти свою відповідь. Книга розрахована на широке коло читачів.

 

 

 

 

 

"Питання і важке, й суворе...
Не вирішене! А чого?!
О, це вагомі справи двору...
І двору – ще й не одного!.."

(Володмир Даник)

Книга Миколи Куна містить грецькі міфи, які розповідають про пригоди і подвиги наділених надприродною силою, сміливістю і спритністю людей-героів, здебільшого дітей різних богів і богинь. У старогрецьких міфах певною мірою відображені природні явища, історичні події і те суспільне середовище, в якому вони виникли.

Міфічні історії про походження світу знаходимо і в Біблії — стародавній пам'ятці культури. Слово "Біблія" в перекладі з грецької мови означає "книжки" (звідси й бібліотека — місце для збереження книжок). Біблія — це зібрання багатьох книг, які протягом тисячі років у різних місцях писали різні люди. Книга книг (так ще називають Біблію) складається з двох частин — Старого Заповіту та Нового Заповіту. Перша частина (Старий Заповіт) містить оповіді про створення неба, землі, перших людей і тварин.

 

 

"О, доле, ти – вершина й діл. 
Свята, мов німб, земна, як куля! 
Для душ – мембрана з тіл!"

(Сергій Губерначук)

"У традиційній українській писанці найчастіше бачимо поєднання трьох кольорів — жовтого, червоного та чорного. Тож, коли перед нами постане задача відтворити автентичний орнамент саме в такій палітрі, перешкод не буде. Знайти серед рослин джерело жовтої барви не становить проблеми. Забарвити жовту поверхню яйця в червоне теж нескладно — у цій справі допоможуть такі рослини як марена красильна або цезальпінія. Червону писанку пофарбувати в чорне також неважко, у нагоді стануть ягоди бузини чорної, які гарно фарбуть і свіжими, і після морозильної камери. Бачити на традиційних писанках поєднання компліментарних кольорів, наприклад, зеленого й червоного, доводиться рідше. На мою думку, причина того проста — ці кольори добре виглядають разом, але накладаються одне на одного не так вдало, як червоний на жовтий. Гарно поєднуються в орнаменті суміжні кольори — жовтий, помаранчевий, коричневий." (Ірина Михалевич)

"Я полечу з цілунками крізь вічність,
до тих галактик, що вплотились щойно,
і мовою думок з’явлю колишність,
і стверджу правду часу недостойну."

(Сергій Губерначук)

"​Священний подарунок від Бога – й до Бога
для кожної живої душі – дорога Віри, Надії
й Любові, аби пізнати справжнє торжество
Розуму і Духа."   

(Сергій Губерначук)

 

Художній талант Тамари Швець можна побачити у її малюнках, що нагадують твори знаменитої Марії Приймаченко. В них - і яскравість фарб, і радість життя, і особливе бачення світу... Запрошуємо наших шановних читачів до онлайн-галереї пані Тамари.

"Колись у горбачовські часи тиражі друкованих видань – просто зашкалювали! І видань союзних, і видань всеукраїнських. І газет, і літературних журналів. Бо, певна річ, тоді на читачів вихлюпнулася справжня лавина інформації. А якщо говорити про видання літературні, то до читацької аудиторії у ті часи прийшли твори, які раніше не могли бути і опубліковані, і відповідно прочитані широким читацьким загалом. Але це були публікації, безумовно, варті прочитання. Нині українські літературні журнали переживають нелегкі роки. Бо журналу треба дійти до читача. А як? Тепер не кожен читач може собі дозволити той чи інший журнал передплатити. Ну, насамперед… з причин матеріальних. Та що там говорити про конкретного читача?! Коли далеко не кожна бібліотека, а бібліотеки тепер теж бідують, так, далеко не кожна бібліотека може передплатити якийсь з українських журналів..." (Володимир Даник)

"Боже почуй мене
як ти чуєш кожного
чиє серце уповає на Тебе
довіряючи цілковито себе Тобі
прошу Тебе
не дай мені бути невдячною
не дай забути тих
через кого Ти мене вчив..."

(Галина Мирослава)

"Перед від’їздом до тієї частини Європи, що простягається за нашим кордоном, я налаштувала себе на стан повного відриву від буденних клопотів, відповідальності, ,,хвостів”. Утікала й раніше, особливо у станах, коли світ вимучував до розтирання в порошок, та простір, у який виходила, був віртуальним. Цього разу я вирвалась з відкритими обіймами у світ реальний за межами моєї реальності. На кількох світлинах, зроблених у відпустці у рідкісні моменти, коли я перебувала у стані повного відриву від минулого, майбутнього, а просто, сповнена всеохопної радості, стояла на катері, що плив по Сені, серед великої кількості молодих людей у піднесеному настрої, безтурботно роздивляючись довкола та осягаючи безбережність берегів та неба, я виглядаю настільки молодою, що вже наче і не я. Це світлина не мого тіла, це зображення стану душі..." (Галина Мирослава)

Доброго дня, мої любі читачі. Оскільки ви допомогли набрати майже тисячу репостів першої частини порад від Петра Одарченка, я викладаю другу частину. Приємного читання.  

Іван Братко понад 20 років живе в Америці (Livingston, New Jersey) і є власником арт-студії зі скульптури, має свою гончарну майстерню, займається малярством та скульптурою. У своїй художній студії пан Іван викладає основи скульптури (включаючи гончарство), малювання та живопису.