Доброго дня, шановні читачі та гості блогу. Сьогодні ми знову поповнюємо знання з кроскультурної комунікації завдяки прекрасній Юлії Володимирівні.
Якщо ви пропустили чи не знаєте, про що йдеться ось можете ознайомитися з попередніми матеріалами:
А наразі йтиметься про стереотипи.
Про явище стереотипу вперше задумалися у 20-і роки ХХ століття. Тут пропонуємо визначення за дослідником Лікманом, ім’я та відомості про якого мені, на жаль, віднайти у відкритих джерелах не вдалося (буду щиро вдячна тим, хто підкаже, доповнить чи виправить відомості про цю особистість, можливо, я свого часу неправильно записала прізвище): отже, стереотип – це упереджені думки, які рішуче управляють усіма процесами сприйняття.
Юлія Володимирівна запропонувала й альтернативне визначення, яким також можна послуговуватися: стереотип – схематичне стандартизоване уявлення або образ про соціальне явище або об’єкт, зазвичай емоційно забарвлене і таке, що володіє стійкістю.
Ви здивуєтеся, але така абстрактна й неосяжна річ теж має свою структуру:
- Ядро – складається із системи уявлень про зовнішність, історичне минуле, спосіб життя, трудові навички тощо.
- Мінливі судження – уявлення щодо моральних і комунікативних характеристик певної етнічної спільноти, які тісно пов’язані з ситуаціями міжкультурних відносин.
Важливий принцип: носієм стереотипу є не окрема людина, а група людей.
Зі 70-х років розрізняють й досліджують соціальні, гендерні, вікові, етнічні та професійні стереотипи.
Своєю чергою етнічні стереотипи поділяють на такі:
- Автостереотипи – оцінка власної етнічної спільноти.
- Гетеростереотипи – оцінка інших етнічних спільнот.
Основна причина виникнення стереотипів – захисна реакція від перенавантаження свідомості.
Інша – багатократне повторення установок, логічні помилки.
Функції стереотипів є відносно позитивні (нейтральні) та негативні.
Відносно позитивні:
- не перевантажують свідомість;
- пояснюють людські вчинки шляхом надання готової простої інформації;
- дозволяють передбачити різні форми поведінки партнерів із актів комунікації;
- формують основи власної поведінки щодо співрозмовників;
- захищають традиції власної культури;
- ділять світ на чужих і своїх.
Негативні:
- створюють перешкоди в спілкуванні;
- можуть впливати на неправильне тлумачення поведінки співрозмовника;
- повторюють і підсилюють помилкові уявлення.
Якщо цей матеріал став вам у пригоді – будь ласка, поширте його у своїх соцмережах. Також ви можете опублікувати його на вашому сайті за умови прямого посилання на першоджерело. А ще пишіть у коментарях побажання, зауваження чи запитання.
Дивіться також на нашому сайті:
У розділі зібрано статті, які поповнять наші знання про культуру завдяки лекціям викладачки Юлії Сєрової:
Різновиди культур від Юлії Сєрової
"Знайди свою культуру! Підвалини міжкультурної комунікації від Юлії Сєрової"
"Як виникають стереотипи?" (лекція викладачки Юлії Сєрової)
Майже тридцять років не стихають розмови про те, яка українська мова солов’їна та калинова. За останню п’ятирічку особливо акцентують на її збереженні й відродженні. Не заперечую, що варто заглядати у словник, аби поновити в пам’яті скарби тисячоліть. Проте як щодо сьогодення? Адже мова, яка не реагує на виклик часу й не відображає повною мірою сучасність – мертва мова. У цьому блозі я намагатимуся довести протилежне, збираючи випадки лексичного та словотвірного потенціалу української мови часів незалежності, зафіксовані у рекламі, фільмах та серіалах, піснях різноманітних виконавців, соцмережах та друкованих чи електронних виданнях.
Шановні читачі! Доповнено статтю "Конспектування чи мавпування: мій досвід".
Усі охочі можуть долучитися до телеграм-каналу: https://t.me/s/truephilologist