Статті для дітей та батьків

"Народе мій, замучений, розбитий,
Мов паралітик той на роздорожжу,
Людським презирством, ніби струпом, вкритий!
Твоїм будущим душу я тривожу,
Від сорому, який нащадків пізних
Палитиме, заснути я не можу..."
(Іван Франко)

"По сей день Посейдон посідає свій трон.
У правиці тримає тризуба.
В голубій одіссеї реліктових крон
причаїлась і зваба, і згуба."

(Ліна Костенко)

 

"Усім вітаннячка. Минулого разу ви мали змогу ознайомитися із крилатими фразами від Вадима Пепи, однак його ідіолект (індивідуальний лексикон) незглибний, тож надалі буде ще з десятка три унікальних фразеологізмів, які в словниках чи на шпальтах ви не знайдете. Тому сміливо тисніть лойс та поділіться цими сяйними дрібками з усіма поціновувачами красного українського слова. Усім дякую." (Ольга Шарко)

"Коли титан Прометей викрав на Олімпі небесний вогонь і подарував його людям, на Землі спалахнула чудовими сімома кольорами веселка - така велика була радість усього живого на світі. Вже і захід відгорав, і день згас, і сонце пішло, а веселка - та як і раніше - світилася над світом, даруючи людям надію. Вона не гаснула до самого світанку, а коли уранці знову повернулося на своє місце сонце, - там, де горіла і переливалася фарбами чарівна веселка, розквітли неймовірної краси іриси." (Переклад Тамари Швець)

"А у нашому дворі є ялиночка святкова.
На ялиночці вгорі горить зірочка лилова.
І багато ще прикрас лісова красуня має
І на свято новорічне біля себе всіх збирає.

Хороводи поведемо круг ялиночки скоріш,
Гарну пісню заспіваєм, щоб ще стало веселіш,
Щоб здійснилися бажання, щоб лунали привітання,
Щоб ялинка лісова дарувала всім дива!"

(Юлія Хандожинська)

"...Як нас біда не в’яже,
Знову розгорнем крила:
Тільки б Вкраїні нашій –
Доленька заясніла!.."

(Володимир Даник)

"Оточуюча нас природа і тварини - це непізнані і загадкові явища та істоти, які можуть впливати на нас, людей, в залежності від того, як ми ставимося до них!"

(Тамара Швець)

Найвидатніші відкриття, які змінили світ, створювалися звичайними людьми - такими ж, як і всі інші, але здатними розгледіти надзвичайне у звичайному, - людьми, які завдяки допитливому розуму і схильності робити висновки, стали винахідниками. Проект "Світ чекає на відкриття" - це навчально-розважальні мультфільми, які надихають дітей розкривати свої таланти та з цікавістю спостерігати за навколишнім світом, адже навіть з маленької звичайної дрібнички можна зробити дивовижне відкриття.

Вже вкотре Книжковий Арсенал приймає численну читацьку аудиторію. Цьогоріч кількість відвідувачів подолала межу в 57 тисяч.  Книголюби й книгомани приходять, щоб вхопити новинку, якої ще немає навіть у великих книгарнях. Як і минулого року книжковий фестиваль розкинувся на два крила. Тож не дивно, якщо хтось певний час блукав у пошуках улюбленого книговидавця. Видавництво «Ранок» привернуло до себе увагу дітей та дорослих новими книжками та яскравим оформленням. Фотозона з цитатами книжкових героїв збирала біля себе фанів різного віку.

"Лише квіти живуть по-справжньому,  бо вони живуть так, ніби розуміють краще від людей швидкоплинність життя. Ця фраза з фільму “Зламані квіти” якнайкраще пасує макам. Квіти дикого маку неймовірно красиві - яка легкість, тендітність, ніжність! Дикий мак росте розсіяно по всій території України на полях, межах і засмічених місцях, уздовж доріг, кам'янистих схилах..." (Ірина Михалевич)

"Це не дощ, а справжня хлюща,
Репетує дужче й дужче!
Не кажи, що всім не вгодиш,
Ти – то ллєш, то не приходиш!"

(Наталя Карпенко)

 

 

 

Усім привіт. Нова добірка фразеологізмів "от-кутюр" - уже до Вашої уваги. Зберігайте, поширюйте, вивчайте. Більше активності - більше корисної інформації для Вас!

"Моя Україно,
Квітуча державо,
Для доньки і сина
Співаю я славу.
Для тих, хто сьогодні
Лиш крила здіймає,
Хто в серці гарячім
Надію плекає.
Для вас моя пісня,
Для вас мої мрії."

(Ната Гончаренко)

До збірки поезій Нати Гончаренко "Сверщик" увійшли такі: "Українська мова", "Весна-красна", "Великодній рушник", "Великодній кошик", "Весняне золото верби", "Бджоли гудуть про врожай", "Дощ", "Будній день", "Стежка", "Сенс життя", "Вареники з вишнями", "Гаряча пора", "Біла хата", "Іллі", "Дзвони", "Янгол на плечі", "Жоржина", "Червоне і чорне", "Серце неньки", "Один у полі воїн", "Місто-квітка", "Батьківщино моя", "Моя Україно", "Гімн Україні", "Пісня воїна", "Це моя Україна".    

"Тема і важлива, і цікава, і давня. І додам – актуальна і в теперішні часи. Про це писали у своїх творах і такі чудові поети, як Максим Рильський і Борис Слуцький. Писали не для того, щоб повчати. А щоб по-дружньому порадити і застерегти. І думка була проста – техніка… фізика… це дуже добре! Але забувати про духовні здобутки також не варто. І останні кілька років, які прожили ми з вами, переконують – це і справді ж важливо і для окремої особистості, і для держави в цілому. Так, хтось виявляє себе у фізиці і техніці, а хтось у справах гуманітарних. Та є люди, що їм удається так чи інакше поєднувати ці два напрямки людської діяльності..." (Володимир Лірик)

«Малюю. Створюю картини. На папері кульковою ручкою. Особливість їхня така, що не маю задач, і те місце, де зазвичай задум,— порожнє. Існують деякі «концепти сприйняття», які в’януть за кілька днів перерви роботи над зображенням. І я не намагаюсь їх воскресити — просто продовжую на тому ж аркуші, використовуючи весь вільний простір, поєднувати лінії та об’єми таким чином, яким вони самі дозволяють чи навіть бажають інколи. Реалізую їхні сьогоднішні взаємини. А вчорашні та позавчорашні вмерли для цього аркуша, та мене це нітрохи не турбує. Хоча й відчуваю незворотність та унікальність тих, що проминули. Трохи сумно, але така вже Воля Його. Якісь же з них все одно мали не залишити сліду на моєму аркуші. Так виникає графічний щоденник моєї агресивно підсвідомої свідомості. Є версія, нібито десь існує Велика Книга, куди занесено, занотовано все, абсолютно все без жодного пропуску. В тому числі й те, що не було поєднане мною на аркуші. В тому числі й те, що не було поєднане мною на аркуші до мого народження і після моєї смерті. Можливо, ті фрагменти, які мені вдається відобразити зараз, комусь допоможуть відтворити те, чого бракує саме йому.» (Віталій Лотоцький)

 

"Тільки після того ми все розумієм, 
Коли подолати труднощі зумієм, 
І ніхто на світі нам не перешкодить,
Коли дружба міцно за руку нас водить."

(Юлія Хандожинська)

"Це сталося тоді, коли я прочитала про найдовше слово. Слово — назва молекули. І щоби його вимовити — треба більше трьох годин! Так довго, що поки казатимеш, то можна й забути про нього. Може, найдовше слово — це те, яке звучить навіть тоді, коли закінчилося? Скажімо, дружба. Або таке, що відносить уяву аж-аж-аж, далеко-далеко..? Наприклад, Антарктида. Або вітер. Зараз чую його, і здається, що він є завжди. Навіть коли тихо-тихо. А тепер так голосно шелестить на деревах весняне листя..." (Олена Більчук)

"Вітаю всіх. Хто знайомий із моїм «Глосарієм типових і рекомендованих варіантів уживання сталих словосполучень української мови», напевно, заглядав і до джерел та бачив там таку чудову книжку Петра Одарченка «Про культуру української мови. Збірник статей» (Київ, Видавництво «Смолоскип», 1997). Окрім власне типових помилок слововжитку та питомих українських слів і словосполучень, які незабаром також  з'являться в новій версії «Глосарія…», пан Одарченко описав і міріади пояснень, уточнень та інших нюансів. Деякими з них я сьогодні з Вами й поділюся..." (Ольга Шарко)

"Усім доброго дня.  Як ви вже знаєте з попередніх дописів, філологія вивчає не лише мову, а й культуру, в якій вона виникає та розвивається. Однією з найкорисніших дисциплін, які я вивчала в універі, була міжкультурна комунікація. Викладала її чудова викладачка кафедри філософії гуманітарних наук, кандидатка філософських наук та доцентка Сєрова Юлія Володимирівна (пані Юліє, Вам вітання й низький уклін). Тож сьогодні я поділюся з вами деякими знаннями про культури, аби ви могли в них краще орієнтуватися. Що за мудрагельна назва «міжкультурна комунікація»?.." (Ольга Шарко)

"Для мене живопис - це спосіб маніпулювати різними колірними гармоніями і текстурами, щоб візуально залучити аудиторію. Створюючи розмову між кольором і текстурою, я ілюструю моменти, які демонструють людську драму в повсякденному житті. Моя тема - це моє повсякденне життя. Швидше, моє бачення світу через призму власних почуттів. Коли я бачу несправедливість, моя балерина плаче, коли я щаслива - вони танцюють. Арлекін - обличчя в масці, скелети - сатира на політиці ... Через широкий спектр предметів, я майстерно створюю інтенсивні особисті моменти багатошаровим способом. Масляна картина має унікальну можливість імітувати об'ємну текстуру через мазки і засклення, збільшуючи їх оптичні властивості. Щодо техніки малювання - я черпаю натхнення від класичного "італійського методу" до модерністської традиції. Чисті, глибокі кольори допомагають мені більш точно і лаконічно висловлювати свої думки, вони не порушують гармонію картини, навіть якщо контрастні кольори стоять поруч..." (Анна Равлюк)