Марія Деленко. "Оповідки кота Воркота" (збірка віршів для дітей)

Зміст:

Дід Муркіт і дід Воркіт
Киця Миця і котик Муркотик
Запрошення
Де два б’ються - третій користає
У нашого кота
Лиже котик лапку
Хитрий кіт
Котик Воркотик
Кицуня Воркотуня
Музикант коточок
Іхав  котик на базар
Нявчик і Гавчик
Грицик, Мурчик, Мицик
В'яже Мурка рукавички
Балабушка

Дід Муркіт і дід Воркіт
З місяцем на пару
Стерегли комору.
Муркотали, воркотали –
На порозі задрімали.
А тим часом миші
У вечірній тиші
Нишком шаруділи,
Сир, ковбаску їли,
Салом смакували,
Квасом запивали.
Дірочку прогризли –
У мішок залізли.
Усю ніч не спали –
Збіжжя, гречку крали.
А котам у тиші
Снились сірі миші…

* * *

Киця Миця і котик Муркотик

Киця Миця у печі
Випікає калачі,
Муркотик на лавці
Шиє Мици капці.
Вже поклала киця 
Калачі в полицю,
Має шевчик котик
Голодний животик:
- Ой дай мені , кицю,
Той калач з полиці.
Ось, бери,  на лавці 
Вже готові капці.
Не лінуйся, Мицю,
Збігай до пивниці,
Там у баби Ганки
Попроси сметанки.
- Ой мій любий коте,
То марні турботи.
Вчора ту сметанку
З'їв ти до останку.
Як хочеш сметанки,
Сам проси у Ганки.
Коли б я просила,
Бабця б мене била.
По хвості пухнастім,
Носику вусатім.
Прийдеться тікати
Нам тоді із хати
Через твій животик
І паскудний ротик.
Краще їж вже на печі
Без сметанки калачі.

Запрошення

Заглядає в шпарку кішка:
«Добрий день вам, пані мишко!
Нині в мене іменини,
То ж заходьте на гостину!
Відповіла сіра мишка:
- Ой спасибі, пані кішко,
Добре знаю вдачу вашу,
Ви їсте не тільки кашу.
Будуть гарні іменини…
Чи   повернуся з гостини?
Є у мене нірка-хатка,
Є маленькі мишенятка.
Є смачний пиріг із вишні,
Пампушки із маку пишні.
І давно усім відомо,
Що найкраще місце – вдома. 

Де два б’ються – 
третій користає

Два горобчики сварились,
За зерняточко чубились, 
Аж із даху на подвір'я
З них летіло легке пір'я.
Бачив це ласунчик котик,
Вправно видерся на плотик,
По драбиночці швиденько
Підкрадається  тихенько,
По даху все вище й вище,
До горобчиків все ближче.
Горобчиха як уздріла,
З переляку ледь не вмліла,
Стала голосно кричати, 
Горобця сусіда звати:
- Ой рятуйте! Ох! Ох! Ох!
Ой який переполох!
Ну ж, хутчіш мені миріться,
Гострих кігтів стережіться!
Горобець козак був бравий.
Розігнавсь – та в око праве
Дзьобом цілить він котові.
- Мя-я-я-в ! Мя-я-я-у !
- Ур-р-ра! Готово!
Перемоги світла мить 
Окриляє горобця.
Чи всі бачать молодця?
Горобчиха і не знає,
Як то дякувати має:
- Ой спасибі, любий друже,
Налякалась я ж бо дуже .
Горобцеві так казала
І синочків теж повчала:
- Ви зернину цю візьміте
І порівну поділіте.
І хай кожен пам’ятає:
Де два б’ються –
То вже третій користає.

У нашого кота 

У нашого кота
Латочка на латці.
Ходить котик тихо 
З латками по хатці.

Заліз кіт під лавку – 
Видно задні лапки.
На хвостику латка – 
Пазуристі тапки.

Під лавкою котик
У вуса муркоче,
Із сірою мишкою
Побачитись хоче.  

           * * *

Лиже котик лапку 

Лиже котик лапку – 
Данко їсть канапку.
На канапці є ковбаска:
- Мур-р-р! Мур-р-р! Мур-р-р! 
Дай мені, будь ласка!
Данко їсть канапку –
Мурчик лиже лапку:
- От якби ще сала!
Ляп! Канапка впала!
Ковбасою пахне смачно – 
Котик глянув вдячно:
Взявся враз  до діла – 
Тягне хлібчик сміло,
Не боїться Данка.
В маслі вся фіранка,
У бабусі Гані
Масло на дивані,
І таткові тапки 
В ковбасі з канапки.
Аж тут із кімнати
Виглянула мати.
Данку 
    дала прочуханку,
Що котові сталось?
По хвості дісталось. 

Хитрий кіт

Під столом мурликав кіт,
На увесь жалівся світ:
Десь з комори зникло сало,
І мишей у полі мало,
Щось не видно й ковбаси,
А сметанки –  й не проси.
Ну яка вже тут робота,
Коли їсти так охота?
Щось смачне Данило пив,
На столі горня лишив.
- Не вдержусь, - мурличе кіт, - 
Геть голодний мій живіт.
У горнятко те загляну,
Може, Данко пив сметану.
І хитрющий котик жваво
На стола подерся браво,
А горня на землю – «бух!»,
Й залишилося без вух.
- Ой! Йой! Йой! 
Пора тікати,
Свої вуха рятувати.
Це так просто не мине,
Бабця битиме мене.
Щоб не сталося біди,
Замету свої сліди.
А з горнятка Данко пив,
Може, він його й розбив…

Котик Воркотик

Котик Воркотик
Виліз на плотик,
А злізти не може.
Ой хто ж допоможе?
Не думав наш котик,
Як дерся на плотик,
Яка то турбота,
Щоб злізти із плота. 

Кицуня Воркотуня

Є намисто у Христини,
Є намисто в горобини.
 І у дівчинки Наталі 
Є бабусині коралі.
І кицуня Воркотуня
Теж подалася  у місто,
Щоб таке як у Христини
І собі купить намисто.

Музикант коточок

Де цимбали  виграють,
Десь із міста, із базару,
Музикантові коту
Хтось привіз нову гітару.
Натягнув коточок струни,
Став на задні лапки,
Бренькнув раз, а потім вдруге: 
- Ну ж, несіть канапки!
Ще й торбиночку відкрив:
Тут  кидайте  гроші.
В мене музика крута,
Пісеньки хороші. 
Цілий день музика
Ноти підбирали,
Аж з подвір'я горобці
На город тікали. 

Їхав  котик  на базар 

Їхав  котик на базар,
Віз  у кошику  товар:
В мальованім  дзбанку –  
Біленьку сметанку,
Домашню ковбаску
І бубликів в'язку.
Їхав   тихо  на базар – 
Ну й смачний же той товар!
Оглянувсь довкола котик – 
Заліз в дзбанок його ротик,
Лапка вщипнула ковбаски,
Потягнулася до в’язки,
Ням, ням –  зробив язик,
Бублик був –  і раптом зник. 
Їхав   котик на базар – 
Десь подівся весь товар…
А для Мурки невеличку 
Він придумав небиличку:
У зеленім верболозі
Я  дрімнув собі на возі,
А тим часом  миші
Біля дички груші
Вилили сметанку
З глиняного дзбанку,
З'їли всю ковбаску
Ще й бубликів в’язку.
Як минувся верболіз,
У болоті застряг віз.
Там зустрів я  жабку – 
Зелененьку Гапку.
Розповів їй про товар –  
То  й закінчився  базар.

Нявчик і Гавчик

Киця мама й тато кіт
Йшли до бабці  на обід.
А із ними синок Няв,
Йшов – калюжі не минав.
Тяп-ляп-ляп-ляп !
Тяп-ляп-ляп-ляп !
А тоді в калюжу – хляп!
Брудні лапки, брудні вуха 
У малого непослуха.
Йде замурзаний наш Нявчик
І сміється з нього Гавчик. 

Грицик, Мурчик, Мицик

Грицик, Мурчик, Мицик
Пустували у   кімнаті,
Не було нікого вдома –
Лиш вони у хаті. 
Мурчик глечик перекинув,
Заліз в миску Мицик,
До сметанки аж прилип
Неслухнянко Грицик.
Так кицуні пустували,
Так робили збитки,
Що в сметані всі носи
І руденькі свитки. 

В’яже Мурка рукавички

В’яже Мурка рукавички
Для кицуні-невелички.
Наша киценька маленька,
В неї шубка є тепленька.
Як зима прибуде люта,
Наша киця буде взута,
А на лапках –  невеличкі
Мурки теплі рукавички. 
Тільки Рудько нитки спутав,
Всі клубочки переплутав.