Ольга Шарко. Семпли життя

Усім вітання!!!

Сьогодні досить незвичний матеріал. Ви вже раніше мали змогу ознайомитися з моїми шкільними віршами (хто ще не знає – ось вони: ( Ольга Шарко. Добірка поезій "Ідентифікація свідомості​" ), а сьогодні я вас ознайомлю зі своїм студентським есеєм, який я написала другому курсі та який опублікувала в студентській онлайн-газеті «Абзац» за 9 жовтня 2013 року моя чудова одногрупниця й пані-головред видання Станіслава Міхеєва.

Востаннє я поверталася до цього тексту, може, роки три тому, а з відліку сьогодення маю до змісту три важливі ремарки:
1. Я стала лояльніше ставитися до так званих продуктів, якими часто називають неоригінальні твори мистецтва. Мабуть, старію.
2. Я дізналася, що метод аналогій, попри всю його дохідливість завдяки використанню художніх образів, є різновидом логічної помилки, а подекуди взагалі приховує в собі різноманітну дискримінацію. Тож його варто залишити художнім творам, а не критиці й медійному дискурсу.
3. Синтетична їжа може врятувати людей від голоду в разі перенаселення Землі. Та й зараз може врятувати ту ж Африку, наприклад. Тому не слід до неї ставитися аж украй негативно. Інша річ –  дотримання стандартів якості з її виготовлення.

А тепер подаю першодрук есею. Ілюстрації також подаю первинні. Приємного читання!

-----------------

Ольга Шарко

Семпли життя

Ми живемо в дивовижну епоху: попередники й сучасники забезпечили нас синтетичним одягом, аби гардероб був на всі випадки життя, і синтетичною їжею, аби прогодувати населення, яке щодня все більшає.

Але хто задумувався над тим, що ми щоденно слухаємо, переглядаємо, ба – навіть читаємо таку ж синтетику, яку носимо й п’ємо?

Б’юся об заклад, що кожен другий, а то й перший, читаючи цю статтю, поставить подумки запитання: «І що з того? Це не шкодить моєму здоров’ю й не робить мене дурнішим. Навіщо на це звертати увагу?»

От із цього й почнемо. Нема нічого неприродного в тому, що останні років 30 все «творче» людство послуговується здобутками попередніх поколінь. І на те є свої причини й пояснення.

Погодьтеся, що швидкість плину нашого життя все прискорюється й набирає обертів. Трейлери поступово замінюють тизери (оптимальна тривалість яких складає 70-77 секунд).  Комп’ютери завантажуються за лічені секунди, а ще 10 років тому, щоб пограти в «Аладдіна», треба було чекати хвилин 8-10 точно, доки на той період надсучасні ПК «роздупляться». Тривалість пісень в ефірі не перевищує 3-4 хв., а фільмів у прокаті чи театральних вистав – більше 2-3 годин.  І ще безліч-безліч паралелей.

Але сьогоденний світ прагне такої ж швидкої віддачі і з нашого боку. І тут більшість «митців»  ущільнюється до площини економічної вигоди. Аби написати хороший студійник, ще й до всього з оригінальним матеріалом, необхідно немало часу. Написати якісну книгу й адаптувати її для екранізації – теж. А хто Вам дасть однозначну гарантію, що витрачений час (і гроші) себе виправдає? Тому все більше й більше людей прагне йти вже протоптаною стежкою. Вони бояться втратити кілька років, а разом з ними й своє тепле місце на Олімпі. Що втратив – те не повернеш. Або ж заплатиш втридорога, якщо вдасться надолужити.  

«Те, що є абсолютно новим, не цікаво. Те, що є абсолютно старим, нас не приваблює. Ми хочемо, аби нам розповіли щось нове про старе», – казав Дейл Карнегі. І влучив у яблучко. Саме завдяки цьому закону існує така безмежність суміжних жанрів, які поєднують непоєднуване. Саме так лейбли процвітають, надаючи перевагу каверам, семплам і реміксам, а більшість римейків б’ють рекорди оригіналів за зборами в прокаті.  А через це таким попитом користуються пародії, диси й усілякі інші відповіді на будь-які твори мистецтва.

Звісно, не можна стверджувати, що така ситуація є абсолютно поганою. Для тих, хто хоче знати, на чому тримається сьогодення, сучасне мистецтво слугує чудовим дороговказом до тих нетлінних джерел, які було взято за основу. І якщо їх-таки використали, значить, вони перевірені часом і заслуговують на увагу. Вам залишається лише ними поцікавитися. І це прекрасно, що час від часу ми проливаємо світло на минуле й таким чином підіймаємо скарби з безодні забуття.

Одначе, у всій цій картині можна розгледіти ще один рушій людського прогресу – лінь.  Економія власних енергетичних ресурсів – це також цілком природно. Навіщо докладати зайві зусилля там, де можна взяти напівфабрикати, закласти їх у блендер, змішати й отримати досить однорідний продукт, який охоче розійдеться через свою невибагливість? Або ж кинути в мікрохвильову піч, і тим самим отримати той же вихід?

Здавалося б, нічого поганого у цьому таки немає,  проте будьте обачні. У Вас ніколи при прослуховуванні якоїсь сучасної пісні не виникало враження, наче ви прийшли в солідний заклад і замовили «Спрайт», який Вам перелили з пляшки в келих, додали кілька кубиків льоду й парасольку, а Ви при цьому переплатили вдвічі, якщо не більше? Причому переплатили лише за право пити його під брендовою вивіскою обраного кафе…

Завжди пам’ятайте: людям більше подобається змінювати речі, ніж їх вигадувати. Це, до речі, Ентоні Кідіс сказав. Не хочеться в це вірити, але наше суспільство все ближче до цього скочується. Можливо, саме у Ваших руках можливість якщо не зупинити, то хоча б уповільнити цей процес?

-----------------------

Якщо цей матеріал став вам у пригоді – будь ласка, поширте його у своїх соцмережах. Також ви можете опублікувати його на вашому сайті за умови прямого посилання на першоджерело. А також пишіть у коментарях побажання, зауваження чи запитання.

Матеріали надіслано авторкою спеціально для читачів "Малої Сторінки". 

Дивіться також на нашому сайті:

Helga Sharko: "Шановні друзі, товариші, колеги та просто небайдужі люди - усі, хто чекав разом із нами. Глосарій нарешті опубліковано у вільному доступі. У файлі pdf можна здійснити пошук необхідного Вам слова." 

 

 

Ольга Шарко. Художні переклади

Ольга Шарко - перекладачка літературних творів, мовознавець - народилася 13 квітня 1994 року в Києві. Закінчила з відзнакою у 2018 році Київський національний університет імені Тараса Шевченка за спеціальністю «Українська мова та література, іноземна мова». Того ж року посіла 1 місце у фінальному етапі Всеукраїнського мовно-літературного конкурсу імені Тараса Шевченка. Двічі посідала третє місце в конкурсі художніх перекладів від Факультету іноземних мов ЦДПУ ім. Володимира Винниченка (2017, 2018 ).  Публікувалася в альманахах «Сполучник» (випуск 8 за 2013 рік) та «Стиль і переклад» (випуск 3 за 2016 рік, випуск 4 за 2017). Авторка «Глосарія типових та рекомендованих варіантів уживання сталих словосполучень української мови».

 

Блог Ольги Шарко про мову.

Майже тридцять років не стихають розмови про те, яка українська мова солов’їна та калинова. За останню п’ятирічку особливо акцентують на її збереженні й відродженні. Не заперечую, що варто заглядати у словник, аби поновити в пам’яті скарби тисячоліть. Проте як щодо сьогодення? Адже мова, яка не реагує на виклик часу й не відображає повною мірою сучасність – мертва мова. У цьому блозі я намагатимуся довести протилежне, збираючи випадки лексичного та словотвірного потенціалу української мови часів незалежності, зафіксовані у рекламі, фільмах та серіалах, піснях різноманітних виконавців, соцмережах та друкованих чи електронних виданнях.