Галина Мирослава. «Бабусина математика» — збірка віршів для школярів та дошкільнят

Галина Мирослава

БАБУСИНА МАТЕМАТИКА

ПІДКАЖИ

Бачу - потяг мчить вперед,

Що везе у діжках мед

Просто в першому вагоні.

А я стою на пероні.

Кліпаю віями,

Переповнена мріями.

Бачу — в другому вагоні,

Як на долоні,

Цукерки ''Червоний мак''.

А то мій смак!

А ще ''Білочка'', ''Ромашка'',

''Кара-Кум'', ''Корівка''. Важко

Погляд звідти відвести.

''Рафаелло'',''Шарм''. Чи ти

Порахуєш також все,

Якщо в ящиках усе?

І тих ящиків по три?

Дуже прошу: ''Підкажи.''

* * *

ПЛОЩА ТА ПЕРИМЕТР

- Маю, діти, город.

Недалеко від хати.

На горбочку, як йти догори.

Підійшла вже весна.

Його треба скопати.

Має 5 метрів на 3.

Та скажу передОвсім:

Прямокутний він зовсім.

Із травичкою навкруги.

Тож скажіть, яку площу копати,

Взявши в руки не ноги, лопату?

А ще треба все загородити.

Скільки сітки я маю купити?

Ви ж тепер-бо школярики, учні.

Рахувати умієте влучно.

* * *

ОБ'ЄМ

Під будинком є гараж.

3 заввишки метри аж.

І завдовжки метрів 20.

А завширшечки - 12.

А чи скажеш без проблем,

Який має він об'єм?

* * *

КОЗИ

Кізка-альпіністка

Дерлась вгору різко

Разом з козенятком,

Малим потішатком,

Метрів, мабуть, 7.

Ще вам оповім,

Що йшли по вершечку,

Щодалечко

Метрів 5,

Опісля додолу

Вже лізли спроквола.

Бо боліли ніжки

В козеняти трішки.

Скільки ж вони йшли?

Полічи. Скажи.

* * *

ЗЕФІР

Бабуня придбала 6 пачок зефіру,

Який купувала для Ромчика й Віри,

Біло-рожевого та в шоколаді,

Порівну, щоби усі були раді.

Скільки ж бо пачок дісталося Вірі,

Яка так кохається в темнім зефірі?

* * *

ПАНДУС

Хто вже чув про градуси? 

Хто ще ні?

Нам потрібен пандус

При стіні.

Гострий треба кут?

Прямий?

А, можливо, і тупий,

Коли маєм йти до хати, 

А не в інший бік тікати?

З дев'яноста градусів беремо третину,

Потім з того нам потрібна тільки половина.

То який робити кут,

Аби пандус був отут?

* * *

СМАКОЛИКИ

Під'їхали на роликах

До мами по смаколики

Мартин, Іван, Лукаш.

І просять маму: 

- Зваж.

Не діляться смаколики ніяк на цифру 3.

Нема між них однакових. Бурчи чи не бурчи.

І каже мама голосно: 

- По 200 вийшло грам, 

А 300 я притримаю,

Пізніше їх віддам.

- То скільки ж мама мала? - замислився Мартин.

А поки рахував він, 

Іван чкурнув за тин.