"Падає з дерева листя жовтеньке,
Падає з дерева листя руде.
Ще би дощу хоч малесеньку жменьку,
Вересень кладку для жовтня кладе.Хай розмалює нам жовтень намисто,
Вкутає стежку і вкриє траву.
Хай сорочину пошиє барвисту,
Вересень вив’язав жовтню канву."(Наталя Карпенко)
"Зародила горобинка –
До снігів великих взимку.Дуб на жолуді багатий –
Люту зиму будем мати."(Наталя Карпенко)
"Осінній бал – ошатне листя,
Голубить сонцем день жовтневий,
Танцює в сукні золотистій
Тендітна осінь-королева."(Ніна Колодяжна)
Кожне оповідання, написане Олегом Буценем, - правдиве. В ньому є щось нове, цікаве, воно чомусь повчає, від чогось застерігає. Кжен його твір є лагідним і теплим, як материнська рука, справедлива в гніві і щира в ласці. У розділі «Солодкий дощ» з книги "Наше відкриття" зібрані казки-оповідання про природу. Діють у цих казках хоробрі муравлики, квіти, гриби — вся наша навколишня природа. Автор ніби закликає пильніше придивитися до їхнього життя: того, хто уважний, справді чекають несподівані й прекрасні відкриття. До розділу "Солодкий дощ" увійшли оповідання: "Як приходить весна", "Солодкий дощ", "Хитра квітка", "Полохливий гриб", "Хоробрий Муравлик", "Неприємна пригода", "Кмітливий горобець", "Сорочині вигадки", "Пісня весни".
Оповідання Олександра Копиленка про осінь: "Ластівка", "Хіба від нічого тікають?", "Жовкне листя".
Умовилися ми з Василем піти на цілий день на річку. Окунів ловити та на качок полювати. Любить такі мандрівки мій допитливий малий приятель. Обіцяв Василь раненько до мене зайти, та щось довго його немає. Я вже й зібрався, наготував усе, погодував своїх вихованців — пташок та білку. Думав, доведеться самому йти — мабуть, мій Василь заспав, хоч такого з ним ніколи не було. Коли умовлялися вдвох іти по рибу чи на полювання, Василь ніколи не спізнювався, а часом і мене будив. Такий завзятий він мисливець та рибалка! Аж ось, зрештою, хтось тихенько постукав у двері. Відчиняю двері; бачу, що Василь якусь новину приніс. По очах бачу, бо вони переможно посміхаються і блискають.
Письменник-природолюб, глибокий знавець таємниць природи, майстер літератури для дітей та юнацтва, що залишив десятки книг для дитячого читача – таким постає Олександр Копиленко. Працював він у літературі 35 років, створив більше 40 книг, вклавши в них енергію душі й серця.
До збірки віршів Олени Журливої "У нашої Наталі" з ілюстраціями увійшли її віршики: "Весна", "Не дівчинка, а квітка", "Моя поличка", "Хазяєчка", "Наш Воркотик", "Гиля, гиля, гусоньки", "Вийшла кізонька гуляти", "Перекотиполе", "Ластівки", "Хто це?", "Сторож", "Холодно, холодно", "Узяла лисичка скрипку", "Хто чим любить ласувати?", "Зима".
Вісім рядків про кожен місяць складають ілюстровану книжечку Олени Журливої "Хто знає, як рік минає". Картинки до неї намалювали художники Іван Макогон та Антон Тетьора.
"У парку, біля школи, сиділа дівчинка. То була Осінь. Вона роздивлялася на розлогого клена і його листя поволі жовтіло. Потім дістала гребінець, і почала розчісувати довгі руді кучері. І враз, подув свіжий, наповнений дощем вітер. — А чого це ти не в школі? Недобре прогулювати уроки, -—- почула вона поряд голос бабусі. — Он чуєш? Дзвоник! Біжи, якраз встигнеш. Школа була поруч. Дівчинка підхопилася..." (Ольга Зубер)
"У парку, біля школи, сиділа дівчинка. То була Осінь. Вона роздивлялася на розлогого клена і його листя поволі жовтіло. Потім дістала гребінець, і почала розчісувати довгі руді кучері. І враз, подув свіжий, наповнений дощем вітер. — А чого це ти не в школі? Недобре прогулювати уроки, — почула вона поряд голос бабусі. — Он чуєш? Дзвоник! Біжи, якраз встигнеш. Школа була поруч. Дівчинка підхопилася. — І то правда! У шкільному дворі багато дерев. От діти зрадіють! — думала вона, стрибаючи стежкою..." (Ольга Зубер)
"Підкралася тихенько до лісу Осінь. Побачила на узліссі самотню Берізку, дістала фарби й давай їй листочки золотом розмальовувати! Аж тут, і Вітер нагодився. Зірвав листочок, закружляв його лісом, та й поклав прямісінько біля Мишачої нірки. Мишка була ще зовсім маленька і не знала, що на світі буває Осінь. І тому, дуже здивувалася, побачивши пожовклий листочок. Вона тихесенько обійшла навколо нього, а потім як підстрибне..." (Ольга Зубер)
"Осінь прийшла, не питаючись. Без запрошення, мов незвана гостя. Лісова миша Люська сиділа на купі хмизу й спостерігала за жовтавим листям, що кружляло в неї над головою, вкриваючи лісову стежку. — Ех! — сумно зітхнула вона, дивлячись довкола. — Оце ще мені ця осінь! Як гарно було влітку: сонечко, зелена травичка. Гуляй, не хочу. А тепер і податися нікуди. Одні калюжі та сухе листя. Та це ще що! Скоро й зима прийде. А Борсук-віщун, лісовий синоптик, передбачив, що зима буде дуже й дуже холодною… Хоча… Якщо згадати, то минулого року він казав те ж саме, а особливого холоду й не було. Тож, може й цього разу минеться… Та все одно, падаюче листя псувало Люсьці настрій, і в неї починалася, як ото кажуть люди, депресія. Про це вона читала в газеті, яку їй приніс дятел Дмитро із села, що поруч з лісом. Люська знала, що люди вміють виготовляти такі газети. Тільки от як вони це робили, вона не могла зрозуміти. У цей час єдине, що її тішило — це ліс..." (Ольга Зубер)
"Маленька Сніжинка відкрила очі та посміхнулася: — Ура! Сьогодні я народжуюся у світ! Вона помахала на прощання Мамі-хмаринці, своїм братам і сестрам-сніжинкам, що також чекали свого часу, і полетіла з неба донизу. Вона падала і співала пісеньку, якої її навчила Мама-хмаринка..." (Ольга Швиденко)
"На зустріч із ніччю день ступає.
Під вербою парубок на дівчину чекає.
Серденько рветься від розпуки:
Холодний вітер шепче про розлуку,
А теплий спогад душу зігріває.
Схрестилися стежини радості та смутку."(Людмила Кибалка)
Осінь у віршах Катерини Перелісної: "Жовкнуть трави в полі", "Осінні танці", "Золота осінь", "Осінній вітер", "Заворожений сад".
"Люблю осінню молодість й красу,
Коли дерева увібрали стигле сонце,
Коли з трави я п'ю живу росу
І залітає листя у віконце.
Люблю і прохолоду як вуаль,
Гарячі барви в золотих стременах,
І мчить їх вітер, як прадавній Пан,
Й купаються вони в гірських озерах..."(Інна Паламарчук)
"А осінь й справді золота,
І ліс, і сад її радіє,
То одягне жовте вбрання,
А то візьме й почервоніє..."(Юлія Хандожинська)
20 липня — День Пророка Іллі (до 01.09.2023 року це свято відзначалося в Україні 2 серпня)
27 липня — День святого Палія (до 01.09.2023 року це свято відзначалося в Україні 9 серпня)
1 серпня — Маковія (Маковея). Свято «Першого Спаса», «Спаса на воді», «Медового Спаса» (до 01.09.2023 року це свято відзначалося в Україні 14 серпня)
6 серпня — Великий Спас (до 01.09.2023 року це свято відзначалося в Україні 19 серпня)
15 серпня — "Перша Пречиста" (до 01.09.2023 року це свято відзначалося в Україні 28 серпня)
29 серпня — "Головосіка" (до 01.09.2023 року це свято відзначалося в Україні 11 вересня)
1 вересня — "Семена" (до 01.09.2023 року це свято відзначалося в Україні 14 вересня)
8 вересня — "Друга Пречиста" (до 01.09.2023 року це свято відзначалося в Україні 21 вересня)
14 вересня — "Здвиження Чесного Хреста" (до 01.09.2023 року це свято відзначалося в Україні 27 вересня)
01 жовтня — свято Покрови Пресвятої Богородиці (до 01.09.2023 року це свято відзначалося в Україні 14 жовтня).
26 жовтня — Святого Дмитра (до 01.09.2023 року це свято відзначалося в Україні 8 листопада)
28 жовтня — День святої П'ятниці (до 01.09.2023 року це свято відзначалося в Україні 10 листопада)
1 листопада — Кузьми-Дем'яна (до 01.09.2023 року це свято відзначалося в Україні 14 листопада)
8 листопада — День святого Михайла (до 01.09.2023 року це свято відзначалося в Україні 21 листопада)
"Золота осінь... Ах, як не хочеться листу з дерева падати,— він аж ніби кров’ю з печалі налився і закривавив ліси. Сумовито рипить дуб, замислився перед зимовим сном ясен, тяжко зітхає клен, і тільки берізка, жовтаво-зелена й «раскудря-кудря-кудрява»,— ген там на узліссі білявим станом своїм кокетує, ніби на побачення з Левітаном жде чи, може, Чайковського на симфонію викликає..." (Остап Вишня)
