Осінні вірші Катерини Перелісної

Катерина Перелісна

ЖОВКНУТЬ ТРАВИ В ПОЛІ...

Жовкнуть трави в полі,
Квіти у ліску,
Облітає листя 
Із дерев в садку.

Сумно вітер виє,
Гілочки лама,
Плачуть хмари сиві — 
Сонечка нема.

І пташок не чути 
В полі і садках,
Листячко зів’яле 
Мокне на стежках.

* * *

ОСІННІ ТАНЦІ

Тут як зірвуться листочки
із дубка,
із вербички, із берези,
із кленка,—
хто червоний, хто жовтавий,
хто рудий,
а хто трішечки зелений —
молодий.
Як закрутяться у танці
угорі!
І низенько над землею,
у дворі.
Вітер кинувся за ними:
— Ой, ду-ду! От хто вміє танцювати
до ладу!

* * *

ЗОЛОТА ОСІНЬ

В парках і садочках
на доріжки й трави
падають листочки
буро-золотаві.
Де не глянь, навколо
килим кольористий,
віти напівголі,
небо синє чисте.
Метушні немає,
тиша й прохолода.
Осінь золотая
Тихо-ніжно ходить.

* * *

ОСІННІЙ ВІТЕР

Ой, шумить холодний вітер,
Аж гуде,
Жовте листячко тріпоче
Де-не-де,
А берізка гілочками
Вся тремтить:
«Ой, не рви ти, вітре, коси
Хоч на мить!
Бо замерзну я без листя
У снігу!»
Вітер листя обриває:
«Гу-гу-гу!
Не замерзнеш ти під снігом,
А заснеш,
А навесні свіжі коси
Заплетеш».

* * *

ЗАВОРОЖЕНИЙ САД

Ще учора чорнобривці
майоріли у садку,
і жоржини красувались
за шипшиною в кутку.

А сьогодні... Де все ділось?
Білим снігом замело —
ні жоржин, ні чорнобривців,
наче їх і не було!

Біля ґанку вишня — біла,
наче знову зацвіла,
а ялинка на верхівку 
білу шапку натягла.

Біло, тихо все навколо,
- хтось садок заворожив
і пухкий сріблястий килим
самоцвітами розшив.