Осінні поезії від Юлії Хандожинської


 

Осінь. Світлина Олени Єременко.

 

 

 

Юлія Хандожинська

ВЧОРА БУЛО ЛІТО...

Вчора було літо ще таке зелене     
І сміялось сонце променем ясним,
А сьогодні жовтий чуб в старого клена,
Ніби, уночі  щось сталося із ним.

Пожовтіло листя, помарніло листя.
Цілу ніч похмуро, цілу ніч дощить.
Відшуміло літо тепле, урочисте.
Осінь жовтокрила, ніби птах, летить.


* * *

 

А ОСІНЬ Й СПРАВДІ ЗОЛОТА

А осінь й справді золота,   
І  ліс, і сад  її радіє,
То одягне жовте вбрання,
А то візьме й почервоніє.

А що вже дикий виноград,
Сором'язливо зашарівся,
І щоб усім не заважать
На старий клен, як кіт, поплівся.

Нехай  ще  осінь  золотить,
Багрянець сяде між гілками,
І неба чистого блакить
Впаде на воду острівками.

 

* * *

 

ЛИСТОПАД

Відшуміло листя золотаве,
Вкрило землю, мов бажаний гість.
На узліссі лиш шумлять заграви
Золотим шнурочком із беріз.

Вітер позолоту не зриває,
Мається у купелі гілок,
Ніби якусь милість до них має
І не відпускає ні на крок.

Обрій оксамитом запалиться,
На берізки зиркне крадькома,
Як вони тендітні,  білолиці
Ще чекають сонечка й тепла.

Та дощі косматі, навіжені
Змиють все, як повінь навесні,
І один за одним, мов шалені,
Полетять листочки до землі.

 

 

 

Осінь. Світлина Олени Єременко.

 

 

 

ОСІНЬ В ЛІСІ ПОХОДИЛА...

Осінь в лісі походила,
Жовтим листям потрусила.
Гарно все поприбирала
Килими повистиляла,
Залишила лиш ялинку
Зайченятам на хатинку.

 

* * *

 

ХОДИТЬ ОСІНЬ ПО САДОЧКУ

Ходить осінь по садочку
В позолоченім віночку,
Одягає всі листочки
В жовті вишиті сорочки.

В кошик яблука збирає,
До комори відправляє.
Із тонкої павутини
Випліта свої картини.

Ходить осінь і сміється,
Бо усе їй удається!

 

 

 

На відео: Юлія Хандожинська. Вірш "Ходить осінь по садочку".

 

 

 

ОСІНЬ ЯК ТА ЛИСИЧКА

Осінь, осінь, осінь!     
Ти, як та лисичка,
Маєшжовту шубку,
Маєш хитру звичку.

Сонечком смієшся,
Дощиками росиш,
У лісок осінній
На грибочки просиш.

 

* * *

 

ТИХО ОСІНЬ ЙДЕ

Тихо осінь йде, ступає,
3 жменьки дощик висіває,
Вітром чеше довгі кіски
У вербички і в берізки.

Хилить трави на покоси
Прохолодна, тиха осінь.
Лиш калина урочисто
Одягнулася в намисто!

 

 

 

На відео: Юлія Хандожинська. Вірш "Тихо осінь йде, ступає...".

 

 

 

ВІДЛЕТІЛИ ПТАШЕЧКИ

Відлетіли пташечки,
Голосів не чути,
Тільки вітер тополину
Наче, дзигу, крутить.

За хмаринку все частіш
Сонечко сідає,
У  рум'янім капелюшку
Осінь заглядає.

 

* * *

 

ПІДКРАДЕТЬСЯ ОСІНЬ...

Підкрадеться осінь,
Як руденька кішка,
Підфарбує листя
В клена і горішка.

А зелені трави
Жовтим підмалює,
Килимок простелить,
Там і заночує.

А на ранок сивий
Туман погукає,
Який в чистім полі
Всю ніч спочиває.

 

 

 

На відео: Юлія Хандожинська. Вірш "Підкрадеться осінь, як руденька кішка".

 

 

 

ВЖЕ АКАЦІЇ МАЛЕНЬКІ..

Вже акації маленькі
Піджачки вдягли жовтенькі,
А тополі і кленочки —
Позолочені сорочки.

Горобина у намисті
Запишалася у листі.
А маслята жовтолиці
Заховались під ялиці.

 

* * *

 

КАШТАН З ДЕРЕВА ЛЕТІВ

Каштан з дерева летів,
Кожушок свій загубив.
Хто не йде, каштан чіпає,
Бо усім він заважає.

Десь взялося кошеня,
І каштанчик навмання
Полетів, мов горобець,
Через стежку навпростець.

Біля тину зупинився,
Все навколо подивився,
Глянув, гарна є новина —
Спить під тином кожушина.

 

 

 

На відео: Юлія Хандожинська. Вірш "Каштан з дерева летів".

 

 

 

ДИВУВАЛАСЬ БУЗИНА

Дивувалась бузина —
Чорна намистина.
А у мене осінь,
Осінь за плечима.

Грушечки медові,
Сливи сивоокі
І безмежно сині
Небеса глибокі.

 

* * *

 

ЩЕДРА ОСІНЬ ЗАВІТАЛА

Щедра осінь завітала,
Ліс  і гай розфарбувала
Доторкнулась до вербички,
Пожовтіли її стрічки.

У вишневому садочку,
Вишням вишила сорочку.
Лиш ялинку не прибрала,
Що на пагорбі дрімала.

 

 

 

Осінь. Світлина Олени Єременко.

 

 

 

ВІТЕР ЛИСТЯЧКО ЖЕНЕ

Вітер листячко жене
Садом у долину,
Зашарілися пацьорки
Рясно в горобини.

І все меньшенько тепла
В сонечка на віях,
Мабуть, вітер те тепло
Літечком розвіяв.

 

* * *

 

ВІТЕР

Вітер довгим вусом водить
Сперечатись не виходить.
Вчора був з тепленьким літом,
А весною — з білим цвітом.

А сьогодні в гості просить
На гостину тепла осінь.
Ну, а завтра по сніжку
Пробіжусь у кожушку.

 

* * *

 

ДЕ Ж ЦЕ ЛИСТЯЧКО ПОДІЛОСЬ...

Де ж це листячко поділось,
Деревцята голі.
Геть, ну геть усе опало,
Сумно так довкола.

Лиш один листок маленький
Якось залишився
На тоненькій павутині
Вушком зачепився.

Візьму його на долоньку,
Занесу до хати,
І в букварику залишу
Зиму зимувати.

 

Поезії надіслані авторкою спеціально для читачів "Малої Сторінки".

 

 

 Дивіться також на "Малій Сторінці":

Юлія Хандожинська. Твори для дітей (вірші, казки, інсценівки)

"Яка красива у нас мова:
І калинова, й малинова,
Дзвінка, барвиста, голосиста,
І як сльоза — джерельно-чиста.
Із вуст в вуста передається,
Як тепле сонечко, сміється,
Виразна, сильна і багата,
Окраса в будні і на свята!"

(Юлія Хандожинська)

 
 
Вірші про осінь
Вірші Марійки Підгірянки, Ліни Костенко, Юрія Клена, Якова Щоголіва, Катерини Перелісної, Тамари Коломієць, Андрія М'ястківського, Анатолія Камінчука, Ганни Черінь, Марії Хоросницької, Наталки Поклад, Оксани Кротюк, Віктора Терена, Анатолія Качана, Валентини Каменчук, Тетяни Винник та інших українських авторів - у добірці поезій про осінь.

Останні коментарі до сторінки
«Осінні поезії від Юлії Хандожинської»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар
Топ-теми