Петро Сингаївський. "Все навколо ніби в самоцвітах" - добірка віршів для дітей

      Петро Сингаївський 

ВСЕ НАВКОЛО НІБИ В САМОЦВІТАХ

Все навколо ніби в самоцвітах.
Може, то й для мене зокрема
Білі-білі рушники на вітах
У саду розвішала зима?

І зоря ранкова злотом чистим
Рушники ті дивно вишива.
Навіть вітер ходить урочисто
Так, щоб не хитались дерева.

* * *

ВИШИВАНКА

Ми своїми вправними руками
Вишивали рушничок для мами,
Щоб на свято маму привітати,
Нашу радість їй подарувати.
Є на ньому півники святкові,
Є на ньому квіти малинові,
Щоб на свято маму привітати,
Нашу радість їй подарувати.
Синя нитка – птиці прилітають.
А червона – квіти зацвітають,
Щоб на свято маму привітати,
Нашу радість їй подарувати.
Листя вишиваємо ласкаве,
Щоб на свято маму привітати,
Нашу радість їй подарувати.

ЗІРКА

Ось і вечір. Потемніло. 
На кущах туман повис. 
Бачу: зірка небосхилом 
Покотилася униз.

Певне, десь вона за гаєм В
пала в трави, у росу. 
Вранці зірку відшукаю 
І додому принесу!

* * *

ДОЩИК

Дощик, дощик, дощеня 
Біг за мною, мов щеня, 
Вже торкавсь мені до ніг, 
Та я скочив за поріг.
Вбіг би дощик і до хати, 
Та закрила двері мати.

* * *

ВЕСЕЛИЙ ТАНОК

Йшли у гості сироїжки, 
Заросили білі ніжки.
А опеньки їх зустріли, 
Обсушили, обігріли.
І в танок пішли раденькі 
Сироїжки і опеньки.
Засміявся навіть пень:
— Ой, який веселий день!

* * *

СИРИЙ ПИРІГ

Сів метелик на слона 
І поїхав до млина.

Повертались навпрошки 
І везли мішок муки.

Переходили ріку,
Намочили в ній муку.

Кажуть: «Вийдем на лужок 
І замісим пиріжок.

Ждати довго не прийдеться —
Він на сонечку спечеться...»

Замісили вдвох пиріг 
І поклали на моріг.

Ждуть і ждуть... Надходить осінь, 
А пиріг сирий і досі.

* * *

СОНЕЧКОВА ПОРАДА

Гостює сонечко в саду 
За срібними гілками,
І я до нього знов піду 
За світлими думками:
Про теплі дні, про літні дні, 
Про маму і про тата.
І скаже сонечко мені:
«А ти рости, кирпата!
Тобі радіють сад і гай,
І заєць, і синичка,
От і про них не забувай, 
Хоч ти і невеличка!»

* * *

ЧЕРВЕНЬ СІНО КОСИТЬ

Вранці трави з росою 
Червень косить косою,
А навколо, навколо 
Сяє світ червіньково: 
Червоніють хмарини,
І палають жоржини,
І черешні червоні... 
Червень став: притомився, 
Личком розчервонівся,
Піт стирає зі скроні.
А тепер тут косарка 
Працюватиме шпарко —
Іч, яка!
А зимою травиця 
Для корів пригодиться: 
Будуть повні дійниці 
Мо-ло-ка!

* * *

СМАЧНІ ГРУШКИ

Рано-вранці голуби 
Полетіли по гриби.
На узліссі — груші-дички,
А на них — смачні гнилички.
І напевно, тих грушок 
Можна з’їсти хоч мішок.
Тож забули голуби,
Що летіли по гриби.

* * *

ХЛОПЧИК-ОГІРОЧОК

Вийшов огірочок
Вранці на горбочок:
— Як навколо гарно,
Тихо і не хмарно!

Сонечко пригріло,
В росах заяскріло —
Миттю огірочок
Сів у холодочок.

Раді мама й татко:
— Мудре в нас хлоп’ятко!

* * *

ЯЛИНКА

Де й поділись заметілі 
Із морозами й вітрами, 
Лиш тумани сніжно-білі 
Ходять-бродять вечорами.

Понад лугом, понад ланом, 
Біля тину, біля хати... 
А ялинка за туманом – 
Як ведмедик волохатий. 

Ніби вибігла із гаю 
Й зупинилась на узгір'ї – 
І чекає-виглядає, 
Чи не йдуть за нею звірі.

* * *

СНІГ

Пада сніг, пада сніг
На розбіжини доріг,
І на гори, й на долини,
І на сосни, й на ялини...

Так навколо чисто,
Тихо, урочисто.
Вийдеш, станеш на поріг:
Жаль топтати білий сніг...

ПЛИСОЧЧИНА КОЛИСКА

Звуть пташину просто, 
Звуть пташину — плиска. 
А у неї хвостик — 
Начебто колиска.
Плисочка гойдає 
Дівчинку-веснянку 
Й ніжно їй співає 
Пісню-колисанку.
Щоб росла швиденько, 
Щоб була гарненька.

* * *

 
СИНИЧКА

У саду літа синичка:
— Тінь-тінь-тінь! Тень-тень-тень! 
Мов маленька садівничка, 
Хазяйнує день у день.

Кожну гілочку малу 
Огляде синичка 
І співає дню хвалу, 
Як моя сестричка.

Цілий рік, цілий рік 
Чути пісню звіддалік:
— Тень-тень, тінь-тінь, 
День-день! Світдінь!

І співа про сад вона, 
Про міста і села. 
В неї пісня лиш одна, 
Та зате весела!

* * *

 
СЛИВКА

Сливку якось навесні 
Посадив я при вікні.
Дощик їй давав водичку, 
Вітер гладив, як сестричку.

А у сонячну погоду 
Я їй сам приносив воду.
І від бурі вперта сливка
Не схилилась все одно.

А тепер уже велика — 
Заглядає у вікно!

* * *

По вишневому садку, 
По стежині, в холодку 
Аж до броду-переброду 
Каченята йшли по воду.

Научала качка-мати: 
— Буду хліб я учиняти, 
Тож підіть до річки, 
Принесіть водички.

От ідуть назад манюні, 
Хоч поплавать хочеться, 
Та несуть води мамуні, 
А відеречка повнюні — 
Через край хлюпочеться.

Каже мати: — Молодці! 
Буде й хліб вам і млинці!

* * *

Намалюю ліс і річку,
А над лісом — літака,
Він повісив білу стрічку —
Ой рівнесенька ж яка!

Гляну в небо — от обидно,
Запізнилась я на мить:
Літака уже не видно,
Тільки стрічечка висить.

* * *

ЗАЙЧИК У ТРАМВАЇ

Вскочив зайчик у трамвайчик, 
Тільки це ж іще не все. 
Сів. Купив квиточка зайчик, 
А трамвайчик не везе.

Бачить зайчик: входить котик 
З вусами вже сивими, 
А в руках у нього кошик 
З яблуками й сливами.

Поступився місцем зайчик 
Котику старенькому, 
І повіз чимдуж трамвайчик 
Та іще й подзенькував!

* * *

МОЛОТОЧОК

Молоточок-молодець,
Ось гвіздок, а он стілець.
Я гвіздочок за гвіздочком 
Забиваю молоточком.

Гляньте — за хвилинку 
Приладнав я спинку,
А тоді ще трішки 
Підкріпив дві ніжки.
Мов новий тепер стілець: 
Молоточок — молодець!

* * *

 
НАШІ ДРУЗІ РОБОТЯЩІ

Січень

— Січень, січень, не січи: 
Печуть мати калачі.
Зупинись, подивись у віконце: 
Калачі у печі наче сонце!

— Калачі давно вже бачу! — 
Січень нам відповіда. 
— Маю вдачу не ледачу,
І швидка моя хода.

Більше снігу намету, 
Потім снідати прийду.

Лютий

Пильно стежить місяць Люти
Чи ставок у лід закутий,
Щоб дзвенів, мов скрипка.
Сяють в інеї дерева,
І, неначе кришталева,
Сяє кожна шибка.
— Я заграю вам на лютні
Про весняні дні майбутні,
Зачекайте трішки.
Я, хоч Лютий,— не лютую,
А для Весноньки готую
З кришталю доріжки

Березень

Що ти, Березню, привіз
Для своїх сестер-беріз?
- Золоті сережки,
Ниток для мережки,
Ще й для кожної — тепла,
Щоб хорошою росла.
Та не тільки для сестер —
Буде тепло всім тепер!

Квітень

У місяця Квітня —
Дорога досвітня.
Від хати до хати
Іде до схід сонця
І стука в віконця:
— Пора вже вставати!

У місяця Квітня —
Сорочка новітня.
Бо вміє він шити.
І люба турбота,
Щоденна робота:
Вирощувать квіти!

Травень

— Бджілко, бджілко, ти куди?
— На луги та у сади
Медовиті й запашні.
Здрастуй, Травню, здрастуй!

Мною Квітень-першоцвіт
Передав тобі привіт,
Тільки хмаркою мені
Сонечка не застуй.

— Бджілко, трішки зачекай,
Чуєш, просять поле й гай:
«Весно, Весно, дай дощу
Теплого й рясного!»

Стихне дощик-хлібодар,
Вийде сонце із-за хмар —
Назбираєм досхочу
Меду золотого!

Червень

Вранці трави з росою
Червень косить косою,
А навколо, навколо —
Сяє світ червіньково:
І довкола хмарини,
І веселі жоржини,
І черешні червоні...
Червень став: притомився,
Личком розчервонівся,
Піт стирає зі скроні.
А тепер тут косарка
Працюватиме шпарко,
І яка!
А зимою травиця
Для корів пригодиться:
Будуть повні дійниці
Мо-ло-ка!

Липень

1
Липень липовий цвіт 
Нахилив до воріт, 
Каже: — Чуєте, люди, 
Кличу бджіл звідусюди: 
Цілий рік кожна хата 
Буде медом багата.
А ще в мене доволі 
Є роботи і в полі. 
Треба йти подивиться, 
Як там жито й пшениця: 
Чи достигли вже гарно, 
Чи працюєм не марно...

2
Кожна липа, ніби вулик, 
Пахне медом і гуде. 
Звірина й птахи почули, 
Що Пилипко в гай іде. 
І Пилипка просить гай: 
«Щось веселе нам заграй!»
Як почав хлопець грати, 
Всі пішли танцювати:
І вовки, і лисиці, 
І зайці, і куниці, 
І найменше пташа 
У танок поспіша!
Танцювали, співали, 
Скрипаля вихваляли. 
За таку насолоду 
Скрипалю в нагороду 
Прикотив у ту ж мить 
Діжку меду ведмідь.

Серпень

Зріють яблука і груші,
Наче зорі на гілках.
Серпень ходить і ворушить
Житні вуса на валках:

— Я сьогодні у степи
Повиводжу не серпи,
А комбайнів лави!
На комбайновім гербі
Сяє сонце у серпі,
У яскравім золоті
На серпі і молоті!

Вересень

Звозить Вересень в комори
Кавуни і помідори,
Спілих яблук, груш і слив 
Цілі гори натрусив.

Йде до гаю, де гриби
Виростають щодоби.
На чолі іскриться піт -
Сто турбот і сто робіт.

Недаремно рано встав —
І на пошуки:
Глянь, грибів яких набрав
Повні кошики!

Вересковою хустинкою
Витер Вересень чоло —
І поніс гриби стежинкою
З гаю — в місто і в село.
 
 
Жовтень

Носить листя їжачок, 
Утепля хатинку,
То лягає на бочок,
То ляга на спинку.
Хвалить вітер їжака: 
— Тепла хатонька яка! 
Листя ще я насушу 
І тобі допоможу: 
Як у хатку ти зайдеш — 
Листям зверху вкрию. 
Ти морози переждеш, 
Переждеш завію!

Листопад

Листопад. Падолист.
Тихий сад. Вітру свист.
Ходить садом Листопад,
Підміта чистенько сад.
Дерева обв’язує,
Лагідно приказує:
- Працювали ви ударно,
Все зробили, хто що вмів,
А тепер спочиньте гарно
До весняних теплих днів.

Грудень

— Мало няні снігу,—
Тато промовля,—
Мало буде сміху
Влітку на полях.
Гульк — аж по стежині
Грудень гордо йде
І рої сніжинок
У поля веде.