«Ліза та цюця П.» – справжня пригодницька історія про пошуки вірних друзів: зі шпигунами, таємними агентами-горобентами, Кущовою Тітонькою та ще багатьма героями з чудернацькими прізвиськами, яких вигадала письменниця Лариса Денисенко. Ця книжка – перша збірка творів для дітей відомої сучасної письменниці. Авторка вдало використала дотепну дитячу звичку давати предметам свої власні назви з тим, аби вони ожили і заговорили, й наповнила цими фантазіями книгу. Це історія про те, як Ліза вигадала Цюцю П. та пішла її розшукувати. Маленька героїня казки Лариси Денисенко нікого не залишить байдужим. Адже вона знайшла власний спосіб спілкування зі світом, працює, не покладаючи рук, і сміливо долає перешкоди.
Цю книгу Лариса Ніцой написала багато років тому, але деякий час не наважувалася на її публікацію, тому що вважала, що суспільство може не сприйняти подібну дитячу книгу, написану в веселому пригодницькому стилі. Головний герой книги - хлопчик на ім'я Олег. Розумний, начитаний, кмітливий і ... в інвалідному візку. Через непристосованості школи до інвалідного візочка Олегу доводиться вчитися вдома. Але одного разу головний герой разом зі своїми кращими друзями Любомиром і Василиною відкривають для себе свою школу з абсолютно нової сторони. Виявляється, раніше їх звичайнісінька школа була палацом. А де палац, – там скарб і пригоди. Разом трійця вирушає на пошуки скарбів, не останню роль в яких виконають дві бабусі головних героїв.
Часто дітки лякаються зовсім звичних речей. Якесь маля боїться гусені, хтось — жабки, а героя цієї книжечки налякав місяць. Казки Лариси Міцой завжди мають щасливий кінець, тож і ця маленька історія завершиться щасливо: Ярик і місяць стануть друзями.
"Щипати за щічку - має таку звичку.
Холодом лякає, сніжком посипає.
Заморозила річки, всіх вдягнула в кожушки,
В рукавички і вушанки. В сніжки гратись поспішає.
Хоч холодна це пора, діткам - весело: ...!" (Лариса Новацька)
"Ішла Марія, Божа Мати, зі святим Іосифом у гостину до своєї тітки Єлисавети. Вони втомилися, бо день був дуже гарячий. Дорога вела степом, де росла тільки усохла травичка — ніде ні деревця, ні джерельця. Аж ось серед рівнини вони побачили одним одне невеличке дерево. Під деревом сидів вівчарик. Кругом нього паслися вівці; скубали суху траву, але вона їм не смакувала, бо хотіли пити..." (Роман Завадович)
"Нічого не бракувало малому Миколі – ні одежі, ні смачної їжі. Та він був сирота, мама померла рано, за нею тато. Хлопчик ріс під опікою чужих людей. Він часто виходив на вулицю погратися з дітьми. Це були діти небагатих батьків. Жили вони в глиняних хатках, спати вкладалися без вечері. Миколай їх жалів, але не знав, як їм допомогти..." (з легенди)
Цю легенду про українську вишиванку записано від І. М. Розвадовського (1918 року народження) у місті Теребовлі, що на Тернопільщині, у 1978 році.
"Небо глибоке засіяне зорями,
Що то за божа краса!"(Михайло Старицький)
"Після жнив залишилася на полі пшенична зернина. З нетерпінням чекала вона дощу, щоб заритися в сиру землю до настання холодів. Мимо пробігала мурашка й помітила зернину. Зраділа знахідці, узяла на спину важку ношу й повільно поповзла до мурашника, щоб до вечора встигнути додому..." (Леонардо да Вінчі)
"... Велике діло — проженуть!
Не можна в двері — я в кватирку
Або пролізу в іншу дірку —
І зась усім!
Нехай ся байка мухам буде,
Щоб не сказали часом люди,
Що надокучив їм."(Леонід Глібов)
Леонід Глібов народився у українському селі Веселий Поділ на Полтавщині. Змалку мав добру душу і чутливе серце. Захоплювався книгами, і сам почав писати: поезії, казки, байки.
Леонід Зіновійович Куліш-Зіньків — відомий український письменник, класик дитячої літературипоет-гуморист, автор дитячих віршів, краєзнавець, публіцист, член Національних спілок письменників і журналістів України, лауреат премії ім. В. Кобилянського, дипломат Всеукраїнського конкурсу "Байка - 2001", лауреат премії республіканської газети "Веселі вісті".
"Стала ранком
Я на ґанок
І сказала:
— Добрий ранок!
Сонцю, полю
І травичці,
Добрим людям,
Тихій річці...
Добрий ранок,
Світе мій,
Мирний, чистий,
Голубий!"(Леонід Куліш-Зіньків)
"Чути мишки голосок:
— А я знайшла колосок.
Завтра знахідку таку
Змолочу я на току.
Післязавтра у млині
Змелють зерна ці мені.
Знов до нірки поспішу,
Швидко тісто замішу.
Спечу діткам невеличкі
Смачні дуже палянички."(Леонід Куліш-Зіньків)
До добірочки казок та оповідань Леоніда Куліша-Зіньківа увійшли такі:
Рано і пізно
Мізинчик
Ящірка і Крокодил
Добрий Ведмедик
Чому сховалась Гумка
Чарівне люстерко
Як Сергійко не став пастушком
Чому б’ють подушку
Багатий Зайчик
Як тигр на кішку перетворився
Крокодилячі сльози
Місяць, зорі і злий чарівник
Як Зайчик Лисичку обхитрив
Борсучок, який умів малювати
Казка про хлопчика Сяк-Така
Зайчик Чорне Вушко і солодкі сни
Синочок сонечка
"Уранці біля хати
Малесенькі сліди:
Зайчаточко вухате
Приходило сюди.
Стояло біля хати,
Ступило на поріг,
Хотіло нам сказати,
Що випав перший сніг."(Леонід Куліш-Зіньків)
Прекрасні дитячі вірші відомого українського поета Леоніда Куліша-Зінькова про кожен із дванадцяти місяців року: січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень зі збірки "Сонячний дощик".
"А у бабці сови
Внученяток дома дві.
Окуляри бабця має,
Казочки для них читає.
Сич купив веселу книжку
Про комарика і мишку."(Леонід Куліш-Зіньків)
"Наш ведмідь — солодкоїжка,
Біля нього меду діжка,
Банка повна і дві ложки,
А він просить іще трошки. "(Леонід Куліш-Зіньків)
"Чув Івасик у ставку
Скоромовку ось таку:
— А я щука — риба хижа
Малі мальки — моя їжа,
Я недобра, навіть зла,
В мене зуби, мов пила.
Закидає хлопчик хутко
У став синій довгу вудку:
— А я, щуко, рибачок —
Упіймаю на гачок."(Леонід Куліш-Зіньків)
