"Ледача подушка", оповідання Василя Сухомлинського

Василь Сухомлинський

ЛЕДАЧА ПОДУШКА

Оповідання

Маленькій Яринці треба рано-рано вставати, до дитячого садка йти.
А не хочеться, ой, як не хочеться!
Увечері й питає Яринка дідуся:
— І чого це я рано ніяк не прокинуся?
— Це подушка в тебе ледача, — каже дідусь. — Ото саме тоді, як вставати не хочеться, візьми її, винеси на свіже повітря і добряче вибий — вона й не буде ледача...
Другого дня, рано-пораненьку, знов не хочеться вставати Яринці.
Але ж треба подушку провчити, лінощі з неї вибити!
Схопилась Яринка, швиденько одяглася, взяла подушку, винесла на подвір'я, поклала на лавку — та кулачками її, кулачками. Вернулась до хати, поклала подушку на ліжко — й умиватися.
Кішка на дереві нявчить. За вікном вітерець гуде. І дідусь у вуса усміхається.

За матеріалами: "12 місяців", настільна книга-календар, 1983, стор. 155.

Більше творів  для дітей Василя Сухомлинського на нашому сайті:

У 1926 - 1933 роках В. О. Сухомлинський навчався у Василівській семирічній школі, де був одним з кращих учнів. Вчився добре, старанно, любив читати, гарно малював. Щоб зібрати гроші на книги, фарби, зошити, разом з однолітками та братами ходили на Новий рік посівати та щедрувати, а літом працював у колгоспі. У дитячому садку, який діяв в колгоспі на період літніх канікул йому доручали бути помічником вихователя. Він доглядав малюків, розповідав їм казки, читав книжки, проводив веселі ігри. Тому і вибір професії був не випадковий.