На відео: Ксенія Бондаренко. Дитяче оповідання "Даринка й синичка".
Ксенія Бондаренко
ДАРИНКА Й СИНИЧКА
(оповідання)
Даринка йшла за дідом по стежинці, яку він розчищав від снігу. Йшли ближче до лісу. Був місяць лютий. Недаремно він отримав таку назву. Зима наче відчувала, що ґаздує останні дні і незабаром поступиться весні. Тому вона накидала снігу так багато, що дерева загорнулися в нього, немов в пухові хустки. Було занадто холодно. Дівчинка одяглася тепло, та мороз в'їдався в одяг і починав дошкуляти і кусати. Щічки одразу розчервонілися, мов стиглі осінні яблука, а вії вбралися в біле пір' ячко від морозу. Даринка вже хотіла кликати діда додому, бо її ніжки пекли й просили тепла. Та вона мала допомогти дідусеві. Там, в лісі, пташки та дрібна звіринка потребували людської допомоги. Ягідки і насінинки заховалися глибоко в снігу. Останні дні хурделило безперестанку, а поле, село та ліс замело. У пташок навіть не було можливості вилетіти у пошуках їжі. Дідусь набив торбину горіхами, насипав зерна, налив гарячої води в пляшку. Вони йшли в знайоме місце. Місце, яке добре знали лісові друзі. Годівнички, мов гойдалки, кружляли, закликаючи до себе.
– Ось і прийшли. Даринко, бери горіхи та купками клади в годівнички. А я насиплю зерна та наллю теплої води. Дивись, як радіють нам, цвіріньчать! Красуні! Синички! Гееей, налітайте!
Не встигли Даринка з дідом відійти в бік, як пташечки почали галасливо снідати. Дід досипав ще зерна і попрямував до онучки.
– Ходімо, люба. Ти, мабуть, дуже змерзла й зголодніла як оті синички. Не снідала ж бо!
Раптом Даринка недалечко побачила маленьку жовту цяточку, що виднілася з-під снігу. Вона обережно відгорнула сніг, а під ним лежала знесилена пташечка.
– Діду, діду, синичка... Діду... Вона... вона... – гарячі сльози полилися по щічкам Даринки.
– Жива! Хутко ховай її, обережно, щоб не нашкодити й ходімо додому.
Даринка розв'язала теплу бабусину хустку, що прикривала її груди й ніжно притулила до серця пташку. Загорнула себе й синичку в хустинку й побігла, а дідусь лише встигав наздоганяти онуку. Серце Даринки то тріпотіло, то завмирало, прислуховуючись, чи дихає пташеня. Воно було кволе, мороз та голод знесилив його. "Лиш би встигнути, ще трішечки..." – дівчинка шепотіла увесь час, поки бігла додому. Вже й мороз не здавався їй таким страшним, навіть стало жарко.
Вдома Даринка поклала синичку в кошик з соломою біля груби. Саме на тому місці, де полюбляв спати кіт Крутик, якому довелося перейти до курей в курник. Дівчинка напувала пташину теплою водою та не відходила ні на крок. Їсти пташка не мала сил. Даринка була засмучена. Адже вона хотіла врятувати пташку!
– Дай їй відпочити. Всьому свій час. Ще політає твоя Синька! – заспокоював онучку дід.
І справді, під вечір синичка клюнула одне зернятко, яке одразу ж й вивалилося з її дзьоба, потім друге, третє...
– Їсть, діду, Синька почала їсти! – ковтаючи від хвилювання слова, закричала Дарина.
– Злякаєш, чого кричиш? Тихіше. – дідусь усміхнувся й пішов майструвати годівнички, аби причепити їх у дворі.
Минали дні. Даринка полюбила Синьку й добре доглядала її. Пташечка ще трохи була слабкою. Жила вона в невеличкій клітці. Синичка звикла до дівчинки і сміливо дзьобала зерно з Даринчиних рученят.
Настала весна. Потеплішало. Горобці на радощах копирсалися в талому снігу, а сонце яскраво світило й торочило з нього струмочки води. Небо розлилося свіжою блакиттю, а земля почала дихати. Пахло щастям. Синька тихенько сиділа в клітці набундючена й сумна.
– Час. Треба пташку відпускати, бо захворіє і ніяке смакотиння та ліки не допоможуть їй. – сказав дідусь.
– Що з нею трапилося, діду? Ще кілька днів тому вона була грайливою. – засмучено проказала Даринка.
– Синька хоче обійняти небо, політати, їй треба воля. Вона виросла на свободі. Без неї загине.
– Але ж, діду, я її дуже люблю. І Синька звикла до мене. Їсть з долоньок, радіє, коли я з нею. Як же я її відпущу?
Дідусь більш нічого не промовив. Дівчинка ще деякий час сиділа біля синички мовчки і лише сльози виблискували в оченятах дитини. Даринка взяла клітину й понесла у двір. Відчинила дверцята й пташка радісно випурхнула. Даринка спостерігала, як цяточка в небі зменшувалася, а потім зовсім щезла. Дівчинка не хотіла відпускати Синьку. Та вона дуже любила її і не хотіла завдати шкоди. Думки про те, що пташці добре, зігрівали дитину.
Через кілька днів онучка з дідом поралися біля годівничок на городі. Раптом Даринка побачила зграю синичок, що прямували до годівнички. Даринка по звичці виставила долоньки з зерном. Так вона годувала завжди Синьку. Одна з синичок, що прилетіла останньою, радісно цвірінькнула й сіла Даринці на долоньку. Вона зацікавлено розглядала дівчинку і ніби сміялася.
– Синька! Моя люба Синька! – прошепотіла Дарина.
Кожного дня Синька прилітала до годівнички, а Даринка чекала та поштувала пташку найсмачнішими зернинами.
Матеріали люб'язно надіслані авторкою спеціально для читачів "Малої Сторінки".
"Народилася я на Одещині, де й мешкаю зараз. Маю двох діточок. Писати дитячі вірші почала несподівано для себе. Перший віршик з'явився в серпні 2020 року, а вже через два місяці віршиків назбиралося на цілу збірку. Тому разом з читачами було вирішено видати збірку дитячих віршів для дорослих і маленьких під назвою "Веселе подвір'я". Радітиму, якщо малятам сподобаються мої твори." (Ксенія Бондаренко)
Читайте також на "Малій Сторінці":
На цьому терені - оповідання для дітей - працювала ціла плеяда видатних українських письменників. У цьому розділі читайте оповідання, що написали: Андрусяк Іван, Артамонова Віра, Бабанський Пилип, Бабкіна Катерина, Багмут Іван, Близнець Віктор, Бондарчук Андрій, Буцень Олег, Васильченко Степан, Васильчук Віктор, Вдовиченко Галина, Вздульська Валентина, Вінграновський Микола, Винниченко Володимир, Вишня Остап, Воронина Леся, Галина Мирослава, Гончар Олесь, Грінченко Борис, Гуцало Євген, Григорук Анатолій, Давидов Анатолій, Демченко Галина, Денисенко Лариса, Дерманський Олександр, Довженко Олександр, Донченко Олесь, Дяченки Марина та Сергій, Іваненко Оксана, Йогансен Майк, Живка Зоряна, Забіла Наталя, Караванська Оксана, Кара-Васильєва Тетяна, Кибалка Людмила, Коломієць Тамара, Копиленко Олександр, Король Петро, Костецький Анатолій, Коцюбинський Михайло, Кочубей Саша, Красицька Людмила, Кротюк Оксана, Кузьменко Дмитро (Кузько Кузякін), Лепкий Богдан, Лотоцький Антін, Лущевська Оксана, Магера Микола, Малетич Наталка, Малицька Костянтина (Віра Лебедова), Малкович Іван, Мацьків Олена, Мензатюк Зірка, Міхаліцина Катерина, М'ястківський Андрій, Нагорняк Володимир, Нестайко Всеволод, Нечуй-Левицький Іван, Ніцой Лариса, Ольжич Олег, Павленко Марина, Пантюк Сергій, Перепелюк Володимир, Підгірянка Марійка, Плачинда Сергій, Пригара Марія, Прохаськи Мар'яна і Тарас, Пчілка Олена, Рута Оляна, Рутківський Володимир, Сенатович Оксан, Сенцовський Володимир, Сенченко Іван, Скуратівський Василь, Слабошпицький Михайло, Смаль Юлія, Стельмах Ярослав, Стефаник Василь, Стороженко Олекса, Стус (Щербаченко) Тетяна, Струтинський Василь, Сухомлинський Василь, Ткачук Галина, Трублаїні Микола, Тютюнник Григір, Усачов Андрій, Франко Іван, Чабанівський Михайло, Чередниченко Дмитро, Черкасенко Спиридон, Чухліб Василь, Шиян Леонід, Шморгун Євген, Дрозд Володимир, Валентин Чемерис, Більчук Олена та інші українські автори.
Пречудово!!!!
Дякую!!!!!!