Василь Сухомлинський
ЛЮДИНА З ГАРЯЧИМ СЕРЦЕМ
Вузенькою стежкою ішли два подорожні. По один бік — хлюпотіли хвилі синього моря, по другий — стояли сиві гори.
Ішли подорожні вже давно. Вони шукали Красу. Один із них — Людина з Гарячим Серцем, другий — Людина з Холодним Серцем.
Людина з Гарячим Серцем глянула на море — і очі її стали захоплені й ласкаві. Вона й каже:
— Яке воно сильне, могутнє і вічне — море. А Людина з Холодним Серцем каже:
— Так, багато води.
Прийшли подорожні до сірого каменя. У Людини з Гарячим Серцем радісно засяяли очі.
— Глянь, яка гарна квітка. Це ж і є та Краса, що ми шукаємо.
— Де ти бачиш ту квітку? — дивується Людина з Холодним Серцем. — Це ж сірий камінь.
— Так, камінь, але в ньому квітка троянди, — каже Людина з Гарячим Серцем. — Треба тільки відкинути зайве — і квітка заграє.
Людина з Гарячим Серцем багато днів лупала й тесала сірий камінь. А Людина з Холодним Серцем сиділа на березі та із сумом в очах дивилася на море.
Нарешті з-під скалок каменя показалася гарна-пре-гарна квітка.
Світ затамував дух та вдивляється в Красу, визволену із кам'яного полону. Навіть гори піднялися вище. Навіть хвилі морські притихли, безбереге море стало мов дзеркало.
Тільки Людина з Холодним Серцем була байдужа. Вона доторкнулася пальцем до квітки, попробувала нігтем і сказала:
— Так, міцний камінчик...
За матеріалами: Василь Сухомлинський. "Вогнегривий коник". Казки, притчі, оповідання. Упорядкування і передмова Ольги Сухомлинської. 2-е видання. Київ, "Вікар", 2008, стор. 147 - 148.
Більше творів для дітей Василя Сухомлинського на нашому сайті:
