Ксенія Бондаренко. Патріотична лірика воєнного часу

Ксенія Бондаренко

НАША НЕНЬКА — УКРАЇНА

Я — зерня, ти — колосочок,
Я — дочка, а ти — синочок,
Я — верба, а ти — калина, 
Наша мова — солов'їна! 

Я — озерце, а ти — море, 
Я — гора, а ти — простори, 
Я — лісок, а ти — тополя, 
Я — свобода, а ти — воля! 

Я — криничка, а ти — сонце, 
Я — хатинка, ти — віконце. 
Українська ми родина,
Наша ненька — Україна! 

* * *

ГОЛУБКА У НЕБІ

— Мамо, дивися, голубка у небі
Несе нам послання святе. 
І каже: "Рідненькі, молитися треба,
І Бог вам спасіння пошле!"
 
— Он Ангел Небесний, дивися, матусю, 
Він каже: "В добро вірте, люди!" 
Я вірю всім серцем і я не боюся! 
Я знаю, що щастя нам буде. 

* * *

СОЛОВ'Ї З БАТЬКІВЩИНИ НЕ ЛИНУТЬ

Солов'ї з Батьківщини не линуть,
Бо співають, співають пісень
Україні і про Україну, 
Щохвилини, щоночі, щодень.

Солов'ї з Батьківщини не линуть,
Не лишають гніздечка свої, 
Бо співають для доні та сина
У години щасливі й лихі. 

Солов'ї з України не линуть, 
Залишаються вічно співати — 
Захищають свою Батьківщину, 
Що навчила у небі літати. 

* * *

МИ — СОНЯЧНІ КВІТИ

Ми — соняхи, діти матусі-землі,
Ми — сяйво любові й добра,
Ми — сонячні квіти, ми — сонця малі,
Ми — промені світла й тепла.

В серцях бережемо майбутнє своє —
То віру, свободу і волю, 
Для долі щасливої все у нас є:
То небо блакитне і поле.

* * *

А МАЛЬВИ КВІТНУТЬ

А мальви квітнуть на землі
А мальви щедро майоріють, 
Барвисті мальви — цвіт душі, 
Добра, любові і надії. 

О, мальви, мальви, ви цвітіть! 
Цвітіть, народу берегині! 
Ви — душі предків всіх століть, 
Буття й майбутнє України. 

* * *

ЩЕБЕЧЕ ЛАСТІВКА ВЕСНІ

Щебече ластівка весні:
— Чи вже пора мені додому?
— Лети, до Ненечки, лети, 
Скажи, що й я прийду потому. 

— Боюся крила обпалити, 
Вогонь в гнізді моїм горить. 
— Лети, тебе чекають діти, 
А я прийду, прийду за мить. 

— Завжди летіла після тебе, 
Дерева ще не розцвіли! 
— А ти поглянь, поглянь у небо, 
І сонце радісно хвали! 

А я залишуся, ще трішки, 
Розмову маю добру я, 
Із Богом йду додому пішки
Й молюся, щоб цвіла, цвіла Земля. 

* * *

А СОНЦЕ СВІТИТЬ, ЯК ЗАВЖДИ

А сонце світить, як завжди
А небо наше синє-синє!
Молімся щиро, від душі, 
За мир і спокій в Україні!

Молись, народе український,
Молись, дитинонько, молись, 
Дай, Боже, сили й віру війську,
Хай буде щастя, як колись. 

Життя триває, серце б'ється, 
І груди дихають сповна, 
І страх лихий, мов сон минеться, 
І прийде знов до нас весна!

* * *

МЕНІ ОДИНАДЦЯТЬ, І Я ВЖЕ ДОРОСЛИЙ

Сказав мені батько, що я вже дорослий
І маю подбати про маму й сестру,
Що відьма-війна розпатлала коси
Й круками насипала в небо пітьму. 

Що гаспиди повзають поміж містами,
А василіски зжирають людей,
Що поле рясніє не хлібом, — хрестами,
В підвалах ховають матусі дітей.

Мені одинадцять, і я вже дорослий, 
Я хочу країну свою захищати,
Звільнити від ворога землю для порослі…
До тебе я йду. Чекай мене,  тато. 

* * *

КОЛИСКОВА ДЛЯ МАМИ

Люлі, люлі, моя нене,
Спи, матусенько, дрімай. 
Нічка вже минула темна,
Ти ж не спала, спочивай.

Молитвами всі гармати
Від країни відведу,
Я молитимусь за тата,
Утоплю в сьозах біду. 

Спи, матусенько рідненька, 
Ворогам нас не здолати, 
Я ж співатиму тихенько, 
Буду щастя колихати.

Люлі-люлі, люлі-люлі, 
Люлі-люлі, лю... 

* * *

Я СЬОГОДНІ ПРОКИНУЛАСЬ РАНО

— Я сьогодні прокинулась рано,
І душа затремтіла моя,
Уві сні я побачила, мамо,
Україну в багряних вогнях.

Може, сон мій, матусю, пророчий? 
Може, й справді країна горить?.. 
Небо мирне я бачити хочу, 
І його волошкову блакить.

— То лиш сон був, моє ластів'ятко,
Небо наше барвінком цвіте,
Світить сонечко й гріє завзято
Те зерня, що ось-ось проросте.