"Стогне Дніпр
Змиває кручі
І ковтає
Сльози
З Бучі
Тяжеліють
Кров‘ю
Хмари
Тягнуть
Потяги
Криваві
Вітер
Їх несе
Солоний
На ворожії
Кордони..."(Ірина Потапенко)
"Камінь" - зі збірки "Бути людиною"
"Камінь" - зі збірки "Не забувай про джерело"
"Камінь" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Камінь на межі" - зі збірки "Хліб, труд і пісня"
"Кам'яне серце" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Каяття" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Квітка сонця" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Кінь і вершник" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Кінь утік" - зі збірки "Не забувай про джерело"
"Кінь утік" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Кінь утік" - зі збірки "Бути людиною"
"Клен зітхнув" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Кмітливий скляр" - зі збірки "Щоб кіт мишку не впіймав"
"Кмітливий скляр" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Книга й цукерки" - з добірки "Зламана яблунька"
"Кожна людина повинна" - зі збірки "Хліб, труд і пісня"
"Коли Ваш день народження?" - зі збірки "Сергійкова квітка"
"Коли засинають зорі" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Коли заснуть зорі" - зі збірки "Щоб кіт мишку не впіймав"
"Колиска" - зі збірки "Хліб, труд і пісня"
"Колиска" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Комірчина для дідуся" - зі збірки "Щоб кіт мишку не впіймав"
"Кому ж іти по дрова?" - з добірки "Зламана яблунька"
"Кому ж іти по дрова?" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Конвалія в саду" - зі збірки "Щоб кіт мишку не впіймав"
"Корисний чи шкідливий?" - зі збірки "Щоб кіт мишку не впіймав"
"Котик і їжачок" - зі збірки "Куди поспішали мурашки"
"Краплина води" - з добірки "Байдужий пеньок"
"Краплива роси" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Краплина роси" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Краса, натхнення, радість і таємниця" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Красиві слова і красиве діло" - зі збірки "Бути людиною"
"Куди ж воно поділося - учора й позавчора?" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Куди поспішали мурашки" - зі збірки "Куди поспішали мурашки"
"Кульбабка" - з добірки "Байдужий пеньок"
"Купа сміття" - зі збірки "Хліб, труд і пісня"
"Моя домівка — ліс густий,
А все, що в нім, — моя сім'я;
Вовки, лисиці, Хух малий,
Коза, куріпки і змія, А
відгадаєте, хто я?"(Акровірш про Мавку)
"... Дурень же ти, сину, дурень, та ще й брехун великий. Хіба ж ти, сину, забув, що кажуть люди: брехнею світ пройдеш, та назад не вернешся. Але ж щоб таким дурним та брехуном і не згинути, то бери мерщій знов старостів, та йди до тієї ж таки дівки й добувайсь від неї слова. Дівка вона, бачу, розумна, кажуть, і роботяща: буде тебе на розум наставляти в господарстві, і все буде гаразд, віку доживеш по-людському, а як же візьмеш таку, як і сам, овечку, то й кури тебе, як я вмру, загребуть. Знов старий заслав старостів до бідової дівки, навіть і сам не полінувався піти туди, щоб допомогти зробити діло як слід. То й узяли ту дівку..." (з української народної казки)
"Годинник на вежі був окрасою та й необхідністю для міста. Всі мешканці звикли звіряти за ним час. Закохані призначали під ним зустрічі, освідчувалися в коханні і милувалися його вишуканою оправою та стрілками. А стрілки були справді гарні, з чудернацько викуваними з заліза викрутасами і гострими носиками. І так справно перестрибували з однієї годинникової поділки на іншу!Люди часто казали: «Ох, які гарні ці стрілки ! І як вірно відлічують час!» Сестри-стрілки це почули й запишалися своєю красою, потрібністю, та стали зарозумілими. Гордо дивилися на свої витончені пальчики, вигадливо закручені на ручках, що впевнено стояли по боках тоненьких тіл..." (Валентина Дячук)
"На повітряній кульці були дуже гарно намальовані червоні вуста, що усміхалися. Таких чудових кульок дуже мало на світі. Може, п'ять, а може, три. Ось таку кульку мала Настуся. Вона любила свою усміхнену кульку, але завжди тримала її за нитку. Настуся боялася, щоб кулька не вирвалася з рук і не подалася кудись із вітром. Або, не дай Боже, не накололася на гострі колючки рожі, що високим кущем росла на подвір'ї. Тому Настуся з кулькою не підходила до куща...." (Ігор Калинець)
"Ну, почнемо! Коли ми дійдемо до кінця цієї історії, тоді ми знатимемо більше, ніж зараз. Так ось, жив один лихий троль. Він був злючий-презлючий, наче сам чорт! Якось він був у дуже хорошому настрої, тому що зробив собі дзеркало, яке мало незвичайну властивість - все хороше і прекрасне в ньому зменшувалося, майже зникало, а все погане і огидне впадало в око і здавалося ще гіршим..." (Ганс Крістіан Андерсен)
"Хочу розповісти про дівчинку, яку ти недавно бачив. Пам’ятаєш, у магазині: вона сердилась, аж ніжкою тупала, бо мама не хотіла їй купити... ой, забула що. Чи то іграшку, чи хустинку-носовичка, чи щось інше. А оце дівчинці (звуть її Улянкою) захотілося нової парасольки.
— Купи! — смикала вона маму за рукав.
— Нащо її тобі, Улясю, в тебе є парасолька.
— Але не така. Та без квіток, і не червона. Купи!..." (Зірка Мензатюк)
"Вже йшла весна. Горобці першими побачили, як ожила і заговорила з холодним берегом річка. "Прокидайся! — казала річка берегові.— Годі вже тобі спати. Цілу ж зиму проспав!" " Зимі кінець! Зимі кінець! — радо вигукували над річкою горобці.— Нам не буде холодно! Нам не буде голодно!" Річка виглянула з ополонки, але видно було погано. Лунко тріснув лід. Аж горобці налякалися. Пороснули врозтіч і присмирніли, зачаїлися сірими грудочками на всніженому березі.
Лід сердився й щосили намагався тримати річку..." (Михайло Слабошпицький)
"Колись дуже давно Папуга не вмiв розмовляти. А навчитися йому дуже хотiлося. Полетiв вiн до великого болота, в якому лежали бегемоти. "Яке гарне болото!" — казали вони i занурювалися у те болото по самiсiнькi очi. Папузi болото зовсiм не подобалося. Але, щоб навчитися розмовляти, вiн повторював за бегемотами..." (Галина Малик)
"Бігунець та Котило" - добра казка Валерія Шевчука про маленького чоловічка Бігунця, який нікого не боявся, хотів з усіма дружити та врятував мешканців лісу від злого Котила...
"Холодно взимку Зайчикові. Вибіг він на узлісся, а вже ніч настала. Мороз тріщить, сніг проти Місяця блищить, холодний вітрець з яру повіває. Сів Зайчик під кущем, простяг лапки до Місяця, просить: "Місяцю, любий, погрій мене своїми променями, бо довго ще Сонечка чекати..." (Василь Сухомлинський)
"В одному поліському ставочку народилося незвичайне жабенятко. Воно було зовсім не таке, як усі у їх жаб'ячому родУ!
Маля
любило
музику.
І скрізь її шукало..."(Галина Римар)
"Біла шубка" Наталі Забіли - казка про хвалькуватого зайчика.
"У однієї вдови та було дві доні, в котрих одна була гарна на вроду й працьовита, а друга гидка й лежень. Гидку й лежнювату дочку вдова любила й жалувала, бо то була її рідна дочка, а на другу раз-у-раз накидала всяку важку працю й тримала її в хаті за попихача. Бідній дівчині доводилося щодня сидіти біля криниці на великому шляху та все прясти..." (Брати Грімм)
"Був собі Омелько. І був він драконом. Понад усе на світі, навіть більше за млинці з суницями, любив Омелько вигадувати казки. Та була одна заковика: драконові бракувало слухачів, бо щойно він підкрадався до когось, аби розказати казку, усі верещали: «Дракон!» — і втікали. Не було такого звіра, який сів би і спокійно вислухав бідолашного Омелька від початку до кінця..." Слухайте далі казочку Сашка Дерманського у виконанні відомого українського поета та видавця Івана Малковича.
... «А тим часом сусідній цар крок за кроком захоплював їхню землю...» Загарбання країни сусіднім царем несе громадянам тяжку неволю, горе й смерть, що подається у творі як розплата за те, «що, насолоджуючись власним життям, вони зовсім перестали думати й дбати про свою державу».Чи не так і наш народ, видатний у мистецтві, піснях і танцях, вмілий і працьовитий, на багатій і щедрій землі віками зазнавав тяжкого гніту від сусідів? Твір Івана Липи «Близнята» унікальний тим, що в ньому є ще одна казка — її розповів онукові мудрий дід. Цей композиційний прийом — «два в одному» — не лише посилює емоційне сприйняття твору, а й дає зрозуміти, що на шляху боротьби за долю рідного краю — численні й складні перешкоди, здолати які далеко не кожному по силі, й те треба робити гуртом!
"Чи знаєш ТИ, що таке мамине серденько? Думаєш, воно таке, як на малюнку в енциклопедії? Ні, дитино, серце набагато більше. Цього не зобразиш на жодному малюнку. А головне, що у серці основне місце займаєш ТИ. Так-так, саме ТИ… Дивне серце, правда? Поки Тебе не було, там поміщалося багато всього. Але після Твого народження це все потіснилось, і більшу частину серденька зайняла дитина. Саме діти є господарями маминого серденька. І лише вони його можуть розбити. " (Ірина Мацко)
«У лісі, лісі темному…» - наспівував Дмитрик, біжучи зимовою стежкою у лісок, що простягався неподалік його хатини. У тому лісі вовк не ходив, та й лісок був невеликим. Але саме тут Дмитрику було найзатишніше. А ще з минулої весни у хлопчика з’явилася подруга у ліску – маленька ялиночка, яку він посадив своїми руками і дуже її любив та доглядав. От і зараз він біг саме до неї – подивитися як вона зимує, привітатися, погомоніти. Ялиночка ж була чарівною...
(Ірина Мацко)
