Ірина Потапенко. «Українська Мадонна».
Iryna Potapenko. «Ukrainian Madonna».
Ірина Потапенко
ХРОНІКИ ВІЙНИ У ВІРШАХ ТА ІЛЮСТРАЦІЯХ
Iryna Potapenko
WAR CHRONICLES
(poems and illustrations)
|
|
Україну, Нібито дитину Відбирають В мене. А що буває, Коли в матері Дитину Відбирають? Ні! Вона не стогне Вона не плаче! Вона Свого відбиральника З усіх Материнських Сил Х...ть! |
|
|
|
ДІТИ
Мені 8
Я Дмитро
Ми — Любаня
Я Семен
(01.03.2022) |
|
МАРІУПОЛЬ. ПОЛОГОВИЙ БУДИНОК.
|
|
Я не можу Дихати Я не можу Плакати Бо в очах Палають Малюкі Під хатами Ті що Народилися Ангелами Білими Ті що Молоко Мамине Не пили Бо воно Червоне Ніби сік Калини Бо воно Холодне Від Російськой Міни. |
|
|
|
ПТАХИ Летять птахи |
BIRDS Birds are flying |
|
|
СЕРДЕНЬКО Ти мене |
MY HEARTYou will |
|
|
Я ВОЇН Я воїн |
I AM A WARRIOR I'm a warrior (14.03.2022) |
|
|
ДІТЕЙ ПРИНОСЯТЬ ЛЕЛЕКИ (пісня ненародженої дитини) Де ти, |
CHILDREN ARE BROUGHT BY CRANES (Song of the Unborn Child) Where are you, (14.03.2022) |
|
|
ЧОМУ? — Тому, |
WHY? — Because, |
Ірина Потапенко. «Світлячки — діти війни».
Iryna Potapenko. «Fireflies — children of war».
|
|
АЙ-ФАЙ Мені |
WI–FI I need (18.03.2022) |
|
|
Гімн суворої Я дуже |
Anthem of stern I am very |
|
|
ДІМ Стереже |
HOUSE The neighbor’s |
|
|
ANGEL My |
|
|
|
МАЛЕЧА Безнога |
BABY Legless |
|
|
МОРСЬКЕ ЦУЦЕНЯ Я тримаю (Бичок — це не |
|
|
|
КУЛЯ Вбитий До кого Вбитий Душі, Мертвим Хай, Наостанок До кого Хто (31.03.2022) |
BULLET Killed Bullet, Killed Souls Dead Let it Before Bullet, Who is |
Ірина Потапенко. «Місто-привид».
Iryna Potapenko. «Ghost town».
|
|
НА ВІЙНІ Я живу Як В мене Я з просоння Десять |
IN WAR I live As My Half-awake, Ten |
Ірина Потапенко. «Надземний і Підземний».
Iryna Potapenko. «Aboveground and Underground».
|
|
ВОРОГАМ Стогне Дніпр Тяжеліють Вітер Буде |
TO THE ENEMIES Moaning Dnieper Clouds, Wind It will be |
|
|
ДОЩ Стояти Як у дитинство І вгледіти З останнім |
RAIN То stay Like you are falling And to see with With the last |
|
|
ВІЙНА І МОЛИТВИ (Пасхальна ніч в Одесі…) Я натягнута Я Хвилина Тільки чую – Пошепки |
WAR AND PRAYER (Easter night in Odessa...) I'm a stretched I'm a But I hear – In a whisper |
|
|
ВОНА Прилетить Прийде |
IT Will it fly in or Will |
|
|
ЧОГО СУМУЄШ? — Чого сумуєш? — Бо загубила І дім І каву Того Того |
|
|
Сьогодні вночі пирнули в підвал, як тільки пролунала тривога. І Льоша захотів, щоб я розказала йому казку. Я розказала: «КАЗКА ПРО ДВОХ ОВЕЦЬ. — Ірочко! Розкажи мені казку. — Не розкажу. Ти вже дорослий. — Ну розкажи. Я не можу заснути. — Гаразд. Розповім. Казка про двох овець. Жили-були дві вівці — сліпа та глуха. — Сліпа була художником, а глуха композитором. — Точно. Жили вони втрьох у дуплі — Чому втрьох? — Тому що з ними ще жила міль. Вона жерла їхнє хутро. Тому вівці були плешивими. — Бідні... — Якось вони вирішили розповісти про себе світові! — Це вони дарма. — НЕ перебивай. — Мовчу. — Вівця-художник взяла свої картини, Вівця-композитор взяла укулеле — …і свисток… — … і свисток. І поїхали вони на ярмарок мистецтв. До гарної Європи. — А міль взяли? — А як же. Міль взагалі головна у цій казці. Так ось. На вокзалі сіли вони до поїзда. Але переплутали напрямки. І замість гарної Європи приїхали на негарну війну до чужої країни. Дві плешиві вівці з картинами, укулеле та свистком. — А з ними міль. — І міль. А там жах що! Вибухи! Пожежі! Дим. Міль так рознервувалась, що почала жерти все поспіль. Землю, квіти, балкони, танки. — А вівці? — А вівці взагалі нічого не зрозуміли. Одна картини попелом посипає. А друга в свисток свистить і на укулелі струни рве. Страх і жах. — А що міль? — А міль захворіла. Гаубицею подавилася. Лежить у окопі. Стогне. Шампанського просить. — Горілки! — Ну, горілки. Або навіть «Криваву Мері» Це ж війна. (Пауза) — А далі що? — (Позіхаю) А далі ... Казочці кінець. А хтось слухав, той герой України. — То що з вівцями? — Не знаю. Вони показали себе світу не з найкращого боку. — А міль? — А що міль? Полежала в окопі, простогнала і здохла. Міль взагалі недовго живе. Вона ж комаха. А ця ще й жерла всяку гидоту. Спи вже.» |
|
Tonight, we jumped into the basement as soon as the alarm sounded. And Lesha wanted me to tell him a story. I said: «A TALE OF TWO SHEEP. — Irochka! Tell me a story. — I won't tell you. You're a grown-up now. — Well, tell me. I can't sleep. — Okay. I will tell you. A tale of two sheep. There were two sheep — a blind and a deaf. — Blind one was an artist, and deaf one was a composer. — Exactly. The three of them lived in a hollow. — Why three? — Because there was also a moth living with them. She devoured their fur. Therefore, the sheep were bаld. — Poor ones... — Somehow, they decided to tell the world about themselves! — They are in vain. — Don't interrupt. — I'm quiet. — The artist sheep took its paintings; the composer sheep took its ukulele —... and a whistle... — ... and a whistle. And they went to the art fair. To a good Europe. — Did they take the moth with them? — Of course, they did. The moth is the main character in this fairy tale. So here it is. They got to the train at the station. But they confused the directions. And instead of a good Europe, they came to an ugly war in a foreign country. Two bald sheep with paintings, a ukulele and a whistle. — And with them a moth. — And a moth. And there's a horror! Explosions! Fire! Smoke. The moth was so nervous that she began to devour everything around. The ground, flowers, balconies, tanks. — And what about the sheep? — The sheep didn't understand anything at all. One started sprinkling pictures with ash. And the other was whistling into the whistle and tearing the strings on the ukulele. Fear and horror. — And what about the moth? — And the moth is sick. Chocked with the howitzer. It was lying in the trench. Moaning. And asking for champagne. — Or vodka! — Well, asking for vodka. Or even "Bloody Mary.” After all, it’s a war. (Pause) — What next? — (Yawn) And then ... The fairy tale is over. And if someone listened, he is a hero of Ukraine. — So what about the sheep? — I don't know. They didn't show themselves to the world at their best. — And what about the moth? — What about the moth? It was lying in the trench, groaned, and died. Moth doesn't live long. It is an insect. And this one also devoured all sorts of abominations. Sleep now." |
|
|
КРИВАВА ХРИЗАНТЕМА Чи то спалахи вогню Наче сніг Чуєш пісню? Чуєш подих? А Крізь |
BLOODY CHRYSANTHEMUM Are there flashes of fire? Ashes are circling Do you hear the song? Can you hear the breath? A flower is sprouting |
Ірина Потапенко.«Герцогіня і немовля. Колискова на руїнах».
Iryna Potapenko. «The Duchess and the Baby. Lullaby in ruins».
|
|
ЧУЖІ СНИ Сняться Сняться |
OTHER PEOPLE'S DREAMS I am dreaming I am dreaming |
Ірина Потапенко. Ілюстрація з книги «Підвальні хроніки війни».
Iryna Potapenko. Illustration from a book «Basement chronicles of war».
|
|
ДЕ ТИ ЖИВЕШ? Я живу ВІН живе ВОНА живе ТИ живеш Чому не |
|
|
|
МАРІУПОЛЬ В небі ---- Це душі зруйнованих будинків, шкіл, дитсадочків, многквартирних домівок. Я намалювала їх у вигляді українських хатинок, в яких стіни розписані квітами. Мені здається, саме так виглядають душі знищених будинків. І навіть якщо зараз там блукають юрби орків, вивішуючи свої прапори, ці будинки і ця земля - наша. Бо душа в неї наша. Місто Марії, ми тебе повернемо. |
MARIUPOL Tiny ---- These are the souls of destroyed houses, schools, kindergartens, many apartment buildings. I painted them in the form of Ukrainian huts, in which the walls are painted with flowers. It seems to me, that's what the souls of destroyed houses look like. And even if crowds of orcas wander there now, hanging their flags, these houses and this land are ours. Because its soul is ours. The city of Mary, we'll get you back. |
Ірина Потапенко. «Птаха».
Iryna Potapenko. «Birdie».
Paramedic Kateryna "Ptashka" sings on Azovstal.
Матеріали з вдячністю взято з: ФБ-сторінки авторки Ірини Потапенко.
Читаймо також на "Малій Сторінці":
Думки українських поетів про рідну країну, їхні відчуття до української землі і нашого народу — все це юні читачі зможуть знайти в представленій добірці віршів про Україну від Ганни Черінь, Юрка Шкрумеляка, Наталки Талиманчук, Іванни Савицької, Уляни Кравченко, Яни Яковенко, Василя Симоненка, Івана Франка, Володимира Сосюри, Катерини Перелісної, Богдана-Ігоря Антонича, Марійки Підгірянки, Миколи Чернявського, Володимира Сіренка, Іванни Блажкевич, Грицька Бойка, Миколи Вінграновського, Платона Воронька, Наталі Забіли, Анатолія Камінчука, Анатолія Качана, Володимира Коломійця, Тамари Коломієць, Ліни Костенко, Андрія Малишка, Андрія М’ястківського, Івана Неходи, Бориса Олійника, Дмитра Павличка, Максима Рильського, Вадима Скомаровського, Сосюра Володимир, Павла Тичини, Петра Осадчука, Варвари Гринько та інших відомих українських поетів.