"Цю історію на Святвечір любив оповідати мій дідусь... Не тепер і не колись жила собі в нашому містечку одна сім’я: тато, мама і троє діток — Тарасик, Настуня та Ільчик. У їхній привітній оселі завжди було багато радості і сміху. Яких лишень забав не вигадували вони — і «князівна», і «чіт-нечіт», і «скіки-скіки», і, звичайно ж, «смішний телефон». А на свята їхній татусь наймав бри́чку із золотогривим конем, і вони всі разом їхали за місто до лісу..." (Іван Малкович)
У цій книжечці, гарно ілюстрованій художницею Людмилою Постних, представлено оповідання Івана Сенченка: "Виноград у саду", "Мандрівна квітка", "Що приснилось Катрусі", "Бій за гніздо", "Золота Ренета", "Горобчик Івасик", "Хто вишні поїв", "Льонок", "Добре, як голому в кропиві".
До ілюстрованої збірки Івана Сенченка "За лісом, за пралісом золота діжа сходить" увійшли оповідання: "Бува, що й вовка пійма теля", "В осінній час сім погод у нас", "Вимок, викис, виліз, висох", "Де сім господинь, там хата неметена", "Добре вівці: і кожух, і свита, і сама сита", "Жаль, та не дуже; плакала б, та не хочеться", "За лісом, за пралісом золота діжа сходить ", "Здоровий ніс між очима та двоє вух за плечима", "Кумася Гася й кумася Кася", "Лисий віл через ворота дивиться", "Маленький — батькові штанці по колінця", "Ніхто не чув, як комар чхнув", "Пастух рогатий", "Пес бреше, а сонце світить", "Плюснуло, луснуло та й нема", "Розпалилася, як жаба на каченят", "Рукавичка і струмочок", "Сердитий Юрчик", "Стоїть верба насеред села, розпустила гілля у кожне подвір'я", "Така пара, як миша з волом", "Ударив, як жолудь ведмедя", "Хліб святий", "Я ж інкубаторський!", "Як на лихо, то і в киселі пальця поламаєш", "Яке ж це сіно — сама суха трава".
"У нашій в хаті небагато дівчаток. Тільки Оксана, та Юля, та Марина, та Христя, та Катря, та Оля, та ще Ліна... Порахуйте, скільки їх? Мама каже: "Оксано, хату підмети!" "Добре, — обзивається Оксана, та тільки мама за двері — кричить — Юлько, хату підмети! Кому я кажу!"..." (Іван Сенченко)
"Сім господинь", "Пастух рогатий" - дитячі оповідання Івана Сенченка. Також дивіться ілюстровану збірку оповідань, складену за народними приказками та загадками. До неї увійшли оповідання: "Бува, що й вовка пійма теля", "В осінній час сім погод у нас", "Вимок, викис, виліз, висох", "Де сім господинь, там хата неметена", "Добре вівці: і кожух, і свита, і сама сита", "Жаль, та не дуже; плакала б, та не хочеться", "За лісом, за пралісом золота діжа сходить ", "Здоровий ніс між очима та двоє вух за плечима", "Кумася Гася й кумася Кася", "Лисий віл через ворота дивиться", "Маленький — батькові штанці по колінця", "Ніхто не чув, як комар чхнув", "Пастух рогатий", "Пес бреше, а сонце світить", "Плюснуло, луснуло та й нема", "Розпалилася, як жаба на каченят", "Рукавичка і струмочок", "Сердитий Юрчик", "Стоїть верба насеред села, розпустила гілля у кожне подвір'я", "Така пара, як миша з волом", "Ударив, як жолудь ведмедя", "Хліб святий", "Я ж інкубаторський!", "Як на лихо, то і в киселі пальця поламаєш", "Яке ж це сіно — сама суха трава".
"Настала ніч у лісі. По стовбурах товстих дерев постукує мороз, падає легкий сріблястий іній. У темному високому небі висипала сила-силенна яскравих зимових зірок. Тихо, ані шелесне в зимовому лісі та на заметених снігом лісових галявинах. Але і в морозяні зимові ночі триває життя в лісі. Ось хруснула і зломилась мерзла гілка — це пробіг попід деревами, м’яко підстрибуючи, заєць-біляк. Щось ухнуло і жахно враз зареготало: то пугукнув пугач. Завили і вмовкли вовки..." (Іван Соколов-Микитов)
До цієї добірки зимових оповідань, написаних Іваном Соколовим-Микитовим, перекладених Григором Тютюнником та ілюстрованих Тетяною Капустіною, увійшли такі: "Зима", "На узліссі", "Тетеруки", "На лісовій дорозі", "Глухарі", "Біляк та куниця", "У барлозі", "Вовки", "Олені", "Зимова ніч".
"У садочку в холодочку
Гарна мати молода
Возить донечку в візочку,
Возить звільна і гойда."(Іван Франко)
"Червона калино", "Спомин", "Дивувалась зима", "Дрімають села...", "Навесні", "У долині село лежить", "Розвивайся, лозо, борзо", "Журавлі" - поезії Івана Франка для дітей з різних збірок.
«Вакації», «Весна», «Весняна музика», «Далекій Україні», «До праці», «До школи», «За тих, що впали», «Квіти України», «Летить літак», «Листопад», «Ми молоді», «Мій рідний край», «Моїй Мамі», «Молитва до св. о. Миколая», «Молитва українських дітей», «На прощання», «Найкраща писанка», «Наш Львів», «Наш садочок», «Наша грушечка», «Не жаль вам», «Осінь», «Отче наш», «Перший сніг», «Перші квіти», «Під ялинкою», «Поклін праці», «При ватрі», «Прощай літо», «Різдвяний спогад», «Святий Миколай», «Серце України», «Сніговий дід», «Тобі, о Мамо!», «У Вифлеемі», «Україна», «Химерний березень», «Христос Воскрес!», «Як я виросту» - поезії Іванни Савицької, що увійшли до збірки "Незабудки".
"Тобі, о Мамо, віршик цей складаю,
Тобі співаю радісних пісень,
В стрічки-рядки любов мою безкраю
Вплітаю, Мамо, в Твій великий день."(Іванна Савицька)
До поеми-казки Ігоря Калинця "Веселка" увійшли поезії: "Пісенька", "Дві пісеньки про синє", "Наш стяг", "Пісенька на закінчення"; казки: "Казочка про сльозу", "Казка про сім сестер і Чорного Князенка" та багато цікавих загадок.
"Ганнуся поверталася додому трамваєм. Була пізня осіння пора, вікна запотіли, і на них можна було пальчиком намалювати що завгодно. То й дівчинка не втрималася: намалювала людинку. Потім подумала - і домалювала людинці великі окуляри: вийшов досить пристойний Хлопчик, Хлопчик-Фіґурка..." (Ігор Калинець)
До збірки Ігоря Калинця "Дурні казки" увійшли його твори: "Як намалювати Виглядька", "Дзуська та інші", "Фуркальце та інші", "Скрипцьо та інші", "Оля-ля-ля та інші", "Парасольцьо та інші", "Соляник та інші", "Соляник та інші", "Фон те та інші". Ці казки також входять до книжки Ігоря Калинця "Казки зі Львова", виданої у львівському видавництві у 1999 році.
Новорічні віршики для дітей від Ігоря Калинця: "Ангел зі свічками", "Новорічна листівка", "Новорічна з ведмедиком", "Вояк на коні", "Лев і ягня", "Звірята на конику", "Сімейка", "Метелики", "До дня народження".
...
Було це, на жаль, не в тридев'ятому царстві, а в нашій багатостраждальній Україні. І не так давно. «Застійними» називаємо ми тепер ті часи. Тоді за любов до свого краю легко було потрапити в «націоналісти», а щире зацікавлення історією, культурою рідного народу вважалося нерідко злочином. Саме в цьому був звинувачений поет зі Львова Ігор Калинець. Він устиг видати лише однісіньку маленьку книжечку «Вогонь Купала» у 1966 році. І потім довго-довго, понад двадцять років, не чули на батьківщині його чистого голосу. Майже все, що він писав, уперше виходило за кордоном. Тепер, нарешті, починають друкувати Калинцеві вірші і наші видавництва. Приходить запізніле визнання... Читайте казки Ігоря Калинця: "Хлопчик-Фiгурка, який задоволений собою", "Повітряна кулька", "Дурні казки".
ДАНКА І КРАК
Повість про кілька незабутніх травневих днів--------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Зміст першої частини книги Ігоря Калинця "Казки зі Львова":
--------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Зміст третьої частини книги Ігоря Калинця "Казки зі Львова":
--------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------