Іван Малкович. Різдвяна історія «Золотий павучок» (читати та слухати, відео)

 

На відео: Іван Малкович. Різдвяна історія  «Золотий павучок» (читає автор).

 

Іван Малкович

ЗОЛОТИЙ ПАВУЧОК

(Різдвяна історія)

 

Цю історію на Святвечір любив оповідати мій дідусь...

Не тепер і не колись жила собі в нашому містечку одна сім’я: тато, мама і троє діток — Тарасик, Настуня та Ільчик.

У їхній привітній оселі завжди було багато радості і сміху.

Яких лишень забав не вигадували вони — і «князівна», і «чіт-нечіт», і «скіки-скіки», і, звичайно ж, «смішний телефон».

А на свята їхній татусь наймав бри́чку^*1 із золотогривим конем, і вони всі разом їхали за місто до лісу...

Але одного дня все перемінилося — на їхню країну напав північний ворог. Страшне горе, мов темна ніч, огорнуло всіх людей. Не оминуло воно й цю родину: тато пішов захищати рідний край, а мама і троє діток лишилися самі.

Була зима з високими снігами. Але вперше у їхньому домі не чутно було дитячого щебету... Хіба дуже повеселиш ся, коли нема чого їсти?

Уперше святий Миколай не приніс їм нічого, — а вони ж цілий рік були такі слухняні...

— Може, Миколай передасть нам дарунки аж на Різдво? — сумно замріялась маленька Настуня.

І ось настав Святий вечір. Щоб хоч трохи утішити рідних, Тарасик з самого рання пішов до лісу і привіз на санях ялинку.

Ялинка була дуже гарна, але прикрасити її не було чим...

Кілька днів тому Ільчик з Настунею крадькома пішли на ринок і виміняли усі їхні тридцять три ялинкові прикраси на тридцять три картоплини...

Правда, колись, окрім яскравих іграшок, вони чіпляли на ялинку обгорнуті в золоту фольгу горішки, яблука, а ще солодкі зірочки та місяченьки, спечені зі смачного тіста...

Однак сьогодні ялинка стояла без жодної прикраси.

Коли звечоріло, матуся заслала стіл білою скатертиною і вони посідали до столу. Ох і сумний був той Святвечір!

Уявіть собі: на різдвяному столі, окрім чотирьох картоплин і чаю, не було нічого. У кутку сиротливо щулилася неприбрана ялинка, а за столом не було тата. Хтозна, чи й живий він був... Згадавши про тата, діти ще дужче засумували...

Але мама сказала:

— Не журіться, мої серденятка. Пам’ятаєте татів дарунок на минуле Різдво? — і почала виймати зі скрині одяг для Ангела, маску
Кози і яскраві різнокольорові стрічки.

Тарасик переодягся на Козу, Ільчик — на Ангела, а Настуня прикрасила свою голівку стрічками.

— Які ж бо ви в мене гарні! — захоплено сплеснула в долоні матуся. Шкода, що татко вас не бачить... Слухайте, а чи не заколядувати нам його улюблену коляду! — І вони заколядували «Добрий вечір то́бі, пане господарю!». Мама сказала:

— Ви так старалися, що коляда, мабуть, долинула аж до нашого татуся. Вона зігріє його у тих холодних снігах...

— А тепер, гадаю, саме час розповісти нашому Ільчикові, як колись давно, такого самого вечора, як сьогодні, у маленькій пастушій ста́єньці ^*2 народився один хлопчик...

І матуся почала оповідати про того незвичайного хлопчика, і про ангелів, які сповістили про Його народження, і про пастушків, які принесли Йому свої дарунки.

— А звали того хлопчика...

— Дивіться, дивіться! — раптом вигукнув маленький Ільчик і показав на ялинку.

Усі здивовано повернули свої голови.

— Що за диво?! — сплеснули вони руками.

— Хто це так чарівно прикрасив нашу ялиночку?!

А дивуватися й справді було з чого: ялинка зверху донизу стояла зодягнута в тонке золотисте плетиво і, наче казкова принцеса, осявала собою всю вітальню. А на самому вершечку сяяла мовби зіронька.

—  Гляньте! Та це ж маленький золотий павучок! — вигукнула Настуня. — Це він прикрасив нам ялиночку!

Діти повибігали з-за столу, взялися за руки й почали танцювати довкола ялинки. Вони підстрибували і співали:

Павучок, павучок,
золотий чарівничок!
Сплів ялиночці убра́ння
із небесних ниточо́к!
Павучок, павучок,
золотий чарівничок…

 

Раптом у двері хтось постукав. Усі перестали веселитись і злякано завмерли: «Хто б то міг бути?..»

Мама відчинила двері і мало не зомліла: на порозі стояв… їхній тато! Він був змучений, худий, але очі його світилися тихою радістю.

— Війна скінчилася. Ми перемогли ворога, — сказав він і почав виймати з рюкзака і з кишень смачнющі різдвяні гостинці.

Усі кинулися йому на шию, і я навіть не можу описати, скільки радості, щасливих слів і дзвінких колядок було того різдвяного вечора! Усі сміялися, галасували, танцювали, обіймалися, показували татові ялинку і знову сміялися й колядували…

А на самому вершечку ялинки сидів щасливий золотий павучок і таємниче підморгував їм то правим, то лівим очком. Ось так: кліп-кліп, кліп-кліп, кліп-кліп…

 

--------

 

*1  Бри́чка — старовинний різновид візка для перевезення людей, в який запрягали коней.

*2  Ста́єнька, ста́йня — спеціальне приміщення для коней.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

За матеріалами: Іван Малкович. "Золотий павучок". Київ, видавництво "А-ба-ба-га-ла-ма-га", 2009. Ілюстрація Катерини Штанко.
Хрестоматія сучасної української дитячої літератури для читання в 1, 2 класах серії «Шкільна бібліотека». Укладання Тетяни Стус. Львів, "Видавництво Старого Лева", 2016, стор. 95 - 98.

 

 

  Більше творів Івана Малковича на "Малій Сторінці":