"— Хто-небудь, вимкніть цей будильник. Нічого без причини так рано мене будити. На жаль, пристрій ніхто не вимкнув і він продовжував дзеленчати. Тому, хом'як, протягнув лапку та вимкнув гучний прилад. Цей ручний годинник йому дістався від батька, який той колись знайшов його неподалік від своєї клітки. Знайшов і затягнув до клітки. Затягнув та сховав під ліжечком. А сховав для того, щоб ніхто інший не знайшов. Ніхто, окрім його сина, який зайняв клітку свого батька. З того часу, хом'як частенько користувався годинником. Та не для того, щоб рано прокидатися, а для того, щоб послухати цікавий дзенькіт який звучить, коли грає будильник. Та цього ранку він спрацював за призначенням. — Якщо він дзеленчить, то значить хтось виставив таку годину для підйому. — пробуркотів хом'як — А це означає, що повинна бути причина! Але яка? Не пам'ятаю! Агрибос (так, до речі, звали хом'яка), не поспішав підвестися з ліжка. Врешті решт, якщо він згадає причину, переосмислить її та визнає, що вона не така вже й важлива, то можна буде продовжити сон..." (Євген Дмитренко)
"Якось дійшли до рака плітки, що увесь люд земний дуже часто згадує рака й постійно чекає, коли він на горі свисне. Спочатку той не придав цьому значення. Та коли щоночі йому почала снитися та гора й постійні дорікання зі сторони людей, то вирішив він покінчити з цим. Тож зібрався рак у далеку путь та й подався в дорогу. Повзе, повзе рак, коли бачить, наздоганяє його лис. – Куди це ти раче повзеш? – поцікавився лис. – Та ось, набридло мені слухати, що люди чекають, коли я на горі свисну. От я й вирішив усім тим ледарям втерти носа. – відповів рак клацаючи клешнями..." (Євген Дмитренко)
"Десь там, в країні хижих звірів та неприступних лісів, чи то в Африці, чи то в джунглях Амазонки, жило собі маленьке мишеня на ім’я Хрусь. Хоробрим було мишеня. Нічого не боялося. Принаймні, воно саме так вважало. А чи так це було, чи ні, ми дізнаємося, прочитавши про його пригоду, після якої, на щастя, усі лишилися живі та неушкоджені. Ну, майже всі! Одного сонячного дня мишеня Хрусь вирішив перевірити свою хоробрість. Тож, зібрався він з думками та й пішов світ за очі пригод шукати. Ходить Хрусь полями та лугами, коли дивиться, а під деревом ведмідь спочиває. Та такий здоровий, немов та гора. Та такий чорний, немов та смола. А зуби у нього — гострющі-гострющі! Тож, залізло мишеня до ведмежої пащі, та й розглядає ті зуби, перестрибуючи з одного на інший. Відчув ведмідь, що поки він спить, хтось в зубах його колупається. Прокинувся та й питає.." (Євген Дмитренко)
"Приблизно за місяць до Великодня Пасхальний кролик на ім'я Шуршик починав по всьому світу збирати найкращі яйця для писанок. Він відвідував далекі краї у пошуках найдивовижніших яєць. Побував у небезпечних місцях, щоб дістати яйця рідкісних видів пташок. І в результаті все ж таки на відмінно виконав свою справу. Тепер в його колекції - великі та малі яйця. Овальні й не дуже. Різного забарвлення на різний смак. Тож тепер йому лишилося усю цю красу перетворити на писанки. І, напередодні Великодня, Пасхальний кролик Шуршик взявся за діло. Він вирішив почати з малого й узяв найменше яйце зі своєї колекції. Вмокнув кісточку у червону фарбу, як раптом яєчко колихнулося та випало з його лап..." (Євген Дмитренко)
"Дерево. А за деревом дерево. А за деревом дерево. А за деревом паркан. За парканом стежечка, а за стежкою поріг. За порогом двері, що ведуть у дім. А у домі тому, брат разом із сестрою поспішають на подвір’я погратися першим грудневим снігом. — Давай швидше, а то поки одягнешся, то і сніг увесь розтане! — мовив Тарас. Поліна поспішала як могла та все одно не встигала за братом. Обоє чекали цього дня як ніби якогось свята й нарешті дочекалися. І хоч цієї ночі сніжних опадів було не так вже й багато, та на невеличкого сніговика повинно вистачити. А ще, якщо позбирати сніжок із верхівок різноманітних поверхонь, то можна буде й у сніжки пограти..." (Євген Дмитренко)
"У родині бурих ведмедів народився синочок. Тієї миті тато-ведмідь став, мабуть, найщасливішим ведмедем у всьому світі! Він поглядає на свого малюка й дивується. Йому лише декілька годин, а він вже так голосно вередує. — Татко поряд, синку! — промовляє ведмідь. Він бере малюка на руки й ніжно притискає до себе. Той заспокоюється й засинає. Йому один день. Він грається сосновою шишкою й необачно впускає її. Його очі наповнилися слізьми, щоки надулися, а носик засопів. — Татко поряд, синку! — промовляє ведмідь, віддаючи йому іграшку..."
(Євген Дмитренко)
"Якось потрапив маленький їжачок до осіннього саду. Поглянув довкола, а на верхівках дерев червоніють яблука. Та такі гарні, такі смаковиті, що йому захотілося якесь яблучко зірвати. Тягнеться він, тягнеться, а дотягтися не може. «Потрібно вище!» – подумав їжак. А в цей час, неподалік, пробігало зайчисько. Побачив його колючий, та й мовляє.." (Євген Дмитренко)
"Якось сиділо два найкращих друга на галявині, та й цукерки їли з однієї торбинки. "О, полунична карамелька! Це ж моя улюблена цукерка!" — мовив зайчик смакуючи — "Я б з десяток таких з’їв!" Подивився на нього його найкращий друг — сіренький вовчок, та й сказав: "І куди б вони тобі влізли? Ти ж більше ніж п’ять не подужаєш!" Заплигало зайченя. Зачепили його слова товариша. "То ти погано мене знаєш, друже! Я й двадцять цукерок зможу з’їсти!.."" (Євген Дмитренко)
"Від Пляшевої до Берестечка й Острова - широке поле. Влітку 1651 року тут лютувала битва, що вписала героїчну й трагічну сторінку в історію нашого народу. І хоча тоді доля відвернулася від України, та військо під проводом Богдана Хмельницького вкрило себе невмирущою славою..." (Євген Шморгун)
"Сварог був дуже працелюбний, завжди зайнятий ділом бог-коваль. Бачив Сварог із небесної висі, як тяжко люди працюють, щоб роздобути собі хліб щоденний. Бачив, що їхній труд, їхні старання далеко не завжди винагороджуються так, як це годилося б. І захотілося йому полегшити їхню працю. Отож і послав він людям на землю кліщі та навчив їх своєму ковальському ремеслу. Насамперед показав, як викувати плуг і як ним орати землю. Хлібороби, які доти дряпали свої нивки дерев’яними мотиками, почали збирати у кілька разів більші врожаї пшениці та ячменю. А коли на хліборобів напали із диких степів кочові племена, Сварог навчив, як захиститися від зайд. Він відкрив ковалям тайну кування мечів і броні..." (Євген Шморгун)
"«Піди туди — невідомо куди, принеси таке — невідомо яке»,— загадують героям у казках. І коли сміливці зрештою приносять те, що від них зажадали, ми навіть не дуже дивуємося: адже у казці все збувається. Інша річ, коли таке трапляється в житті. Ми ходили туди — хтозна й куди, шукали таке — ледь відомо яке. І ніяк напасти на нього не могли. Бо шукали рослину, знайти яку хіба що трохи легше, ніж цвіт папороті. Так-от, націлилися ми на зозулині черевички, або, як їх у науці називають, венерині черевички..." (Євген Шморгун)
"Жаба, що співала по-журавлиному" - зі збірки "Пшеничний колосок"
"Жайворонок і Сонце" - зі збірки "Куди поспішали мурашки"
"Жайворонок сонечку допомагає" - з добірки "Байдужий пеньок"
"Жаль самого себе" - зі збірки "Сергійкова квітка"
"Життя" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Жменя пшениці" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
У збірці "Веселинка" Сергія Воскрекасенка - веселі жарти-смішинки про школу і дотепних малюків: "Четвірка", "Татків помічник", "Дивина", "Футболіст", "Синкові захотілось барабана", "Розумна дитина", "Учителька сказала".
Веселі віршики про школу та школярів від Василя Шаройка: "Дозволив", "На уроці мови", " Виправити плутанину", "Про Маринку", "Скільки треба "Н"", "Довгі пошуки", "Шкідники та охоронці", "Де поділися Карпати", "Хитрий щоденник", "Жива граматика", "Зумів", "Про дива", "Кмітливі діти", "Лопотуха Мила", "Не залишили", "Лічилочка", "З чого двійка", "Навчилась", "Десь повипадали", "Тут справа ось у чім", "В чім різниця", "Заспокоїв", "Відповів", "Чим же гризти?", "Справжня причина", "З вини погоди", "На іспиті", "Перейшов", "Те, що хотів".
Вірші Анатолія Костецького про школу і школярів "Батьки-чомучки", "Вітя може все", "Чемний герой", "Нове життя", "Бюро знахідок", "Дивна звичка" - жартівливі і повчальні...
Читайте веселі віршики про школу та кумедних школярів: "Подушечка" (Оксана Кротюк), "Прийшли хлоп’ята в перший клас" (Олексій Катрич), "Миколка-першокласник" (Надія Кир’ян), "Чесний Павлусь", "Яка вчителька?", "Вірно зміг відповісти", "Що писав?" (Петро Кралюк), "Як я відпочиваю" (Інна Кульська).
З 31 травня по 4 червня у місті Оломоуць, що у Чехії, відбувся 45-й міжнародний пісенний фестиваль. Загалом у конкурсі брали участь 33 колективи з різних країн світу. Серед них – вісім дитячих хорів, які представляли Словенію, Туреччину, Угорщину, Україну та Чехію. Вихованці Житомирського Зразкового дитячого хору «Gloria» в черговий раз довели свою майстерність перемогою. Золоту медаль та диплом фестивалю отримала Наталія Клименко, художній керівник та диригент Зразкового дитячого хору «Gloria».
Андрій Малишко — поет-лірик від Бога. Його голос, то ніжний і схвильований, як перші слова кохання, то гнівний, сповнений пристрасті вибухової сили, не можна сплутати з чиїмось іншим. Навіть у ряду визначних талантів, яких дала українська поезія світові в двадцятому столітті — Максим Рильський, Павло Тичина, Євген Маланюк, Богдан Ігор Антонич, Василь Стус, — постать Андрія Малишка не блякне, вирізняється глибокою поетичною самобутністю, власним баченням світу, органічним єдинокорінням з народнопоетичною творчістю, інтимним тоном звучання, навіть коли він говорить про світові, загальнолюдські проблеми. А ще — пісенністю своєї лірики, тим, що кожен її рядок бринить за камертоном української народної пісні.
«... А коли я став по-справжньому дорослим, мені страшенно захотілося повернутись назад у дитинство - догратися, досміятися, добешкетувати... Вихід був один - стати дитячим письменником. Так я й зробив. І, пам’ятаючи своє невеселе дитинство, я намагався писати якомога веселіше...» (Всеволод Нестайко)
"Завірюха" - з добірки "Важлива звістка"
"Завтра я вилізу на найвище дерево" - зі збірки "Щоб кіт мишку не впіймав"
"Загублені гроші" - зі збірки "Материне поле"
"Зайчик і горобина" - зі збірки "Пшеничний колосок"
"Запитав у бабусі" - зі збірки "Материне поле"
"Заплющені очі" - з добірки "Важлива звістка"
"Звичайна людина" - зі збірки "Материне поле"
"Звичайна людина" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Зелена коса, червона комора" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Зелене та рум'яне яблучка" - зі збірки "Куди поспішали мурашки"
"Зелений луг, квіти, метелики" - з добірки "Важлива звістка"
Зелені рукавички" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Здрастуйте" - зі збірки "Бути людиною"
"Зламана яблунька" - з добірки "Зламана яблунька"
"Зламана яблунька" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Знайшов винного" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Зозулина журба" - зі збірки "Хліб, труд і пісня"
"Золотий гребінець" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
