"З сивої давнини дивишся ти, Тарасе,
Сумно нахиливши чоло, на життя наше.
Але повір мені, батьку, пісню ще не доспівано,
Дорогу до щастя ой ще не зміряно...."(Валентина Кундель)
Читайте поезії Тетяни Строкач про зимові українські народні свята: Свято Катерини, Андрія, Свято Миколая, Святвечір, Різдво Христове, Маланки та Василя, Водохреща.
Одним з видів активного спілкування дорослих з малятами за допомогою художнього слова, що розвиває рухи та мислення, викликає жвавість, бадьорість та радісний настрій, є забавлянки (потішки, утішки). Це — коротенькі пісеньки або віршики, поєднані із своєрідними вправами і покликані зміцнити дитину фізично та підтримувати веселий настрій. Дивіться велику добірку українських народних забавлянок з бібліотеки української усної народної творчості (книга "Дитячий фольклор").
Добірка гарних українських народних щедрівок для дітей. У збірці Ви знайдете найбільш відомі та легкі для вивчення щедрівки для дітей молодшого шкільного віку: "Щедрик-ведрик", "А в цім домку, як у вінку", "Ластівочка прилетіла", "Ой вийди, дядьку, щось тобі Бог дав", "Пане, пане господарю!".
Наступна серія шаблонів новорічних витинанок: вирізаємо янголяток, діточок, сніговичків та різноманітні дзвоники.
"Світить сонечко мені –
Хочу я того, чи ні.
Простяга проміння-руки
Аж до самої землі.
Там погладило Маринку
І покрасило їй спинку.
Подивилось на дівчатко
Й на щоках зробило цятки..."(Світлана Пасенюк)
Письменниця Катерина Бабкіна поставила собі мету: зібрати за 2016-й рік за допомогою своєї нової книжки «Шапочка і кит» 1 млн гривень для благодійного фонду «Таблеточки», який опікується онкохворими дітьми.
У цьому розділі розповідаємо про наших юних співвітчизників та співвітчизниць, що вразили світ своїми досягненнями та перемогами.
Відвіку народна мудрість давала вихід негативним емоціям дитини у слові, яке супроводжували рухи, стрибки, гримаси — у дражнилках. Наявність дражнилок, їх різноманітність і цензурний характер — показник здорових відносин у дитячому колективі, здатності до адаптації без втручання дорослих і без фізичної розправи. Народна дражнилка всім своїм ладом призначена для того, щоб поставити на місце кривдника, виказати своє ставлення до неприємних відхилень у поведінці, звичках, зовнішньому вигляді. Без дражнилки гра і життя дитини втрачають часом гармонійність, а часом і справедливість. Ефект дражнилки розрахований на багатократне докучливе повторення одних і тих самих римованих рядків.
"Люба-друба-карапуз
З’їла у баби гарбуз.
Два на два помножить,
Три на два — не може."(народна дражнилка)
"— Васильку, Васильку,
Ти бавився в просі,
Що цятки-просинки
На щічках, на носі?
— Дівчатка-росинки,
А то ж не просинки!
Руденькі веснятка —
Окраса хлоп’ятка!(Варвара Гринько)
"Гандзя-бандзя кучерява
Під решетом ночувала.
Під решетом добре спати,
Не треба ся накривати."(народна дражнилка)
"Грицько пикатий,
Соломою напхатий,
Гвіздочком прибитий,
Щоб не був сердитий"(народна дражнилка)
"Ой, Іванку, Іванку,
Упадеш в солянку,
Краще пиши на листі
Та не роби мазанку."(народна дражнилка)
"Коля, Коля, Миколай,
сиди вдома не гуляй,
а то дівки прийдуть,
зацілують і підуть!"(народна дражнилка)
"Антін-веретін,
Де ідо, там пряде,
А як сяде, то у торбу
Все починки кладе."(народна дражнилка)
Читайте у цьому розділі твори Марійки Підгірянки, Олександра Олеся, Нелі Шейко-Медведєвої, Івана Франка, Івана Андрусяка, Тетяни Строкач, Юлії Хандожинської, Володимира Нагорняка, Олега Гончарова, Раїси Гончарової та інших українських авторів.
Читайте, завантажуйте та слухайте такі драматичні твори Олександра Олеся: "Микита Кожум’яка" (казка в чотирьох картинах), "По дорозі в Казку" (етюд на 3 картини).
Для вимірювання температури тіла використовуються градусники або ж термометри, які бувають 3 видів: ртутні, інфрачервоні та електронні. В Україні донедавна найпоширенішими термометрами буди ртутні. Проте найбільший їхній недолік – це небезпека витікання ртуті з градусника, що вкрай шкідливо для людського організму. На зміну ртутним термометрам прийшли безпечніші та оперативніші вимірювачі - елетронні термометри.
"Зібралися якось козаки у похід проти турків. Збудували чи вісімдесят, а чи й сто чаєчок, повсідалися, веслами змахнули і – гайда! Пливуть, шаблі гострять, мушкетики заряджають, оповідки старих запорожців слухають та пісні співають. Так і спустилися Дніпром аж до Кінбурзької коси, а вночі й у Чорне море вийшли. Тільки виправили курс на Кафу, як розігралася на морі буря. Завив вітер, закружляв поміж чайками, побігли по морю сиві хвилі із білими чупринами, побігли та й на чаєчки кинулися. Схопила кожна хвиля по чайці, угору підняла і міцно тримає, не випускає. Не встигли козаки здивуватися, як випливають з глибин морських дивні риби. Луска в них червона, хвости сині, а над пащами вуса звисають – ну справжнісінькі тобі запорожці! Підпливають риби до головної чайки, якою отаман козацький правив, вклоняються низенько й чемно промовляють..." (Еліна Заржицька)