Іванна Савицька. Поезії про маму

Іванна Савицька. Незабудьки. Збірка віршів для дітей. Малюнки Олени Войтович. Вірш. Поклін праці.

Іванна Савицька

МОЇЙ МАМІ

Люблю Тебе, Матусенько єдина,
Любов'ю щирою, як любить лиш дитина,
І Господа щоденно я молю,
Щоб зберігав Він Матінку мою.

Любпю Тебе, хоч, може, люба Ненько,
Непоспухом раню Твоє серденько,
Що вражене, до болю давить грудь.
Прости мені, Матусенько, забудь.

Прости мені, Ти вмієш все прощати,
Ласкава, добра, терпелива Мати!
Ти янгоп мій, що злинув просто з неба,
Любпю Тебе, — і більше слів не треба.

* * *

ТОБІ, О МАМО

Тобі, о Мамо, віршик цей складаю,
Тобі співаю радісних пісень,
В стрічки-рядки любов мою безкраю
Вплітаю, Мамо, в Твій великий день.

Бо знаю я, що слів Тобі не треба,
Вони минають, кануть в забуття.
Любов міцну, що лине просто з неба
Матусі любій жертвуймо щодня.

Любов таку, що родить тільки добрість,
Що вимагає вартісних прикмет:
Пошана, поспух, пильність і хоробрість,
Ось запашний для Матінки букет.

В таких квітках краса не проминає,
Вона лікує мов цілющий лік.
Найкращий квіт, - сердець чуття безкрає
Матусі нашій жертвуймо повік.

Іванна Савицька. Незабудьки. Збірка віршів для дітей. Малюнки Олени Войтович. Вірш Тобі, о мамо!

За матеріалами: Іванна Савицька. "Незабудьки". Вірші для дітей. Мистецьке оформлення Олени Войтович. Філадельфія - Нью-Йорк, 1959 р., 48 с.

Більше віршів про маму на "Малій Сторінці":

Вірші про маму

Читайте багато гарних віршів про маму від Марійки Підгірянки, Юрка Шкрумеляка, Валентини Бондаренко, Марії Пономаренко, Олеся Лупія, Варвари Гринько, Наталки Талиманчук, Віктора Геращенка, Наталі Забіли, Анатолія Костецького, Андрія Малишка, Євгена Сверстюка, Романа Завадовича, Лідії Компанієць, Віктора Геращенка, Наталки Позняк, Миколи Подоляна, Василя Симоненка, Ірини Жиленко, Володимира Підпалого, Степана Олійника, Оксани Кротюк, Володимира Лучука та інших відомих українських поетів.

Дивіться також на нашому сайті:

Поезії Іванни Савицької

"Я вперше побачила світ на Лемківщині, в селі Опарівка, пов. Стрижів, у священичій сім'ї о. Олександра і Марії з Дрималиків-Трешневських. Мене назвали Йоанною, і так написано в метриці. Хто і коли зробив з мене Іванну, не пам'ятаю. Читати й писати навчила мене в перемиській гімназії Дівочого інституту моя улюблена вчителька української мови, близька родичка Богдана Лепкого, св. п. Марія Гривнакова, і вона познайомила мене з письменником в купелевій місцевості Черче, де Лепкі мали літню, стилеву "палатку". Лепкий тоді сказав: "Марія мене впевняє, що ви маєте талант, і я так думаю, прочитавши деякі ваші вірші, та талант треба шліфувати, випещувати, вигойдувати, як маленьку дитину. Вам треба багато читати старих і нових авторів, не наслідувати, а шукати власного вислову, терпеливості треба, послідовності і уваги до кожного слова. Ви певно знаєте, що перо - то знищальна і будівельна сили. Пером можна зранити і скалічити навіть, і можна гоїти ним рани. Не знущайтесь над читачем довгими монологами, бо читач того не любить. Усміхніться до нього і подайте працівникам пера приязно руку..."" (Іванна Савицька)