"Коли широка вся Україна
Святкує пам'ять свойого Сина,
І ми, найменші Вкраїни діти,
Поклін приходим Йому зложити."(Костянтина Малицька)
Багато років тому поетеса Костянтина Малицька (Віра Лебедова) написала вірш «Чом, чом, земле моя...», а композитор Денис Січинський створив музику. Так народилася і полинула по Україні пісня. Згодом вона стала народною, бо її полюбив і назвав своєю весь народ. Спіівають цю пісню не лише у нас на Батьківщині, а й у далекій Америці та Канаді, куди доля закинула тисячі наших земляків. Найкращі, святі почуття будить вона у слухачів. Дивіться текст поезії Костянтини Малицької, ноти пісні та відео.
"Хотіла Марічка звити віночок
Із квітів, що в полі рясніли барвисто,
Торкалася їх, і враз пелюсточки
Далеко у небі зникали навмисно.
Метелики-квіти кружляли в таночку,
Марічка співала, сміялася дзвінко,
Та раптом метелики сіли віночком –
Уквітчана в дівчинки стала голівка."(Ксенія Бондаренко)
"Сіло сонечко на носик —
Щастя в лапках всім приносить.
Стало лоскотно дитині,
Сміх дзвінкий веселий хлинув.
Раптом сонечко здійнялось
І за хмаркою сховалось.
В небі сонечко живе,
Щастя в нього там росте."(Ксенія Бондаренко)
Читаймо та слухаймо цікаві казочки та оповідання для малят від Ксенії Бондаренко.
"Народилася я на Одещині, де й мешкаю зараз. Маю двох діточок. Писати дитячі вірші почала несподівано для себе. Перший віршик з'явився в серпні 2020 року, а вже через два місяці віршиків назбиралося на цілу збірку. Тому разом з читачами було вирішено видати збірку дитячих віршів для дорослих і маленьких під назвою "Веселе подвір'я". Радітиму, якщо малятам сподобаються мої твори." (Ксенія Бондаренко)
"На початку березня сніг ще не встиг розтанути повністю. Усюди були калюжі, а там де колись були снігові замети, сніг тримався. І як сонячні промені його не надкушували, він вперто лежав і не щезав. Пташки дзеленчали, кури вийшли з курника й сварливо порсалися на городі в землі. Качок було не впізнати. Замурзані, в болоті, вони неквапливо, але радісно перекочувалися з однієї калюжі в іншу. Кіт сидів на даху курника й ловив вусами перше весняне тепло. Оля спостерігала з вікна. Вона дуже хотіла вийти на вулицю, взути чоботи й пострибати разом з качками в калюжах. Але дівчинка захворіла й мама не дозволила їй. Тому Олі тільки й залишалося пити малиновий чай та дивитися у вікно. Раптом вона побачила, як мама побігла до сараю. Довгий час матуся не виходила звідти. Оля почала хвилюватися чи все гаразд. Вона вже одягалася, щоб побігти до матусі, та мама вийшла на вулицю і радо усміхалася. Щось гукнула Олі, але півень так голосно закукурікав, що Оля нічого не розчула..." (Ксенія Бондаренко)
"Бджілка меду наробила,
Заморились лапки й крила,
"Відпочила б, бідолашко!" –
Процвірінькала їй пташка.
"Треба квіти в полі жати
І нести нектар до хати,
Полечу в зелений гай,
Зазирну за небокрай,
Поцілую кожну квітку
Та й наповню глечик літом"."(Ксенія Бондаренко)
"Даринка йшла за дідом по стежинці, яку він розчищав від снігу. Йшли ближче до лісу. Був місяць лютий. Недаремно він отримав таку назву. Зима наче відчувала, що ґаздує останні дні і незабаром поступиться весні. Тому вона накидала снігу так багато, що дерева загорнулися в нього, немов в пухові хустки. Було занадто холодно. Дівчинка одяглася тепло, та мороз в'їдався в одяг і починав дошкуляти і кусати. Щічки одразу розчервонілися, мов стиглі осінні яблука, а вії вбралися в біле пір' ячко від морозу. Даринка вже хотіла кликати діда додому, бо її ніжки пекли й просили тепла. Та вона мала допомогти дідусеві. Там, в лісі, пташки та дрібна звіринка потребували людської допомоги. Ягідки і насінинки заховалися глибоко в снігу. Останні дні хурделило безперестанку, а поле, село та ліс замело. У пташок навіть не було можливості вилетіти у пошуках їжі. Дідусь набив торбину горіхами, насипав зерна, налив гарячої води в пляшку. Вони йшли в знайоме місце. Місце, яке добре знали лісові друзі. Годівнички, мов гойдалки, кружляли, закликаючи до себе." (Ксенія Бондаренко)
"До, ре, мі, фа, соль, ля, сі!"
Залунало звідусіль.
"Сі, ля, соль, фа, мі, ре, до!"
Запищало десь гніздо.
Пташенята вчаться співу,
Диригує майстер півень.
Не натішаться батьки –
Діти кращі співаки.
Раптом чути:" Кар, кар, кар!
В мене теж музичний дар!"(Ксенія Бондаренко)
"Я прокинувся раненько,
А точнісінько й не спав,
Бо мені сказала ненька,
Що я старшим братом став!
Цілий парк автомобілів
Вже чекає на сестру,
Розмалюю стіні білі
Й напишу: "ТЕБЕ ЛЮБЛЮ!""(Ксенія Бондаренко)
"... Вийшло сонечко, вітає,
Веселково небо грає.
Зацвірінькали синички:
"Всім купатися на річку!"
Бешкетують знов малята,
Не було б без зливи свята,
Дощик став їм у пригоді –
Двір тепер у повноводді."(Ксенія Бондаренко)
"Сіє жменями дива
Господарочка Зима,
Захурделила, засніжила,
Ніжним пухом землю вкрила.
В вовну вбрала всі хатини,
Розстелила скатертини,
І подвір'я ясно-біло
Прикрасила Зимка вміло..."(Ксенія Бондаренко)
"Мале кошеня прокинулося рано. А розбудило його буркотіння у власному животику. Малюк дуже зголоднів і не міг заснути. Бабці Христі в хаті вже не було. "Мабуть, бабуся пішла до корівки Квітки і незабаром прийде з повним цеберцем молока," – муркнуло кошеня собі під носик, перекрутилося на лежанці і заплющило оченята. Та буркотіння в животі не вщухало, а навпаки, гуркало, наче грім у небі. "Де ж забарилася бабуся з молоком?" – кошеня стрибнуло з лежанки на підлогу і вперлося носиком прямісінько в двері, що вели на вулицю. Дверцята відчинилися. Кошеня висунуло спочатку ніс. Щось його щипнуло. То був морозець. Малюк визирнув з хатини і не повірив своїм очам – двір побілів. Випав перший сніг. Усю зиму на нього чекали, та зима була занадто теплою. І лише на початку весни вона на прощання застелила село білою ковдрою..." (Ксенія Бондаренко)
"Люлі, люлі, моя нене,
Спи, матусенько, дрімай.
Нічка вже минула темна,
Ти ж не спала, спочивай.
Молитвами всі гармати
Від країни відведу,
Я молитимусь за тата,
Утоплю в сьозах біду."(Ксенія Бондаренко)
"Сказав мені батько, що я вже дорослий
І маю подбати про маму й сестру,
Що відьма-війна розпатлала коси
Й круками насипала в небо пітьму.
Що гаспиди повзають поміж містами,
А василіски зжирають людей,
Що поле рясніє не хлібом, — хрестами,
В підвалах ховають матусі дітей..."(Ксенія Бондаренко)
"Лагідна рука" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Ласкавий вітер і холодний вітрюга"
"Ластівки прощаються з рідним краєм" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Легенда про золоте зернятко істини" - зі збірки "Бути людиною"
"Легенда про золоте зернятко істини" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Легко на душі" - з добірки "Зламана яблунька"
"Ледар і сонце" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Ледача подушка" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Ледаще все непутяще" - з добірки "Зламана яблунька"
"Лижі й ковзани" - зі збірки "Хліб, труд і пісня"
"Лижі й ковзани" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Лисенятко-першокласник" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Лисиця й мишка" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Лисиччині ліхтарики" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Лисиччині ліхтарики" - зі збірки "Куди поспішали мурашки"
"Лисиччук-першокласник" - зі збірки "Щоб кіт мишку не впіймав"
"Ліс весною" - з добірки "Зламана яблунька"
"Ліхтарик" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Ліхтарик" - зі збірки "Не забувай про джерело"
"Любий синок" - зі збірки "Хліб, труд і пісня"
"Любов і жорстокість" - з добірки "А пісня жива"
"Людина з гарячим серцем" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Людина з гарячим серцем" - зі збірки "Материне поле"
"Людина незламна" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Людина принесла життя" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Лялька з відбитою ручкою" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Люблю я, літечко, тебе,
За небо ніжно-голубе...
За квіти, ягоди і фрукти,
За свіжі і смачні продукти,
За ласку, за твоє тепло,
Боюсь, щоб швидко не втекло!"(Лана Виноградова)
"Ми з котом-сусідом друзі,
Дуже я його люблю.
Часто граємось на лузі,
Він тікає, я - ловлю..." (Лана Виноградова)
Лана Виноградова - молода, перспективна поетка. Вона має вищу педагогічну освіту - у 2008 році закінчила Ніжинський державний університет за двома спеціальностями: вчитель англійської мови та зарубіжної літератури, української мови та літератури. "Пристрасть до написання текстів ніколи мене не залишає. Із задоволенням пишу про те, що добре знаю, вивчаю те, чого не знаю, і читаю про все на світі. Можу писати красиво, можу інформаційно, можу спонукати до дії і мотивувати..." - розповідає пані Лана. Направду, вірші, які пише Лана Виноградова як для дітей, так і для дорослих, - надихають до світлих роздумів, розповідають про усе найцікавіше, що оточує нас з Вами... Читаймо!!! :)
