Ксенія Бондаренко (Ксенія Лелека). Дотепні вірші про природу для дітей

Ксенія Бондаренко 

ЩАСТЯ В ЛАПКАХ

Сіло сонечко на носик –
Щастя в лапках всім приносить.
Стало лоскотно дитині,
Сміх дзвінкий веселий хлинув.

Раптом сонечко здійнялось
І за хмаркою сховалось.
В небі сонечко живе,
Щастя в нього там росте.

* * *

СОНЕЧКО

Заховали хмари сонце,
Вкрили небо – ні віконця!
Сумно сонечкові, плаче,
Бо діток з небес не бачить.

Розступилися хмаринки,
Втерли сонечку сльозинки,
Щиро сонечко зраділо
І веселку засвітило.

* * *

ВЕСЕЛІ ХМАРИНКИ

Гуркотить-сіріє небо,
Вщух дзвінкий пташиний щебет.
Згуртувалися хмарини
Та й сміються без упину.
Вчитель-грім суворим став,
До хмаринок проказав:
"Краще б ви не хихотіли,
А дощем поля полили".
Розлетілися хмаринки
І посіяли краплинки.

* * *

ХМАРИНКА

Загубилася хмаринка,
Плаче, начебто дитинка,
Слізками полила поле...
Облетіла все навколо,
Не знайшла вона матусю.

Каже вітер: "Не хвилюйся!
Віднесу тебе до мами,
Плаче теж вона дощами".
Засміялася хмаринка
Й полетіла, мов пушинка.

* * *

ХМАРИНКОВА КРАСА

Я бачила сьогодні
У небі чудеса! 
Пливла від сонцесходу
Хмаринкова краса. 

Літали бегемоти, 
Великі та малі, 
Поважні, безтурботні, 
Торкалися землі. 

За ними вальсували 
Незграбні слоненята, 
Ведмедиків гукали
Біленьких і кудлатих. 

Жирафи, зебри, тигри 
Летіли навздогін, 
Руденькі мавпи бігли
За гори у загін. 

А згодом і акула
Роззявила свій рот, 
І сонечко ковтнула, 
Неначе бутерброд. 

* * *

СУМНИЙ ДОЩИК

Плаче дощик за віконцем,
Бо не бачив зроду сонце. 
Мов овець густі отари, 
Закривають сонце хмари.

Плаче цуцик, плаче киця, 
В полі журиться пшениця, 
Плаче пташечка-дитятко –
Час розправити крилятка. 

Та на вулиці калюжі, 
Сумно дощикові дуже... 
Може сонечко теж плаче, 
Бо дощу воно не бачить?

* * *

ЗЛИВА

Дощ! Гримить! Лютує вітер!
Злива! Град! Ховайтесь, діти!
З неба ллє, мов із відра.
Гей, додому, дітвора!
Мчать малі хутчіш до хати
Сонце з вікон виглядати.
Через двір тече ріка,
Злились небо і земля.
Сумно дітям у негоді:
"Де ти, сонце? Дощик, годі!"
... Вийшло сонечко, вітає,
Веселково небо грає.
Зацвірінькали синички:
"Всім купатися на річку!"
Бешкетують знов малята,
Не було б без зливи свята,
Дощик став їм у пригоді –
Двір тепер у повноводді.

* * *

СИЛА В РОЗУМІ

Бешкетує влітку вітер,
Розтріпав деревам віти,
Похилив хатинам стріхи
Та й сміється від утіхи.

Каже тато-буревій:
"Сила є, де ж розум твій?
Здатен кожен руйнувати, 
Були б сили будувати!"

* * *

БРАТИК ВІТЕР

В небі сонечко-сестричку
Смикав вітер за косички,
Розтріпалося проміння
Золотавим миготінням.

Розгулявся наш вітрисько –
З неба здув руде дівчисько.
Впало сонечко за гори
Й запалали всі простори.

Вітерець малий нашкодив,
В оченятах страх і подив.
Заховався за хмарка́ми
Та й почав гукати маму.

* * *

МАЛО МІСЦЯ

Вітер в сонячній долині
Розгулявся поміж трав,
То до неба вільно линув,
То пісні гучні співав.

Розколошкав білі хмари,
Сонцю чуба розчесав,
Все вітриську місця мало
Міг би, в космос завітав!

* * *

ТУМАНЕЦЬ

Сіроокий туманець
Через поле навпростець,
Через села, між хатами
Пішки йде шукати маму:

"Що ж я, лишенько, накоїв?
Оповите все імлою...
Так матусю не знайти!
Сонце любе, посвіти!"

* * *

БОСОНОГИЙ РАНОК

У садочку квіти
Танцювали з вітром,
Щебетала пташка
Пісеньку мурашкам,
Сонечко з проміння
Плело павутиння,
Хмарки підростали,
Неба синь вкривали.
Ранок босоногий
Йшов уздовж дороги,
Сіяв травам роси,
Щоб вмивали коси.

* * *

ДЕРЕВЧАТА

Молоденькі деревчата
Тягнуть вгору рученята,
"Хай ростуть скоріше віти!" –
Кажуть небу липи-діти.

"Щоб тримати небеса,
Не потрібні зріст-краса.
Щоб негода не зломила,
У корінні майте силу".

* * *

ЗАБЛУКАЛА ДЕСЬ ВЕСНА

Заблукала десь Весна,
Не знайде доріжку –
Повно снігу намела
Їй зима під ніжки.
Засміялося дівча –
Враз сніжок розлився, 
А з-під нього немовлям
Пролісок з'явився.