Надія Кир'ян. Добірка віршів для дітей
"Листя білої берізки
Шелестить під вітерцем.
Розмалюй берізці кіски
Зелененьким олівцем.
Розмалюєчко моя,
Будь весела, як і я,
Щоби білий світ заграв
В райдузі веселих барв."(Надія Кир'ян)
Журналіст, письменниця, поетеса, перекладач, редактор дитячого часопису «Крилаті», волонтер і громадський діяч із Ніжина Тетяна Винник є лауреатом багатьох премій та переможцем числених конкурсів. Її слово - чи то вірші, чи то казочки - гріє своїм неймовірним душевним теплом, вчить маленьких читачів добру, дарує їм радість і жагу до нових знань та відкриттів... Її слово - чи то вірші, чи то казочки - гріє своїм неймовірним душевним теплом, вчить маленьких читачів добру, дарує їм радість і жагу до нових знань та відкриттів...
"Про казку, як і саму казку, писати легко і по тій же самій причині – важко. Постійно ловиш себе на думці, що ніби використовуєш вже кимось написане. Казка відкриває найкоротший шлях до дитячих сердець. Саме казка пробуджує в дітях хороші душевні переживання. Дитинство без казки пусте, як озеро без води. Дорослий не може полюбити романи, повісті, лірику, якщо в дитинстві не отримував насолоду від читання казок. В казках подана філософія життя, його мудрість. «Книга як одяг: має бути по зросту». Казка – це «повзунки», якщо їх не «носити», то і з більш вишуканим «одягом» будуть проблеми. Більш зрілі книги, як писав Франко, - «морська глибина», яка викликає страх «безодні» у того, хто не навчився «плавати» в дитинстві – читати казки..." (Людмила Федорова)
Людмила Федорова. СІК уроку і сторітеллінг. СІК уроку на тему "Льюїс Керролл, «Аліса в Країні Див»"
Все має свою історію – люди, предмети, поняття (історія в розумінні оповіді). Як згадувалось в одній із попередніх публікацій ("Під враженнями книги Н. Н. Талеба "Чорний лебідь"") – все, що потрапляє в поле нашого зору, може потенційно стати історією. Здатність історизувати (авт.) буквально все є природною особливістю нашого розуму. Як тільки нас починає цікавити суб'єкт/об'єкт, так зразу ж він історизується. Сторітеллінг виступає інструментом нашого мозку – відбувається аналіз-синтез інформації.
«Ти повинна бути божевільна… інакше ти просто не прийшла б сюди» (Чеширський Кіт – Алісі)...
Дивіться схему інтерактивного конспекту та сторінки зошита до уроку, де розглядатиметься образ Аліси з пригодницького романа-казки Льюїса Керролла "Аліса в Країні Див".
"Керролл показав нам світ догори ногами так, як він бачиться дітям…" (Вірджинія Вулф)
Дивіться схему інтерактивного коспекту та сторінки учнівського зошиту до уроку світової літератури у 5 классі, завданням якого є вивчення персонажів, які оточують Алісу (за романом-казкою Льюїса Керолла "Аліса в Країні Див").
"Одним із моїх захоплень було написання листів. Оскільки в сім’ї я був старший і мусив забавляти молодших братиків і сестричок – трьох братиків і сімох сестричок, то часто вигадував їм різні історії. Писав їм листи: листи-дражнилки, листи-бурчуни, листи-казки, листи-страшилки. У цих листах пропонував відгадувати шаради-задачі, головоломки, фокуси, яких знав безліч і вигадував свої. В листах жартував, вигадував, і головне, що дітям це подобалось, і вони мене розуміли. Я був їх кумиром. Прочитавши ці листи, можна зрозуміти, чому я зміг написати «Алісу…» - у звичайному бачив дива. Пізніше я написав багато книг з логіки і математики. Але особливими вважаю ті, в яких приділив багато уваги складанню ігор, розв’язанню логічних задач. Найзнаменитіші з них – «Логічна гра», «Історія з вузликами» та інші. Урок присвячений цій темі ми плануємо провести разом із математикою. Тож до зустрічі, мої дорогі читачі!" (Льюїс Керролл)
Фантастична література (фантастика) — різновид художньої літератури, в якій зображується дивний і незвичайний світ, з яким людина в реальному житті зіткнутися не може. Слово «фантастика» з грецької значить «мистецтво уявляти». Засновниками фантастичної літератури вважаються Едгар По, Жюль Верн, Герберт Уеллс. Серед різновидів фантастичної літератури виокремлюють науково - фантастичну літературу і літературу фентезі. Фантастика — різновид художньої літератури, у якому авторська вигадка від зображення надзвичайних, нереальних явищ поширюється до створення особливого, вигаданого «чудового світу», що є творчою уявою письменника.
Для Керролла «людина розумна» значить «людина грайлива». Тому і всі персонажі його казок грають в різні ігри, загадують один одному загадки, шаради, розв’язують логічні задачі. Вони заманюють нас з вами в цей чудернацький світ так, як Білий Кролик заманив Алісу в нору, в подорож по карточній країні.
Розглядати творчість поета, а особливо Шарля Бодлера, в контексті компетентнісного підходу, є справою невдячною. Одвічний конфлікт між життєвими компетентностями і духовними цінностями і по нині залишається не вирішеним. Кожен долає його по своєму. Уявімо, що в двадцять один Ви маєте статок у 75000 франків, вітчима – генерала, дипломата і сенатора, а з іншої сторони літературна богема – Бальзак, Готьє, Гюго, Верлен. Що вибрали б Ви?.. Розумно поєднати перше з другим Шарлю не вдалося. Він обирає життя «паризького денді».
Почати свій flash fiction необхідно із давньогрецьких філософів, особливо виділити римських поетів, – Лукреція, Вергілія, які писали свої твори у віршованій формі, а останнього Данте взяв провідником по Пеклу і Чистилищу в "Божественній комедії". Для величності, свої твори філософи віршували, розказували в них про різні сфери життєдіяльності тогочасного суспільства, демонструючи ширину і глибину знань у різних царинах. Як відомо, основним тропом поетичного мовлення є метафора. Метафора передбачає визнання нової реальності, яка є багатовимірною і може пророкувати, але не гадати. Така її властивість дозволяє входити у світ, що розширює людські можливості, відкривати нові відчуття і виміри, заходити за горизонти людської свідомості, туди, що називають містичним або божественним. «Божественна комедія» Данте актуальна ще й тому, що розмірковуємо ми напередодні найбільшого християнського свята – Великодня, з його нереальною метафорою – «Смертю смерть подолав». В перефразованій формі у француза Делаланда «Розмірковування про тіні»: «Як божевільний гадає, що він Бог, так ми думаємо, що ми смертні» (епіграф до «Запрошення на страту» Володимира Набокова). Саме про усвідомлення безсмертя людської душі, сенсу людського буття роздумує Данте у своєму творі.
Мета біуроку за романом Роберта Стівенсона "Острів скарбів" – структурувати та систематизувати знання учнів; розвивати уміння аналізу та синтезу, навички самостійної роботи; сприяння формуванню ціннісних орієнтирів у життєвому морі.
"Не був би Гоголь Гоголем, якби чогось відьмацького не сталося на дату його народження: число 21 зустрічається в цьогорічній даті дня народження два рази. Справжніх поціновувачів і дослідників творчості письменника зовсім не дивує така «чортівня» – з ним все так. Давайте перевіримо його надлюдські здібності, а саме: викликати у людей однакові образи, відчуття, думки. Посміхаєтесь, а даремно. Проведемо експеримент. Уважно розглянемо фото пам’ятника Миколи Васильовича. А тепер запишіть три слова, що прийшли вам на думку. Я свої зашифрувала, записавши їх навпаки: сін, ьлениш, дялгоп. Свят, свят, свят – вони співпали! Хіба це не містика? З ним все так. Все його доземне, земне і, як бачимо, після земне життя не можливо уявити без містики і міфів. Цю особливість він ввібрав від полтавської землі, що пронизана, як і вся Україна, прадавніми легендами, міфами і віруваннями. Високі цінності, витокові образи чоловічого і жіночого, космологія і тотемізм – світ українських прадавніх вірувань. Тому етнічні/епічні твори письменника – це спроба показати давнє глибинне коріння українського народу. Народу, який жив завжди в гармонії з Природою і поважав її закони. Цей етнос він обрамив в сучасність/реальність і показав для петербуржців, що їм такі міфи ближче, ніж європейські...." (Людмила Федорова)
"Хлестаков – це «комета», «хвіст» якої «освітлюється» і «повертається» оточенням: обставинами, побутом, людьми." (метафора)
Чому клоун так розмальовує свою зовнішність? Що відбувається із рисами обличчя клоуна? Які емоції викликає такий макіяж? «… Мне жаль, что никто не заметил честного лица, бывшего в моей пьесе. Да, было одно честное, благородное лицо, действовавшее в ней… Это… лицо был – смех» (Микола Гоголь) Саме через невміння драматичних акторів зіграти на сцені політичний цирк, а глядачів побачити – відбувається «репріманд». Перефразовуючи слова класика, можна сказати: всі сучасні комедійні шоу вийшли із «Ревізора».
Повість розповідає читачу про життя так званої «маленької людини». Головний герой твору — Акакій Акакійович Башмачкін, бідний титулярний радник із Петербурга. Він служив у департаменті переписувачем паперів, любив свою роботу і не хотів претендувати на щось більше.
Акакій Акакійович Башмачкин - людина низького соціального становища та походження, непримітний і непомітний, не відрізняється видатними здібностями, слабохарактерний, смиренний і нешкідливий. Саме таким ми бачимо головного героя повісті «Шинель», бідного титулярного радника. Цікаво зауважити, що Микола Васильович Гоголь дуже вміло підійшов до вибору імені його літературного героя: слово «Акакій» в перекладі з грецької мови означає «не робить зла»...
"Спробуємо показати як Гоголівська «Шинель» формувала філософські погляди двох сучасних напрямків філософії. За Гоголем, людина – це істота двох світів: тілесного і духовного (мета-підхід). Очевидно, що світогляд письменника формувався під впливом планетарно-космічних поглядів Сковороди на особистість та християнської моралі. До недавно особистість характеризувалася можливістю приймати осмислені рішення (незалежністю волі). Про свободу вибору особистості можна судити за трьома аспектами.." (Людмила Федорова)
"В зеленій Фессалії тече швидка річка Пеней. Бог цієї річки мав багато дочок, та найвродливіша з-поміж них була німфа Дафна. Зовсім юна, вона полюбляла блукати лісом, не дбаючи про одяг, а неслухняні кучері приборкавши зеленим плющем. І не було Дафні більшої втіхи, як ходити на лови з самою Артемідою, божественною мисливицею. Багато юнаків задивлялось на Дафну, та вона на них і не зважала. Байдужі були їй гімци на честь бога шлюбу Гіменея, байдужі весільні вогні, байдуже кохання. Дарма просив її батько, старий Пеней: «Приведи мені, доню, вже зятя й онуків». Зашарівшись, Дафна ласкаво обіймала батька і ревно просила не віддавати її нікому. «Он же й Артеміда, – казала вона, – ублагала свого батька Зевса, щоб нікому її не віддавав»." (з давньогрецького міфу)
"Далеко за межі Беотії линула слава сліпого віщуна Тіресія. Сам Зевс колись дозволив йому бачити прийдешнє, і Тіресій віщував усім людям правду. Якось прийшла до нього блакитноока німфа Ліріопея дізнатись про долю свого сина Нарциса, напрочуд гарного хлопця. Німфа знала, що син її – смертний, і бентежила її думка, чи ж довго житиме він на білому світі. "Твій син житиме доти, доки сам себе побачить," – прорік їй віщун. Здивувалася німфа: як же він може самого себе побачити? Довго думала вона над цими словами, та врешті заспокоїлася і забула за них..." (з давньогрецького міфу)
