"Батьків Богдана Хмельницького не знає і не бачив ніхто. А на горі, де зараз церква, жив собі дід з бабою. Біля них ріс густий-густий хміль. У діда і баби не було дітей, і вони по цьому журилися. Якось ранком вийшов дід з хати, почув ніби дитячий голос. Дід почав пробирати руками хміль і пішов туди, звідки чув голос. У густому-прегустому хмелю він знайшов хлопчика. Дитина лежала перед ним, а в голові в неї сяяло сонце. Дід перехрестився, взяв дитину і поніс до хати, а сонце теж пішло за ним..." (з народної легенди)
"... Чим більш зрозумілими і прозорими стають для людини тексти Біблії, тим величнішим постає Бог, Котрий надихав на творчість відомих і невідомих авторів книг Старого й Нового Заповітів. Для того щоб кожна прагнуча душа могла усе-таки прийти до Світла Істини, сьогодні вже мало просто видавати переклади Біблії. Потрібні допоміжні книжки, котрі введуть читача до цих віддалених у часі, непростих, стислих і максимально насичених Божественною інформацією творів. Одним із випробуваних у царині допоміжної літератури є жанр конспективного переказу, котрий водночас дозволяє познайомитися із задумом упорядників біблійного канону для низки релігій і може служити довідником з сюжетів Святого Письма для найширшого кола читачів різного віку... (Лесь Герасимчук)
"Зозулині черевички" (легенда)
"Колись давним-давно правив поліським краєм скупий і загребущій князь. Пообкладав свої села такими податками, що люди ледве-ледве животіли. Одного разу якесь село не прислало князеві данини. Розлютився грізний правитель і вирішив жорстоко покарати неслухів. З великим загоном посіпок сам вирушив на розправу. Жителі села затужили, що нікому не буде пощади. Старі діди думали-гадали, що робити, як зарадити лихові, та нічого не могли придумати..." (з народної легенди)
Біблійні легенди (добірка)
Біблійні легенди у стислому перекладі:
"Створення світу",
"Створення людини",
"Створення раю",
"Вигнання з раю",
"Вавілонська вежа",
"Каїн та Авель",
"Потоп і Ной",
"Чому людина не знає, доки живе",
"Про Мойсея",
"Десять Божих заповідей",
"Притча про блудного сина",
"Притча про сіяча".
"Спочатку Бог створив небо та землю. Земля була безладна й порожня, а над безоднею — пітьма, і Дух Божий ширяв над водою. Бог сказав: «Хай буде світло!». І постало світло. І побачив Бог, що світло добре, і відокремив його від пітьми. Бог назвав світло «день», а темряву — «ніч». І був вечір, і був ранок,— день перший..." ... Бог сказав: «Створімо людину за Нашим образом і подобою, і нехай панує над рибою, птаством, худобою, звірами, плазунами». І створив Бог людину на Свою подобу як чоловіка та жінку. І поблагословив їх Бог..." ... "У дні творення не було на землі польових чагарів, польова травина не росла, бо дощу на землю Господь Бог не давав, і не було людини, аби порати землю. Але з землі підіймалася пара та зрошувала землю. Тим часом Господь Бог створив людину з пороху земного, насадив рай в Едемі на сході й там осадив створену людину..." (з біблійних переказів у перекладі Леся Герасимчука)
"Адам і Єва були першою сім’єю на землі. Нелегко їм жилося, нелегко було шукати поживу й вирощувати хліб. Минав час, і в них з’явилися діти. Першим народився хлопчик, якого назвали Каїном. Потім народився ще хлопчик, і його назвали Авелем. Брати виросли й почали допомагати батькам. Авель, як молодший брат, виконував найлегшу роботу і став вівчарем, а Каїн виконував найтяжчу роботу і став рільником..." ... "Минули роки й сторіччя. В Адама та Єви ще народилися сини й дочки. А в тих — власні діти. На землі тривало життя. Але з часом люди почали віддалятися від Бога й коїти дедалі більше зла..." ... "На той час по всій землі була одна мова, в якій було небагато слів. І сталось так, що люди зі сходу прийшли й осіли в краї Шинеар. Один одному вони сказали: "Давайте наробимо цегли й добре ЇЇ випалимо!" І стала цегла для них замість каменю, а бітум — замість глини..." ... "Багато років минуло, відколи Бог розпорошив народи з Вавилона. Нащадки Сима, Хама та Яфета, синів Ноєвих, оселилися у різних землях. Одного з нащадків Симових звали Аврамом..." (з біблійних переказів у перекладі Леся Герасимчука)
"Отак Аврам із Єгипту разом із дружиною, з усім набутком та з небожем Лотом подався до Неґеву, а від Неґеву — до Бет-Елу*, де колись був його намет. Аврам був багатієм: у нього були чималі стада, багацько срібла й золота. У Лота, що ходив з Аврамом, теж була худоба і намети. Але землі для належного господарювання на обох не вистачало. Між їхніми пастухами почали виникати чвари..." ... "Після тяжких випробувань, битв і допомоги Лотові Аврамове майно не поменшало. Він мав худобу, срібло, золото, і лише одне засмучувало його: в нього досі не було дітей. І почав Аврам жалітися Господові..." ... "Час минав, а Сара, дружина Аврамова, не народжувала йому дітей. У неї була служниця родом з Єгипту, на ім’я Аґар. І Сара сказала Аврамові: "Я не можу народити тобі дітей, але, може, моя служниця народить від тебе, і тоді вони стануть моїми нащадками..." ... "Коли Аврамові виповнилося дев’яносто дев’ять років, а дітей у нього й Сари ще не було, знову з’явився йому Бог і сказав: "Я Бог Усемогутній, вір Мені й будь праведний. І Я укладу з тобою угоду, і ти будеш батьком численних народів..." ... "Про міста Содом і Гомору ширився поганий поголос. То й Бог повідав Авраамові: "Гріх Содома й Гомори дуже тяжкий. Якщо їхні мешканці справді такі, як про них кажуть, то Я скараю їх і зруйную ці міста..." (з біблійних переказів у перекладі Леся Герасимчука)
"Лот пішов із Цоара й оселився в печері на горі разом з обома доньками. Якось старша донька запропонувала молодшій..." ... "Як обіцяв Господь, так і сталося: в Авраама, якому було вже сто років, і Сарри народився син. І назвали його Ісаком..." ... "Тепер, коли побачила Сарра, що син Аґари глузує з усього, вона почала домагатися від Авраама вигнання невільниці й Ізмаїла як можливого спадкоємця. Не до душі було це Авраамові, але Бог пояснив йому, що нащадки його мають піти від Ісака, а від Ізмаїла має піти інший народ..." ... "Якось забажав Бог випробувати Авраама: чи твердо вірить він Йому й чи ладен коритися. І Він мовив: "Аврааме! Візьми свого улюбленого єдиного сина, піди в край Морія, зійди на гору і там віддай його Мені в цілопалення як офіру"..." ... "Сто двадцять сім років було Саррі, коли вона померла в Кіріят-Арбі, себто в ханаанському Хевроні. Авраам ревно оплакував її й вирішив поховати з шаною..." (з біблійних переказів у перекладі Леся Герасимчука)
"Авраам помер у 175 років, у щасливій старості. Його поховали сини Ісак та Ізмаїл у печері Махпела на полі Ефрона, сина хетита Тохара, проти Мамре, на полі, що його купив Авраам у синів Хета. Там поховано Авраама й Сарру..." ... "Минули роки; Ісак постарів, і затемнились йому очі. Якось він покликав до себе Ісава й сказав йому: "Візьми своє знаряддя — сагайдак і лук, піди в поле, уполюй мені дичину й приготуй страву, яку я люблю, щоб благословила тебе моя душа перед смертю." ... "Одної днини Яків рушив з Беер-Шеви до Харану. Коли сонце вже зайшло, він спинився на ночівлю. Примостив собі камінь під голову й поклався спати..." ... "Лаван гостинно зустрів Якова й оселив його у власному домі. Яків почав працювати на Лавана..." ... "Господь побачив, що Лія не кохана, і винагородив її синами..." (з біблійних переказів у перекладі Леся Герасимчука)
"Після народження Йосипа Яків сказав Лаванові: "Відпусти мене, піду я вже додому. Віддай мені моїх жінок і дітей, що служили тобі за них, і я піду..." ... "Аж ось почув Яків, ніби сини Лавана казали: "Яків забрав усе, що було в нашого батька. І з того зробив собі маєток." І тоді побачив з обличчя Лавана, що той перемінився до нього..." ... "Дорогою Якова зустріли Янголи Божі. Яків сказав: "Це табір Божий." І назвав те місце Маханаїм..." ... "Тієї ж ночі він підвівся, взяв обох своїх дружин, обох служниць та одинадцять дітей і перейшов брід Ябок. Потому взяв їх і перевів через потік; також перевів усе, що мав. Лишився Яків сам..." ... "Підвів Яків очі та й побачив, що йде Ісав, а з ним чотири сотні людей. І він поділив своїх дітей на Лію, і на Рахіль, і на обох невільниць. Невільниць із дітьми поставив попереду, Лію з її дітьми передостанніми, а Рахіль та Йосипа — останніми. А сам пішов перед ними і вклонився до землі сім разів, аж поки підійшов до брата..." (з біблійних переказів у перекладі Леся Герасимчука)
"Коли Олександра була немовлям, її улюблена фраза була «Пррр», а її першим словом було «Фізика». Це тому, що її мама працювала учителем фізики в 24 школі. Тато дівчинки працював травматологом, тому іі другим словом було «Травма». Олександра дуже любила собак. Тато і мама теж обожнювали їх, але, на превеликий жаль, собаку завести вони не могли. В районі, де мешкала родина Олександри, було багато власників собак, які мали можливість утримувати домашніх улюбленців. Тому батьки дівчинки придумали облаштувати в їхньому дворі пункт, де можна було б надавати послуги по догляду за тваринами..." (Діанка Олійник)
"У темний дощовий вечір коло дитячого майданчику під лавкою гралося цуценятко на ім’я Джелі і радісно гавкало: «Гав! Гав!». Джелі обожнювало гратися з дітками. У цей самий день цуценятко Лакі втекло з дому і побігло до майданчику. Своєю цуценячою мовою воно радісно кричало: «Воля! Воля!» Джелі побачила Лакі і дуже зраділа. Щодуху вона побігла до нього..." (Діанка Олійник)
"- Нарешті настало літечко! Метелики літають, сонечко гріє, навіть бджоли не хочуть жалити нас, мабуть, вони теж раді літу, – сказав Сашко.
- Ну, звісно! Влітку у моїх улюблених квіточках найбільше пилку назбиралось з ранньої весни, – радісно відповіла йому сестричка Оленка.
Сашкові та Оленці ніхто не завадить милуватися природою влітку. Ніхто не зможе зіпсувати настрій їхньому коту Бублику - це неможливо! Він так мріяв поніжитись на зеленій літній травичці!.." (Діана Олійник)
Людмила Федорова. Схеми інтерактивних конспектів про Артура Конана Дойла та його героїв (7 клас)
У цій статті викладачки світової літератури Людмили Федорової представлено практичний матеріал по підготовці уроків з літератури у 7 класі - схеми інтерактивних конспектів з наступних тем:
- Артур Конан Дойл – відомий автор класичних детективів, популярність його героїв у різних країнах.
Особливості сюжету і композиції оповідань про Шерлока Холмса.- Артур Конан Дойл. «Пістрява стрічка». Сутність «дедуктивного методу» Шерлока Холмса, утвердження в його образі сили інтелекту і моральних якостей.
- Артур Конан Дойл. «Пістрява стрічка». Доктор Ватсон як розповідач. Різні точки зору на події як художній прийом створення атмосфери таємничості.
- Артур Конан Дойл. Шерлок Холмс як безпосередній учасник розв’язання сімейного конфлікту в оповіданні «Пістрява стрічка».
Також у статті знайдете сторінки учнівського зошиту з вищевказаних тем.
Зайшла зима. І принесла нам на своєму білому вбранні розкішне червоне намисто свят. Миколая, Новий рік, Різдво, Василя, Водохреща... В самих назвах цих свят криється містично-казкова постать Миколи Васильовича Гоголя. Тож прийміть як привітання від мене розробку СІК і сторінки учнівського зошита по темі «Ніч перед Різдвом» славетного автора та позакласний захід, приурочений його творчості. Сподіваюсь, що вони допоможуть створити вам, шановні колеги, магічну атмосферу цих свят і зарядять нас всіх сміхом, добром та любов’ю на цілий рік. Веселих свят!!!
До збірки "Лечу у вирій" увійшли дитячі поезії Галини Кирпи: "Мова моя", "Скоро — дома", "У їжаків полягали спати", "Березень", "Шпаки і шпаченята", "Ввечері", "Запливає ранок", "Мандрівна квітка", "Тополя і калина", "Грім, що не вмів гриміти", "Двісті тиш", "Щось Зелене", "Долоня літа", "Щоб Равликові було гарно", "Нічиє дерево і моє", "Як я кажу в своєму саду", "Місяць у колисці", "Найдовший у світі танець", "Пам'яткий вечір", "Хоха", "Сидько й Тинько", "Холодна ніч", "Щось зацвіте", "Лечу у вирій", "Прохожий Серпень", "Прощай, сніжинко!", "Моя ялинка, "Малий-маленький сніг", "Де ходить Колядин", "Хмарезні хмари", "Дощ проведе", "Жолудь", "Моя мрія".
"Бідні зубки усі у нальоті. От у таких випадках до зубів прилітає… Беді Меф. Так кличуть зубну фею. Але вона не тільки забирає зуби, а й сама їх лікує, але лікує тільки уночі. Чому усі феї приходять тільки уночі? Тому, що під музику їхніх крил діти поринають у глибокі сни. От якось так звучить музика їхніх крил: «з-з-з-з-з». Учені ще не довели, що вони існують..." (Діана Олійник)
"Одного разу з кошика викотилося яйце. Та не просте, а Великодня крашанка. Червоне та яскраве, воно котилося по лісу і застрягло серед кущів шипшини. — Як же тепер я потраплю до Великоднього столу, що ж мені тепер робити? — жалібно заплакало яєчко. І раптом кущ заговорив: — Все, не відпущу тебе, тепер назавжди будеш моє і будеш прикрашати моє гілля, а то всі повз моїх колючок ходять, не люблять мене. А тепер, коли я матиму таку прикрасу, буду знаменитий і потрібний усім...."
(Юлія Хандожинська)
"Літературу відносять до предметів наративного характеру. Прийнято, що в основі наративу лежить сюжет, наскрізна лінія, задум автора. Вчителю при вивченні кожен твір потрібно розглядати в певному ключі, що призводить до спрощення і зникнення його об'ємності. Часто пояснення будується так, щоб складне стало зрозумілим, створюючи лише ілюзію розуміння. Та, щоб зрозуміти задум автора, потрібно самому пережити щось подібне, мати власний досвід. Будь-який художній літературний твір потребує читача з неабиякою життєвою мудрістю. Дуже малий відсоток дітей (далеко не кожен дорослий) можуть мати достатню валізу знань для усвідомленого розуміння задуму автора. Як вчителю, який виконує цілі уроку, тим самим спрощує, переводить в площину інформації, передати повноту твору, його об'ємність. Для цього потрібно використовувати природну властивість дітей до научіння, набування життєвого досвіду, до відкриттів..." (Людмила Федорова)
