Статті для дітей та батьків

"Дикий мак", "Найрідніші слова", "Рушник", "Скільки рік на Україні", "Дарунки для мами", "Працьовитий зелен-світ", "Посаджу я квіти", "Луна в лісі", "Втік зелений олівець", "Джерело", "Уставати рано треба", "Ранок", "Футболісти", "Хто що пише", "Словогра", "Збір винограду", "Тепловоз", "Тільки мама", "Годівниця", "Ох і Ах" - добірка віршів під назвою "Працьовитий зелен-світ" зі збірки "Найрідніші слова".

Гладь — це вишивання прямими та похилими стібками, які повністю або частково заповнюють площину узору. Існує багато технік її виконання. Це і вже відомі нам шви: вперед голку, строчка, стебловий, ланцюжок, і спеціальні — пряма й коса гладь, гладь з перехватами, верхошов та багато інших. Існує кілька видів гладі: одностороння, двостороння, без настилу і з настилом, прорізна тощо. Розрізняють також точну (або лічильну) гладь, яку виконують по рахунку ниток на тканині, та вільну, або рисовану, в якій стібки кладуть по контуру малюнка, нанесеного на тканину. Лічильною гладдю виконують в основному геометричні орнаменти, а вільною — рослинні й тваринні. Вишивати гладдю можна на будь-якій тканині, нитки краще брати м’які — муліне, заполоч, ірис, шовк. Розглянемо деякі гладдєві шви...

"Мова кожного народу 
неповторна і – своя;
в ній гримлять громи в негоду, 
в тиші – трелі солов’я."

(Володимир Лучук)

 

 

"Давно давно це було. Було це за тих часів, про які старі наші люди, жартувавши, казали: «Було це за царя Опенька, як була земля тоненька!» А тоді таки справді був цар, хоч і звався він не Опеньком, а Миколою, і були на нашій землі пани – поміщики та капіталісти. А жили ми на хуторі, і від хутора до села було тоді верстов зо три, а тепер, значить, кілометрів… На хуторі було з десяток хатів, а навкруги – ліс, де росли високі ялинки, розложисті клени і могутні, у три чотири обхвати, дуби…" (Остап Вишня)

Володимир Рутківський пише для дітей і тому пише з погляду дитини, з площини й обширів, найприродніших для неї — рідного дому, свого села, краю… Це дорослий може охопити подумки весь час свого буття, усі простори Батьківщини чи й планети. Дитині ж подібний погляд не притаманний та й неможливий. І беззаперечний талант й майстерність Володимира Рутківського саме як дитячого прозаїка, нині, певно, найкращого в Україні, полягає у цьому тонкому відчутті дитячого часопростору, в умінні розгортати текст, не виходячи за межі відомого на дану мить юним героям. ... Письменникові взагалі не притаманна вигадана змодельована казковість, оскільки для нього найбільше диво — сама людина. Чудесне у його текстах зазвичай має цілком природне пояснення і твориться людськими руками. Йдеться не лише про приручених вовків замість козаків-перевертнів у «Джурах…» чи Велеса-Овсієвого онука у «Сторожовій заставі», а й про Бухтика, котрий як Вінні-Пух чи Карлсон, є, по суті, вигадкою головного героя, чи про Ягу-Катрусю, що знову «вилюдніла» завдяки щирому людському співчуттю тощо.

"У мене була найбільша мрія: знайти підки́дька. Адже мама категорично відмовлялася подарувати мені братика. Ну й не треба, думала я, сама його знайду і принесу додому! Мені здавалося, що немовлята-підкидьки лежать на кожному кроці, на кожній лаві у парку чи на порозі дитячої поліклініки. Що таке буває, я дізналась із жалісної історії, яку мені колись прочитала бабуся. А ще я подивилася фільм, який так і називався — «Підкидьок». Отже, це правда!.." (Ірен Роздобудько)

За законом Мойсея у євреїв кожен первісток чоловічої статі на сороковий день від народження мав бути посвячений Богу, для чого і приносився матір’ю у Божий храм. А коли, за законом Мойсея, минули дні їхнього очищення, то до Єрусалиму принесли Його, щоб поставити Його перед Господом, як у Законі Господнім написано: «Кожне дитя чоловічої статі, що розкриває утробу, має бути посвячене Господу». Немовля Господь принесений був у Храм Єрусалимський Богоматір’ю і Іосифом в нинішній день, який є соро­ковим від різдва Спасителя. 

 

 

"На уроці вчителька довго розповідала про те, як мають себе поводити хлопці та дівчата. Виявилося, що мені багато чого не можна! Наприклад, битися, мов на шаблях, на лінійках з Олегом та Костиком! Плюватися з трубочки пожованим папірцем! Не можна бігати коридорами і з розгону ковзатися на слизькій підлозі! Сидіти на підвіконні. Їсти на уроці бутерброд. І малювати в зошиті з математики цифри у спідничках і бантиках. Ну, багато чого не можна. Дізнавшись про це, я засумувала, адже дуже кортіло мати відзнаку за поведінку, якої не мала ще ні разу. Але я старалася..." (Ірен Роздобудько)

Дитячі вірші Анатолія Качана, які увійшли до збірки "Листи з осіннього саду":

"Автограф на згадку", 
"Бджолиний рій", "Білі ночі в Одесі", 
"В зими є ягідка одна" (загадка), 
"В’ється стежка", "Відлига", 
"Вечір у степу" (безконечник), 
"Вийшла річка з берегів" (безконечник), 
"Гроза в Карпатах", 
"Дзвонить осінь школярам", 
"Дивні квіти розпустились" (загадка), 
"Дивувалися ліси", 

"До Сходу Сонця", 
"За піщаною косою", 

"Завиває завірюха", 
"Зелений Шум", 
"Зима щедрує по дворах", 
"Зимові яблука" (загадка-недомовка), 
"Квітка Сонця" (загадка), 
"Ластівка над Лиманом", 
"Летюча квітка" (загадка-безконечниця), 
"Летять із гірки санки",   "Листи із саду ", 
"Маятник дитинства" (безконечник), "Мете метелиця" (спогад про літо), 
"Мобільна розмова", "Море грає", "Морське ім’я", 
"Одеський мериді@н" (розіграш), "Осіння борозна", "Охололи води", 
"Пе-ре-віз-ник" (безконечник), 
"Пісенька про півника" (за народними мотивами), 
"Після бурі", "Пісня джерела", "Покровитель мореплавців", 
"Походеньки лиса", "Приморська осінь", 
"Проводи зими", "Прощання на причалі", 
"Райський сад", "Райські дні", 
"Рідні береги", "Річка сховалась", "Розливається Дунай", 
"Світов@ п@вутин@" (загадка), "Сині очі лугів", 
"Співучий сад" (Безконечник), "Степова дорога", 
"Степова криниця", "Степова царівна", "Степовий вітряк", 
"Телеграма", "Теплий край", 
"У долині журавель", 
"Хвилювалось море", 
"Шумить у мушлі море" (спогад про Крим), 
"Ще море тепле", "Щедра зима". 

 

"Був собі Омелько. І був він драконом. Понад усе на світі, навіть більше за млинці з суницями, любив Омелько вигадувати казки. Та була одна заковика: драконові бракувало слухачів, бо щойно він підкрадався до когось, аби розказати казку, усі верещали: «Дракон!» — і втікали. Не було такого звіра, який сів би і спокійно вислухав бідолашного Омелька від початку до кінця..." Слухайте далі казочку Сашка Дерманського у виконанні відомого українського поета та видавця Івана Малковича.

Віршики та пісеньки: "Вийди, вийди, сонечко", "Івасьо коника пасе", "Сто кіп і снопочок", "Щоб наша родина весела була", "Посію я рожу", "Білі гуси", "Трясуть коні поводами", "При зеленім мачку", "Випав сніжок", "Невеличка сімеєчка", "Щедрівка".

Хрещення Господнє (свято Водохреща), що відзначається 6 січня, має й іншу назву — Богоявлення. Це день, у який Господь хрестився й освятив воду.

 

 

 

 

 

 

 

"Єретик", "Кавказ", "Марія", "Наймичка", "Катерина", "Гайдамаки", "Сон", "Гамалія", "Невольник", "Княжна", "Іван Підкова" - поеми Тараса Григоровича Шевченка.

"Княжі дочки і сини" - прозова казка Марійки Підгірянки. "В чужому пір'ї" - казка-п'єса (сценічна картина на три дії з танцями і співами).

"Christmas Carol" by May Probyn

"Хитрий лис, щербатий лис
Уночі у клуню вліз,
Нишком виліз на драбину,
А з драбини — на бантину,—
Курку — хап! — і у торбину..."

(Михайло Стельмах)

Оповідання Володимира Сенцовського: "Над ставом", "Після дощу", "Украдений апетит", "Хоробрий Тимко", "Журавлі сурмлять", "Внучок", "Білий бант", "Як заступ учили працювати", "Зірка", "Знахідка", "Пташки", "Квіти для Марійки".

 

 

 

 

Казки Василя Чухліба для дітей: "Сопілкарик із джмелиного оркестру", "Туманець", "Лисичі гостини", "Колискова для ведмедів", "Лісова поштарка", "Сонячний зайчик", "Пісня тоненької очеретини".

Мова  –  духовний  скарб  нації. Вона є  найголовнішою ознакою народу,  що  дає  йому право називатися нацією. Саме мова формує і визначає  свідомість,  творить  людину,  культуру,  історію. У цьому розділі - багато висловів та висловлювань відомих у світі людей про мову загалом, про українську мову, про рідну мову.

"Погостини" — збірка оповідань відомого українського народознавця Василя Скуратівського. У цій книзі читач знайомиться з українською традиційною обрядовістю, фольклорним та етнографічним багатством народного агрокалендаря, які сягають у глибину століть.