Статті для дітей та батьків

"Княжі дочки і сини" - прозова казка Марійки Підгірянки. "В чужому пір'ї" - казка-п'єса (сценічна картина на три дії з танцями і співами).

"Christmas Carol" by May Probyn

"Хитрий лис, щербатий лис
Уночі у клуню вліз,
Нишком виліз на драбину,
А з драбини — на бантину,—
Курку — хап! — і у торбину..."

(Михайло Стельмах)

Оповідання Володимира Сенцовського: "Над ставом", "Після дощу", "Украдений апетит", "Хоробрий Тимко", "Журавлі сурмлять", "Внучок", "Білий бант", "Як заступ учили працювати", "Зірка", "Знахідка", "Пташки", "Квіти для Марійки".

 

 

 

 

Казки Василя Чухліба для дітей: "Сопілкарик із джмелиного оркестру", "Туманець", "Лисичі гостини", "Колискова для ведмедів", "Лісова поштарка", "Сонячний зайчик", "Пісня тоненької очеретини".

Мова  –  духовний  скарб  нації. Вона є  найголовнішою ознакою народу,  що  дає  йому право називатися нацією. Саме мова формує і визначає  свідомість,  творить  людину,  культуру,  історію. У цьому розділі - багато висловів та висловлювань відомих у світі людей про мову загалом, про українську мову, про рідну мову.

"Погостини" — збірка оповідань відомого українського народознавця Василя Скуратівського. У цій книзі читач знайомиться з українською традиційною обрядовістю, фольклорним та етнографічним багатством народного агрокалендаря, які сягають у глибину століть.

 

"Ольга Перевізникова", "Мудра володарка", "Михайло-семиліток" - історичні оповідання, який написав Антін Лотоцький - відомий український дитячий письменник, журналіст громадський діяч, учасник національно-визвольних змагань 1914 – 1920 років, активний діяч Пресової Кватири Українських Січових Стрільців.​

Василь Тимофійович Скуратівський (1939 - 2005) - один з найвідоміших українських народознавців ХХ століття. Своє багатолітнє творче життя він присвятив дослідженню історії свого народу й роду, вивченню його звичаїв, традицій, обрядів, життєвих правил, пізнанню багатющої духовної культури наших предків. Родом митець із Полісся, тому найбільше досліджував саме свій рідний край, обряди, звичаї, культуру поліщуків, яких раніше називали древлянами.​

"В одному селі хтозна відколи жив дід. Старий-престарий, сивий-пресивий. Узимку на печі, а влітку на сонці вигрівався. На господарстві була в нього біла коза, зозуляста курка і гребенястий півень. Якось почалапав дід на город і забрів у капусту. Коли чує — дитячий голосочок: "Дідусю, дідусю, візьміть мене з собою". Оглянувся — нема нікого..." (Микола Магера)

"Жили собі шпаки. Батько і мати маленьким їстонь-ки-питоньки носили, співати по-шпачиному навчали. Злагода і мир панували у шпаківні. Шпачата одне одного поважали, одне одному допомагали. Якось шпачиха придивилася до своїх діточок і помітила у найменшенького невеликий чубчик. Дуже здивувалися цьому пташки, бо чубаті шпаки — то дивина. Тож і назвали його Чубчиком..." (Микола Магера)

"Колись у пралісі царював сірий Вовк. Все живе перед ним тремтіло. Десятою дорогою звірі обминали його палац. Вже поз'їдав він у своїх володіннях чи не всіх зайців, косуль, диких свиней, оленів. Тож часто сидів голодний, клацав зубами і по ночах завивав на місяць. Та голод — не пан. Вирішив Вовк скликати на раду царів із сусідніх лісів. Сів Вовк, худющий-прехудющий, на широкий пеньок, а навколо полягали руда, з довгенькою мордочкою, Лисиця, довга зелена Гадюка і старий смердючий Тхір..." (Микола Магера)

"Стебловий" шов застосовують майже в кожному виді вишивки. Ним дуже часто вишивають стебла квітів і рослин — звідси й пішла його назва. Назва "Тамбурних" швов походить від спеціальних круглих п’ялець, схожих на великий барабан — тамбур,— які використовували для вишивання великих шовкових килимів. З середини XIX століття різноманітними "тамбурними" вишивками оздоблювали рушники, скатерки, сорочки, сарафани, фартухи, хустки тощо. Ми познайомимося із швами "ланцюжок", "складний тамбур", їх різновидами: "петля вприкріп", "півпетля" та "ялинка". Техніка вишивання півхрестом та хрестом (хрестиком) — одна з найвідоміших і найулюбленіших у народних вишивках. Ними вишивали переважно одяг і рушники. І в наш час цими швами оздоблюють дитячі й чоловічі сорочки, жіночі блузки та плаття, скатерті, серветки, вишивають килими й панно, сумки, диванні подушки та інші речі.

Микола Магера – співець природи, співець дитячої душі. Вони – природа і діти – головні герої більшості творів відомого письменника. Микола Магера – майстер дитячої казки. Герої цих книг шанують рідну мову, оберігають все живе, дбають про птахів і звірів, насаджують плодові дерева і квіти, слухаються батьків і вчителів, поважають старих, люблять рідний край." (Віктор Кривошия)

 

"... Ще далеко до перебудови, до проголошення незалежності України, своїм натхненним словом Микола Магера закликав читачів любити свій рідний край, природу берегти, шанувати материнську мову, пам’ятати свій рід, своє коріння. І хоч свої твори він адресує дітям, але й дорослі впізнають себе у них, бо ж усі ми родом з дитинства." (Віталій Мацько)  Читайте дитячі оповідання Миколи Магери: "Бевка", "Найдорожче", "Мати", "Матусенько-о-о", "Зелені паляниці", "Покарання", "Моя улюблениця", "Дідова школа", "Грачине містечко", "Батіжок", "Боровики", "Синьоокий серпень", "Жар-птиця", "Війна, дітоньки, війна", "Дідух".

"Найдорожче", "Мати", "Матусенько-о-о", "Зелені паляниці", "Покарання", "Моя улюблениця", "Дідова школа", "Грачине містечко", "Батіжок", "Боровики", "Синьоокий серпень", "Бевка", "Жар-птиця", "Війна, дітоньки, війна", "Дідух" - оповідання Миколи Магери, представлені у цій добірці.

Анатолій Костецький — улюбленець дітвори. Він служив дитячій літературі більше тридцяти років і за цей час встиг подарувати дітям понад п’ятдесят книг. Ті книги — це велике художнє Дитяче місто, у якому живуть хлопчики та дівчатка, як і в житті, з найрізноманітнішими характерами. Письменник умів говорити зі своїми малими читачами про найскладніші життєві проблеми — з повною серйозністю чи гумором, але неодмінно — із любов’ю, взаєморозумінням та повагою. Він майстерно поєднував дитячі мрії та фантазії з реальним світом. Мабуть, тому, що й сам у дитинстві мав велику мрію — стати письменником, і ця мрія його здійснилася. Анатолій Костецький написав близько тисячі віршів для дітей і багато цікавих прозових творів, які виховують дітей добром, щирістю і правдою. 

В українській дитячій літературі Анатолій Григорук виступає і як поет, і як прозаїк, і як перекладач. Вірші, казки, оповідання на морально-етичні теми, пізнавальні замальовки про розмаїтий довколишній світ, слова до пісень – власне, жоден із популярних жанрів дитячої літератури не лишається поза увагою письменника. Як правило, твори його вибудовуються на гострому цікавому сюжеті. В них багато веселої вигадки, словесної гри, буфонади. Вони написані в кращих традиціях вітчизняної й зарубіжної літератури. Мова їхня органічна, стилістично виважена, лексично багата і водночас приступна найменшим читачам.

 

У глибину віків сягає мистецтво прикрашати одяг та різні вироби домашнього вжитку вишивкою — узорами, вишитими на тканині, шкірі чи повсті. Від перших стібків шитва на шкіряному одязі людей кам’яного віку і до нашого сьогодення — такий шлях вишивання, одного з найпоширеніших видів народної творчості. Упродовж сторіч вдосконалювалися знаряддя праці (від шила з каміння та кісток тварин до стальної голки), змінювалися і вдосконалювалися техніки шиття та вишивання. Багатьма поколіннями невідомих майстрів створено безліч технік вишивання, або швів. Тільки в Україні їх відомо близько ста. Початкові шви дуже прості у виконанні і застосовуються найчастіше при обробці виробів, а також у вишиванні.

"Білий гриб", "Гарбуз", "Горидуб", "Жмурки", "Жолудь", "Мокру моркву заєць ніс", "Равлик", "Цвіркунець", "Чорний жук" - добірка лічилок для дітей від українського поета Володимира Лучака.