Елла Литвинець
ГОЛКИ, НИТКИ, НАМИСТИНКИ
(Науково-популярна книжка для дітей)
НАКЛАДНЕ ШИТТЯ
Накладне шиття — це аплікація й різні накладні шви, якими оздоблюють вироби.
Аплікація (від латинського арріісаііо — прикладання) виникла понад дві тисячі років тому, коли кочівники прикрашали свій одяг, взуття, упряж і житло візерунками із шматків шкіри, хутра, повсті, берести. Пізніше для оздоблення одягу почали використовувати різні тканини.
У багатьох країнах світу широковідомі різноманітні аплікації, виготовлені руками майстрів України. Аплікаціями з оксамиту, сукна й шкіри з давніх-давен оздоблювали жіночий та чоловічий одяг: корсетки, фартухи, юпки, свитки, кожухи й кожушанки, бекеші, а в деяких селах — і рушники.
А які чудові візерунки із сукна і шкіри прикрашали й прикрашають одяг карпатського населення! Чудово поєднуються вони із сучасним стилізованим вбранням — свитками, кептариками тощо. Аплікацію використовують також при оновленні одягу: за її допомогою можна прикрити шов чи зношене місце (рис. 86).
Техніка виконання аплікацій нескладна. Розглянемо декілька прийомів. Почнемо з найпростішого (рис. 87). Нанесіть на основну тканину контури малюнка. Перевірте на міцність фарбування клаптики тканин, з яких ви робитимете аплікації. Підкрохмальте їх і випрасуйте через суху тканину. На правий (лицевий) бік клаптиків переведіть контури відповідних частин узору, стежачи, щоб поздовжні нитки робочої тканини і окремих деталей малюнка співпали, інакше при пранні та прасуванні виріб деформується. Якщо тканина не сипуча, деталі вирізайте по контуру, якщо сипуча — відступивши на 2 — 5 мм, щоб можна було підгорнути край.
Кожну вирізану деталь покладіть на робочу тканину відповідно до узору, закріпіть шпильками, а потім наживіть наміткою або швом «через край» (рис. 87 а, б). Наживлювати й пришивати треба від середини деталі, поступово просуваючись до країв, щоб не було зморщок і перекосів. Потім кожну деталь акуратно обшийте по краю одним із швів: стебловим, петельним, ланцюжковим тощо нитками відповідного або контрастного кольору. Аплікації можна прикрасити й декоративними швами (рис. 87 в).
При виготовленні сумок, панно, килимів, тобто виробів, які не будуть часто пратися, деталі можна приклеювати клеєм БФ-6. Сукно і фетр не потребують попередньої підготовки, а от тонкі й сипучі тканини спочатку треба наклеїти на тонкий папір або марлю, просушити під пресом, а вже потім вирізати по узору, змастити з вивороту клеєм і накласти на робочу тканину. Закінчивши роботу, виріб слід покласти під прес або випрасувати через ледь вологу полотнинку спершу з правого, а потім з лівого боку.
Для невеличкого килимка можна вирізати деталі з сукна, фетру або шкіри й закріпити тільки серединки їх кольоровим-хрестиком, намистинкою або накладною сіткою. Чудові аплікації роблять із залишків пухнастих тканин, хутра тощо (рис. 88).
Можна зробити аплікацію об’ємною, підклавши під окремі деталі шматочки байки, фланелі, поролону або вати. На рис. 89 подано узор круглої подушки з квіткою ромашки, яку можна зробити пласкою або опуклою. Насамперед малюнок треба збільшити (бажаний розмір подушки 35 — 40 см). Після цього з білого шовку вирізати чашечку квітки, нашити на неї серединку жовтого кольору і вже готову квітку пришити на тканину зеленого або коричневого кольору. Пелюстки ромашки можна прикрасити контрастними нитками швом «вперед голку».
Аплікацію можна виконати технікою мозаїка. Колись вона була дуже поширена — мозаїкою робили килимки й доріжки, ковдри, подушки, жилети. Виконують її так. З цупкого паперу або картону вирізають різні фігури у вигляді квадратів, ромбів, трикутників та прямокутників. Розклавши їх на столі, підбирають відповідний узор. Потім із клаптиків різних тканин вирізають потрібну кількість деталей, з’єднують їх зметувальним швом і акуратно зшивають вручну або на швейній машинці. Готовий виріб прасують і нашивають на робочу тканину або підкладку. Для мозаїки можна використовувати деякі узори народних орнаментів.
Одяг, фартушки, кімнатне взуття також інколи прикрашають аплікацією — одно-барвною, барвистою, з блискучої тканини тощо. На рис. 90 подано узори для оздоблення аплікацією дитячого одягу.
Тепер перейдемо до ознайомлення з накладними швами.
Декоративні накладні шви (рис. 91) широко застосовуються у вишивках східних народів: ними прикрашають килими з шовку та сукна.Викладений по узору шнур закріплюється на основній тканині потайним швом або робочою ниткою.
Як і всяку вишивку, накладний шов починають виконувати з нанесення малюнка на тканину. Контури обводять м’яким олівцем або стібками «вперед голку». Закріплюють кінець шнура і викладають його поверх тканини по контуру малюнка. Робочою ниткою й голкою пришивають його з вивороту стібками потайного шва або зверху уприкріп за допомогою стібків-перехватів, як показано на рис. 91 а — е. Можна прокладати шов товстими нитками і водночас закріплювати їх вузликами вузлового шва, як показано на рисунку 91 ж.
Під час роботи слід стежити, щоб шнур лежав вільно, не стягував тканину, а відстань між перехватами була однакова. Робоча нитка може бути однобарвною, різнобарвною, в тон матеріалу або контрастною.
Для узорного накладання згодяться, крім шнура, сутаж, вузенька тасьма, синелька, муліне в пасмі, товсті нитки та джгутики з ниток, ланцюжок, вив’язаний гачком, вузенькі смужки сукна, нарізані ножицями «зигзаг», тощо. Узорним накладанням можна прикрасити плаття, жилет, кептарик, панно, подушку.
При виготовленні панно, плакеток, диванних подушок досить часто застосовують шовкові стрічки й вузеньку тасьму, яка зветься лясе (рис. 92). Кінець тасьми закріплюють і починають викладати пелюстки, згинаючи тасьму на кінцях, по контуру малюнка. На згинах тасьму прикріплюють шпильками, а потім підшивають знизу непомітними стібками (рис. 92 а). Можна зробити інакше — спочатку прокласти нитку дрібними стібками «вперед голку», а вже на неї накріпити тасьму (рис. 92 б). Викладаючи колоски або гілочку з листочками, треба стежити, щоб тасьма лягала точно по узору. Серединки квіточок можна вишити вузликами жовтого та коричневого кольору, дрібними стібками «вперед голку», аплікацією, гладдю.
Тасьмою лясе виконують також шви петля вприкріп, півпетля тощо. Для роботи потрібна товста вишивальна голка з великим вушком. Тасьмою білого, світло- й темно-бузкового та фіолетового кольорів можна вишити китицю бузку. На переведеному на тканину узорі позначають місця розташування квіточок. На звороті тканини закріплюють тасьму і виводять її на правий бік. Вколюють голку поряд з першим проколом і протягують нитку на лівий бік, залишаючизверху невелику петельку. Потім роблять ще три пелюстки-петельки (рис. 93 а — г). Краї петельок не закріплюють — вони вільно лежать на тканині, нагадуючи живі квіти. Серединки заповнюють вузликами жовтого, салатного, фіолетового кольору (рис. 93 д). Листя вишивають штриховою гладдю. Техніку виконання квіточки бузку показано на рисунку 93.
* * *
ВИШИВАННЯ ОБКРУТКОЮ
Швом обкрутка вишивають дрібні рослинні узори, якими прикрашають одяг, білизну, носовички, серветки. Цей шов називають іще рококо, а у народних вишивках — кучері, баранячий стіг, закрутка. У західних областях України обкруткою — баранячим стегом — з червоних або чорних вовняних ниток, покладених навскісними стібками, колись густо вкривали рукава жіночих сорочок та пілки кептарів.
Ця вишивка потребує навичок і вміння. Для роботи потрібні нитки муліне, шовкові, вовняні та довгі голки.
Техніка виконання обкрутки схожа на вишивання вузликами, тільки на голку набирають не три — пять, а багато витків, які утворюють джгутики-пелюстки тієї чи іншої квіточки: ромашки, троянди, хризантеми тощо.
У народних вишивках обкрутку виконують так, як показано на рис. 94. Спробуйте і ви. Спочатку на тканині олівцем позначте дві горизонтальні лінії. Це і буде довжина стібка-джгутика. Нитку закріпіть зісподу і виведіть на лицевий бік через прокол 1.
Відступивши трохи назад, зліва направо, зробіть прокол 2 і виведіть вістря голки знову через прокол 1 (рис. 94 а, б). Не витягуючи голки, кінчик її обкрутіть ниткою стільки разів, щоб джгутик по довжині дорівнював стібку (рис. 94 в). Притримуючи обкрутку пальцем лівої руки, протягніть крізь неї голку з ниткою. Закріпіть її, вколюючи голку у прокол 2 і виводячи вістря через прокол 3 (рис. 94 г). Другий джгутик почніть, відступивши трохи назад, і виведіть голку через проколи 4 і 3 (рис. 94 д). Далі все повторюйте, як і перше. Стібки-джгутики можуть бути і навскісні, і вертикальні (рис. 94 е). Для такої вишивки можна використати узори півхрестом і хрестиком: кожен джгутик відповідатиме стібку або хрестику на узорі.
Для вишивання квітів (рис. 95) узор на тканину переводять штрихами або крапками, як показано на рис. 95 а. Якщо треба вишити ромашку, нитку виводять на лицевий бік в центрі квітки (прокол 1), стібком «назад голку» справа наліво вводять нитку в тканину в кінці майбутньої першої пелюстки (прокол 2) і виводять зісподу у прокол 1 (1 — 2—1, рис. 95 б). На вістря голки навивають нитку, щоб довжина джгутика відповідала довжині пелюстки (рис. 95 в, г). Протягують голку з ниткою крізь джгутик і повертають голку в прокол 2, виводячи вістря у прокол З (2 — 3), поряд з проколом 1, де починатиметься нова пелюстка (рис. 95 д, е). Другу пелюстку можна робити трохи коротшу або довшу. Серединку квіточки вишивають вузликами жовтого кольору. Для хризантеми джгутики треба робити довші, ніж відстань між проколами (рис. 95 є). Дугоподібні стібки викладають на тканині і закріплюють потайним швом.
Стібки-джгутики троянд закріплюють маленькими стібками-перехватами. Гілочки вишивають стебловим швом, а листочки швом петля уприкріп. Пелюстки круглої троянди роблять, щоразу набираючи на голку відрізок тканини, менший за довжину навитого джгутика, і викладають по узору (рис. 96).
Шов обкрутка, як правило, поєднується з іншими декоративними швами: вузликами — для серединок квітів, уприкріп — для листочків, штриховою гладдю тощо. Обкруткою можна прикрасити ланцюжковий шов, прикріплюючи петельку стібком з обкруткою.
Шов ягідка (рис. 97). Цим швом вишивають ягоди горобини, порічок і смородини, які ніби висять на гілочці. Починають роботу з нижньої точки першої ягідки. Закріплюють нитку і виводять її на лицевий бік (прокол 1). Потім роблять прокол 2 зверху ягідки і виводять голку в прокол 1 (1—2—1), не витягуючи її з тканини, на відстані, рівній довжині ягідки (рис. 97 а). Після цього витягують нитку з голки і справа наліво туго накручують її на голку 7 — 8 разів (рис. 97 б). Останній раз нитку, яка знаходиться знизу, під голкою, піднімають вгору і обкручують голку петелькою у вигляді вісімки (рис. 97 в). Закінчивши обкрутку, знову затягують нитку в голку. Притримуючи накручену ягідку великим пальцем лівої руки, обережно про-тягують голку з ниткою донизу, закріплюють одним-двома стібками і виводять голку з ви-вороту у верхню петельку вісімки (рис. 97 г). Верхню частину ягідки прикріплюють до тканини маленьким стібком, а голку виводять у місце розташування нової ягідки (рис. 97 д), яку вишивають таким самим способом.
Стебла, листочки, ніжки ягідок виконують строчкою або стебловим швом; гілочки — гладдю, швом козлик, російською гладдю.
* * *
КИЛИМОВІ ШВИ
Для вишивання килимів, панно, гобеленів, диванних подушок застосовують різноманітні шви, про які мова йшла раніше: ланцюжок, строчка, стебловий, хрестик, гладь та інші. Але є й спеціальні килимові, або гобеленові, та декоративні узорні шви, характерні для вишивок Близького Сходу, Середньої Азії та Закавказзя. Робота над цими швами вимагає відповідних навичок. Під час роботи стібки треба класти рівномірно, не затягуючи нитку. Голки мають бути короткі, з тупим вістрям і довгим вушком. Нитки краще брати товсті й пухнасті, щоб під ними не просвічувала тканина. Для виготовлення ворсових килимів згодиться використана шерстяна пряжа, залишки лляних і бавовняних ниток, котушкові нитки. Для килимів на підлогу потрібна груба й жорстка пряжа, а для настінних килимів, панно і диванних подушок — більш тонка і м’яка. Роботу починають з того, що наносять на тканину малюнок. Потім вишивають контур узору, а вже після цього заповнюють площину фону. Краї готового виробу підрублюють і підшивають підкладку.
А тепер познайомимося з деякими килимовими швами.
Килимовий, або гобеленовий, шов (рис. 98) — це ряд вертикальних або похилих стібків, щільно покладених на тканину. Вертикальні стібки утворюють прямий шов (рис. 98 а), а похилі — косий (рис. 98 б). Цими швами вишивають по канві, мішковині чи спеціально підготовленій тканині. Щоб шов був опуклим, спершу прокладають товсту нитку, а вже зверху шиють за малюнком (рис. 98 б).
Ворсовий шов (рис. 99) утворюють рядами висячих петель. їх можна вишивати «на око» швом «за голку» (рис. 99 а) або за допомогою рейки-шаблона, на яку намотують нитки (рис. 99 б). Щоб ворс був гіухнастішим, вишивати можна не в одну, а в кілька ниток, затягнутих у голку. Після закінчення роботи петельки можна розрізати гострими ножицями і підрівняти кінці.
Якщо цим швом прикрасити край виробу, то петельки виконуватимуть роль бахроми.
Ворсовим швом із шерстяної або синтетичної пряжі можна виготовити «штучне хутро» для оздоблення одягу.
На рис. 100 подано декілька швів різних технік, які застосовуються при вишиванні килимів і гобеленів.
* * *
ДЕКОРАТИВНІ СТІБКИ
На основі простих ручних швів рукодільниці створили багато нових — декоративних. Ними оздоблюють одяг, вишивають різні речі.
Сучасні декоративні шви дещо відрізняються від старовинних. їх виконують, як правило, великими стібками і товстими нитками, не дотримуючись точності у лічбі ниток. Вони гарні й нескладні в роботі. Інколи їх називають легкі шви, або швидка гладь (рис. 101).
У техніці вишивання швидкою гладдю застосовують майже всі відомі шви: «вперед голку» і «за голку», петельний з його різновидами, козлик, кривульку, ланцюжкові, штрихову гладь тощо.
На рис. 101 е подано шов, що імітує ланцюжок. Насправді це товста нитка, прокладена стібками «за голку». Дуже цікаві в роботі вузликові шви (рис. 101 ж), якими вишивають серветки і дитячий одяг. Нескладні й квіточки, виконані на основі верхошва, хрестика та штопання (рис. 101 а, д, є).
Полегшеними декоративними швами вишивають панно, килимки, диванні подушки, сумки, одяг. Головне в роботі над ними — обрати малюнок, який відповідав би розміру майбутнього виробу, підібрати кольорове сполучення, акуратно оформити готовий виріб.
За матеріалами: Елла Литвинець. "Голки, нитки, намистинки". Науково-популярна книжка для дітей. Художник Наталія Шульга. Київ, "Веселка", 1989 рік, стор. 49 - 61.
Більше матеріалу з книги Елли Литвинець дивіться на нашому сайті за посиланням:
