Статті для дітей та батьків

"Двоє друзів тихо йшли полем попід гаєм.
Раптом дивляться: ведмідь з яру вибігає.
Перший вигукнув: "Біда! Буде нам рахуба!" –
Кинув друга і пришком вискочив на дуба..." (Павло Глазовий)

Скоромовки Володимира Лучука зі збірки віршів для дітей "Найрідніші слова": "В’язолаз", "Грізно грима грім", "Зубр на зрубі", "Кріп в окріп", "Над кущем літає хрущ", "Мишка, миска і Мишко", "Летіла сова", "Сумно сомові самому", "Сміх на сніг".

Дитячі оповідання Анатолія Григорука: "Страшило і Страшка", "Чий песик?", "Гусак Червонолап", "Вертоліт і олень".

Мережкою називається ажурна вишивка на смужці тканини, з якої витягнуто нитки піткання, або основи. Нитки, які залишилися невитягнутими, обплітають робочою ниткою, утворюючи різні узори. Мережки бувають найрізноманітнішими — від нескладних вузеньких смужок одинарного прутика до білих мережок завширки до 1 м, дуже схожих на справжнє мереживо. Ришельє — це ажурна вишивка, в якій окремі деталі малюнка з’єднуються між собою за допомогою павутинок (бридів) та павучків з ниток, а контури обшиваються петельним швом. Цією вишивкою прикрашають столову й постільну білизну, занавіски, подушки. Останнім часом її широко застосовують в оздобленні жіночих блузок. Вишивають на тканинах будь-якого кольору та гатунку: парусині, полотні, батисті, шовку тощо.

"Якось за кілька днів до Нового року, коли настала вечірня година і всі в хаті вже ладналися до сну, Іванкова мама, ніби між іншим, сказала: "Завтра проскочу навідати наших Марусю та Степана. Давненько вони голосу не подають. Ви, мамо, — звернулась вона до Іванкової бабуні, — здається, хотіли їм щось передати. То наготуйте з вечора, бо я піду на електричку, ледь почне на світ благословлятися." "І я з тобою", — квапливо вигукнув Іванко..." (Анатолій Григорук)

Антологія літератури повертає весь час нас до її основної парадигми: допомогти людині отримувати досвід, відповіді на запитання. Здавалося б, на які запитання можливо віднайти відповідь у художньому творі, котрий скоріше породжує емоції і розвиває уяву. Та варто заглибитись у сучасний підхід до освіти як процесу научіння, з його синергетикою, і стає зрозумілою вся важливість літературної освіти та культури читання.

Дивіться приклад розробки схеми інтерактивного конспекту до уроку на тему: "Маркус Зузак, "Крадійка книжок". Книга як символ збереження особистості в тоталітарному світі". До відома: «Крадійка книжок» — роман австралійського письменника Маркуса Зузака 2006 року. Він був екранізований 2013 року Браяном Персивалем. Українською видано 2015 року видавництвом «Клуб сімейного дозвілля».

Останнім часом на вчительську громаду вилився потік новітніх слів, термінів, навчальних технологій і таке інше. А наш брат нестримно прийнявся засвоювати і впроваджувати все це. Та часто ці дії нагадують скоріше "цикл старих пісень на новий манер", ніж справдешній новий підхід до навчання. В чому ж криється концепція нової української освіти, її "філософський камінь"? На мою думку, він криється в одному - усвідомленні...

 

​Дитячі віршики Анатолія Григорука: "А в кізоньки борідонька", "Індикові корали", "Рудьку-бицю, їж травицю", "Білий човник", "Хто загубив підкову", "П'ятсот п'ятдесят пацят-поросят", "Теремок для куряточок", "Влітку день годує рік", "Що робить мельник", "Пухова сніговиця". 

"Бумеранг" (комедія на дві дії), "З молитвою про прощення" (фантазія-реквієм на одну дію), "Заміж?! Та ніколи!!!" (комедія-фарс на дві дії), "Хроніки Чукотських Еміратів" (комедія на дві дії), "Синдром молодої дружини" (комедія на дві дії для старшокласників та дорослих), "Випадкові діти від Нобеля" (комедія на дві дії для старшокласників та дорослих), "Вікно з видом на смерть" (драма на дві дії) - твори, автор яких - Олег Гончаров, перекладені письменницею Раїсою Гончаровою українською мовою.

 

Разом з пробудженням природи від зимового сну на нашій землі, в Україні, починається цикл народніх весняних свят, пов’язаних з стародавніми міфами та віруванням, супроводжених піснями, іграми та хороводами. Народ наш у своїх казках створив чудовий образ весни — гарної молодої дівчини з вінком квітів на голові. Вона, ця дівчина-весна — бажаний і довгожданий гість, її закликають дівчата піснями-веснянками, її зустрічають діти з дарами — солодким печивом у вигляді пташок, її уособлює найкраща з дівчат напередодні Святого Юрія, «Ляля» або «Леля», що одягає на себе білу вишиту сорочку, кладе на голову вінок з весняних квітів, оперізується «зеленим» поясом з трави і квітів і роздає дівчатам дари — вінки, що вістять весілля. Народній образ весни — це образ краси, сили і надії.

 

 

Весняний цикл свят:

 

2 лютого — Стрітення (до 01.09.2023 року це свято відзначалося в Україні 15 лютого).

11 лютого — День святого Власа (до 01.09.2023 року це свято відзначалося в Україні 24 лютого)

19 лютого — День преподобного Льва (до 01.09.2023 року це свято відзначалося в Україні  4 березня)

24 лютого — "Обретіння" (до 01.09.2023 року це свято відзначалося в Україні  9 березня)

1 березня — "Явдохи"  (до 01.09.2023 року це свято відзначалося в Україні  14 березня)

5 березня — День святого Конона (до 01.09.2023 року це свято відзначалося в Україні 18 березня)

9 березня — "Сорок Святих"  (до 01.09.2023 року це свято відзначалося в Україні  22 березня)

М’ясопусна неділя — 23 лютого 2025 року;

Масляна (Масниця, Колодій) триває тиждень: з 24 лютого по 2 березня 2025 року 

Сиропусна неділя. Прощена неділя​ — 2 березня 2025 року

Великий піст триває з 3 березня по 19 квітня 2025 року

17 березня — "Теплий Олекса" (до 01.09.2023 року це свято відзначалося в Україні  30 березня)

25 березня — Благовіщення Пресвятої Богородиці  (до 01.09.2023 року це свято відзначалося в Україні  7 квітня)

26 березня — Благовісника (до 01.09.2023 року це свято відзначалося в Україні 8 квітня)

8 квітня — День святого Руфа (до 01.09.2023 року це свято відзначалося в Україні 21 квітня)

Вербна неділя — 13 квітня 2025 року

Страсний ("Білий") тиждень — останній тиждень перед Великоднем:
Страсний понеділок
Страсний вівторок
Чиста середа
Навський Великдень
Чистий четвер                  Чистий Четвер — 17 квітня 2025 року
Страсна п’ятниця
Великодня субота
Великодня ніч

Великдень — 20 квітня 2025 року

Великодній понеділок (Волочильний, Обливальний, Поливальний, Водяний понеділок) — 21 квітня 2025 року

23 квітня — День святого Юрія, Змієборця та Переможця (до 01.09.2023 року це свято відзначалося в Україні 6 травня)

 

 

 

Сергій Петрович Плачинда (літературний псевдонім - Сергій Кожухар),  — відомий український письменник, прозаїк, публіцист, літературний критик.  "Серед степу широкого... (Гілея)", "Роксолана", "Міфи і легенди стародавньої України" - твори Сергія Плачинди, запропоновані у цьому розділі.

 

"Вчора хоч і запізно ліг спати, прокинувся ще вдосвіта. Настрій — святковий, піднесений. Ще б пак: перший день Нового року! До нього я підготувався заздалегідь — сходив до лісу, одшукав у гущавині кучеряву сосонку. І ось вона, прикрашена паперовими цяцьками, лісовими горішками та цукерками, красується біля покуття. Неподалік і кубельце з пахучого сіна, а на ньому горщик з кутею..." (Василь Скуратівський)

"Дві доби без угаву гуляла віхола. Шарпкий вітер позадував стежки й дороги пухким покривалом. Уволю нароскошувавшись, хурделиця врешті вгамувалася. Нині село вже купається в глибоких снігах. "Ну й намело! Всі шляхи-дороги в переметах,— заходячи до хати з відерцем води, бубонять самі до себе бабуся.— Насилу до криниці дісталася. Недарма кажуть, що лютий — місяць вітрів і кривих шляхів"..." (Василь Скуратівський)

"У Києві, в одному з наймальовничіших куточків, що зветься Русанівкою, жила дівчинка Уля. Щоранку по сніданні Уля із своєю бабусею виходили на прогулянку подихати свіжим повітрям, чи, як жартувала бабуся, «нагуляти дівочі рум’янці». Вони бродили над порослим вербами каналом, уголос читали на лавочці казки, а подеколи брали на човнярській станції човна й залюбки каталися між галасливих табунців чайок і диких качок..." (Анатолій Григорук)

Гарний сьогодні видався день. Яскраве березневе сонечко голубить зір. На душі від того весело й святково. Бабуся повитягали з-під припічка всілякі вузлики, передивляються їх. Чого там тільки нема! Он наїжачилось насіння моркви, плескатіють бубки огірків, крадькувато визирають темно-коричневі клубочки бурякової розсади, дрібніють мачинки цибулі та щавлю... "Бабусю, чого це ви так рано взялися за насіння? — запитую з подивом. — Ще ж не вся земля розмерзлась". "Воно-то так. Але ж незабаром земля стужавіє. Одразу скільки роботи нагальної прибавиться: скопувати грядки, садити й сіяти. А перед тим як висівати розсаду, треба вже знати, чи справно вона перезимувала, чи гарно проростатиме. Отож заздалегідь і перевіряють, яка вона."..." (Василь Скуратівський) 

"Великдень виявився теплим. Подвір’я рясно вкрилося дрібним моріжком, і мені велено очистити його від сміття. Зготовленим з березових дубців віником я ретельно вишкрібую зеленаві прокльовини; за кілька днів моріжок укриється барвистим килимом, і наше обійстя набере празникового вигляду. Сьогодні лишень четвер. Через двійко днів відзначатимемо одне з найбільших свят — Великдень, або, як ще називають у нас, Паску. Бабуся сьогодні пектиме обрядовий хліб — сонячні паски; вони і насправді подібні до небесного світила: округлої форми, а зверху змащені жовтком, — справжнісінько так, як усміхається на сході дня і прощається в надвечір’я сонце з нами..." (Василь Скуратівський)

"Раптом мені закортіло помалювати. Одшукав на покуті засохлі акварельні фарби, намочив у скляночці пензлика, зробленого власноруч з котячої шерсті, і вийшов на подвір’я. Довкруж тиша. Ніхто не заважає. Сідаю на своє улюблене місце — лавчину під крислатою грушею. Навпроти наша хата позиркує невеликими віконцями з-під кущів калини. Літ їй та й літ! Але вона ще міцна. Може б, намалювати її, щоб зосталася пам’ятка. Бо вже в селі всі почали перебудовувати дерев’яні оселі на цегляні. Колись, очевидно, і їй доведеться поступитися місцем..." (Василь Скуратівський)

"Цього разу дідусь навідався під вечір. Я з бабусею якраз закінчив підсипати картоплю, і ми сіли перепочити. "Прийшов липень до хати — нема коли спочивати,— дідусь почав розмову з приказочки.— Натомилися, певно?" Бабуся в одвіт: "І натомилися, і напеклися під сонцем.— Витираючи спітніле обличчя, важко зітхнули.— Але кажуть: хто в липні жари боїться, той узимку немає чим погріться, бо липневе літо маківкою повито." "Але, Мотре, чого липень не доварить, того і вересень не досмажить." "Авжеж,— погодилися бабуся,— проте липень-пеклиця таки на зиму робить, тільки ж зима все з’їдає"..." (Василь Скуратівський)

"Повечеряєм і одразу ляжемо спати,— кажуть бабуся, готуючи їжу.— Завтра в нас буде важкий день — почнем жито жати! Я вже знаю, що жнива — найвідповідальніша пора року в хліборобів. Як тільки починають косити зернові, люди відкладають усі господарські справи. Треба вчасно і якнайшвидше зібрати вирощений хліб. Один жнив’яний день, мовить народне прислів’я, рік годує..." (Василь Скуратівський)