Валентина Каменчук
ЙДЕ ОСІНЬ
Дихає холодом всюди
Вітер лихий і лютий.
В саду зажурилися трави,
Заплакали квіти:
— Де ж тепер житиме
Літечко-літо?!
* * *
ОБНОВА
Сидить осінь
На горбочку,
Шиє лісові
Сорочку.
Як пошила,
Каже:
— Лісе!
Скинь стару —
В нову вберися!
* * *
Я ПРОВОДЖАЛА ЛІТЕЧКО
Сьогодні за ворітечка
Я проводжала літечко,
Щоб у далекій стороні
Воно всміхнулося мені
При золотій зорі.
А я йому всміхнуся
В засніженій зимі.
За матеріалами: Валентина Каменчук. "Чому ведмедик зажурився?". Вірші для дітей. Художник Олександр Кошель. Київ, видавництво «Веселка», 1991 рік, 40 с.
* * *
Валентина Каменчук
ВЕРЕСЕНЬ
До вутінки у хатку
Прибігло зайченятко.
— Будь ласка,
Добра вутінко,
Розвій над лісом сутінки,
Щоб у ліловім вересі
Не заблудився вересень.
Бо він сьогодні на зорі
В міста і села дітворі
Поніс новенькі букварі!
...Крильми махнула вутінка —
Розвіялися сутінки.
* * *
ОСІННІЙ ШУМ
Сидить шум
На дубі
В золотавій шубі.
Шумить-вишумовує
Пишною обновою.
За матеріалами: Валентини Каменчук. "Носять зайчики гостинці". Вірші. Художник Олесь Ткаченко. Київ, "Веселка", 1981 рік, 16 с.
Більше віршів Валентини Каменчук на нашому сайті:
