Елла Литвинець
ГОЛКИ, НИТКИ, НАМИСТИНКИ
(Науково-популярна книжка для дітей)
ВИШИВАННЯ
МЕРЕЖКИ
Мережкою називається ажурна вишивка на смужці тканини, з якої витягнуто нитки піткання, або основи. Нитки, які залишилися невитягнутими, обплітають робочою ниткою, утворюючи різні узори. Мережки бувають найрізноманітнішими — від нескладних вузеньких смужок одинарного прутика до білих мережок завширки до 1 м, дуже схожих на справжнє мереживо.
Мережки відомі багатьом народам. Ними здавна прикрашали сорочки, рушники, скатерті в Україні, Білорусії та Прибалтиці. Виконують мережки здебільшого білими нитками, але в окремих місцевостях — і кольоровими.
Для мережок потрібна тканина полотняного переплетення — лляна, бавовняна тощо, нитки муліне або котушкові. їх товщина залежить від виду тканини: для тонких, таких, як батист, маркізет, крепдешин, потрібні нитки № 60 або 80, для полотна, лляних тканин — № 40, 50.
Існує безліч видів мережок. На рис. 82 показано найпростіші з них. Це одинарний прутик (рос. «кисточка», рис. 82 а), подвійний прутик (рос. «столбики», рис. 82 б), роздільний прутик (рос. «раскол», рис. 82 в), «жучок» (рис. 82 г).
Мережкою прикрашають одяг і білизну, обробляють краї виробів, оздоблюють рушники, занавіски та інші домашні речі. Її застосовують також для з’єднання окремих тканин або частин виробу — «змережування», про що мова йтиме далі.
* * *
ВИШИВКА РИШЕЛЬЄ
Ришельє (рис. 83) — це ажурна вишивка, в якій окремі деталі малюнка з’єднуються між собою за допомогою павутинок (бридів) та павучків з ниток, а контури обшиваються петельним швом.
Цією вишивкою прикрашають столову й постільну білизну, занавіски, подушки. Останнім часом її широко застосовують в оздобленні жіночих блузок. Вишивають на тканинах будь-якого кольору та гатунку: парусині, полотні, батисті, шовку тощо. Нитки для роботи беруть тонкі й міцні. Контури узору обводять двома паралельними лініями, відстань між якими дорівнює довжині стібка, яким обшиватиметься узор.
Виконують ришельє так. Нанесений на тканину узор обшивають по контуру густими стібками шва «вперед голку» (рис. 83 а). Нитки для цього беруть грубіші від робочих, щоб вишивка була рельєфнішою. Водночас
з наміткою прокладають нитки павутинок, які скріплюватимуть окремі деталі узору після того, як буде вирізана зайва тканина.
Для утворення павутинки від однієї деталі до іншої ведуть 2 — 4 нитки так, щоб вони не стягували тканину. Утворюється ніби повітряний місток, який обшивають петельним швом, обкруткою або настилом (рис. 83 б, в). Якщо павутинки схрещуються, то в місці з’єднання робиться павучок. Техніка його виконання показана на рисунку 83 г.
Закінчивши прокладати намітку, зробивши павутинки й павучки, обшивають петельним швом контури окремих деталей узору, стежачи за тим, щоб край його був спрямований у бік зрізу (рис. 83 д).
Після закінчення роботи вишивку треба випрати, підкрохмалити і випрасувати. Потім тоненькими гострими ножицями вирізати тканину під павутинками. Робити це треба дуже обережно, щоб не пошкодити краї вишивки і не зрізати павутинки.
На рис. 84 подано узори для вишивання серветок.
Ажурна вишивка може бути і без павутинок, якщо узор складатиметься із щільно з’єднаних деталей. Такі узори підходять для оздоблення комірців, оформлення вирізу блузок, рукавів тощо (рис. 85).
За матеріалами: Елла Литвинець. "Голки, нитки, намистинки". Науково-популярна книжка для дітей. Художник Наталія Шульга. Київ, "Веселка", 1989 рік, стор. 49 - 53.
Більше матеріалу з книги Елли Литвинець дивіться за посиланням:
